Вул. Галицька, 13 – житловий будинок

XVII ст. – збудована триповерхова ренесансна кам’яниця Мендровичівська.
1750–1774 рр. – руїни ренесансної кам’яниці.
1775 р. – вимурування дворового флігеля.
1778 р. – зведення нової, барокової кам’яниці на нових фундаментах.
XVIII–XIX ст. – перебудова барокової кам’яниці на чотириповерхову, що відповідає сучасному вигляду.

Кам’яниця (конскр. №278 ст., №279 н.) упродовж XVII–XVIII ст. носила незмінну назву Мендровичівська (Mendrowicz). Вона займає наріжну парцелю. На 1712 р. була триповерховою. В реєстрі кам’яниць 1750 р. згадується як завалена, і такою залишалася до 1774 р. 13 липня того року на влаштованому магістратом аукціоні (ліцитації) її продали як рудеру (старий, понищений будинок) львівському ювелірові французького походження Петеру Шальє (Сhâle) за 3400 зол. У червні 1775 р. подружжя Петер і Текля Шальє взялися за мурування дворового флігеля (індермаху). Через три роки (1778) вони, як повідомляє архівний запис, вимурували нову кам’яницю на нових фундаментах.

Про Петера Шальє як золотаря відомо, що 1773 р. він виготовив золоті ризи і дві золоті корони з діамантами до образу Божої Матері у головному вівтарі римо-католицької катедри. Вибудувавши кам’яницю, Шальє того ж 1778 р. відступив її Антоніюі Юстині Камінським (Kamiński). Львівський годинникар Антоній Камінський від 1765 р. мешкав у кам’яниці Абреківській (вул. Краківська, 1). Він був одним із чотирьох засновників годинникарського цеху у Львові, користався великою повагою серед своїх співгромадян. Один годинник його роботи з авторським підписом зберігається у Львівському музеї етнографії і художнього промислу. Кам’яницю Мендровичівську Камінський купив для своїх синів. Під 1781 р. вона згадується як “ново наріжно вимурувана”. Після смерті Антонія Камінського (1783) кам’яниця перейшла у спадок його синові Роху, писареві вищого трибуналу. Рох Камінський, своєю чергою, перебудував кам’яницю на чотириповерхову і, як вдячний син, помістив на наріжнику скульптуру св. Антонія Падуанського – очевидно, на пам’ять про свого батька Антонія. Її автором, очевидно, є один із відомих тогочасних скульпторів (Матвій Полейовський, Михайло Філевич, Францішек Олендзький (Ołędzki), Іван Щуровський або Іван Оброцький). Згідно з оцінкою, проведеною арх. Клеменсом Фесінґером (Fesinger) у 1804 р., зведення цієї кам’яниці коштувало 26563 зол. Контрактом купівлі-продажу від 15 березня 1807 року Рох Камінський продав свою нововиставлену кам’яницю Адаму Вретовському (Wretowski).

У міжвоєнний час на партері кам’яниці була розташована крамниця галантерейних товарів Блюменкранца (Blumenkranz), у післявоєнний час – магазин текстилю і металогалантереї. В часи незалежної України – продуктова крамниця “Сонцевир”.