...

Вул. Глінки, 1а – художня школа ім. О. Новаківського (колишня вілла)

ID: 2477

Будинок на вул. Глінки, 1а був споруджений у 1903–1904 рр. за проектом архітектора Артура Шлеєна. Він постав як приватна вілла др. Яна Дилевського, члена львівської міської ради та громадського діяча. Вілла — яскравий зразок архітектури неоготики із вкрапленнями новітніх, як на поч. ХХ ст., конструктивних рішень. Пам'ятка архітектури (Ох. № 1226-М). Сьогодні тут функціонує дитяча художня школа ім. О. Новаківського.

Історія

Вулицю Кадетську бічну (сьогодні — вул. Глінки), що виникла на поч. ХХ ст., вважали свого часу однією з найпрестижніших у місті. Розташована серед мальовничої озелененої території на північному схилі Вулецьких пагорбів, вона була забудована у першій половині ХХ ст. віллами — спершу неоґотичними (будинки №№ 1а, 5, 7), а згодом, у 1930-х рр., — у стилі функціоналізму.

У 1913 р. вулицю назвали на честь польського магнатського роду Гербуртів. Під час німецької окупації, у 1943–1944 рр., вона відома як вул. Травнева (Маіеnѕtrаѕѕе), а від 1945 р. вулицю названо на честь російського композитора Михайла Глінки (1804–1857).

Замовником та першим власником вілли на вул. Глінки, 1а був доктор Ян Дилевський (Dylewski), правник.  Він був членом Львівської міської ради, обіймав різноманітні посади у львівському магістраті, зокрема входив до складу різних комісій (правничої, до ощадної каси, до міського архіву та ін.). У різні роки Дилевський також перебував на посаді віце-президента Апеляційного та Вищого крайового судів.

6 травня 1903 р. львівський магістрат затвердив проект вілли, що його розробив архітектор Артур Шлеєн (Artur Schleyen).Згідно з архівними документами її будівництво було завершене 24 червня наступного року (ДАЛО 2/1/2257). Відповідно до проекту це була двоповерхова вілла у колоритній неоготичній стилістиці. У 1904 р. поряд з нею була збудована стайня, що розмістилася з південного боку ділянки. Її проект затверджений 14 червня, а вже 24 червня магістрат засвідчив закінчення її спорудження.

На час будівництва вілла мала адресу вул. Кадетська бічна, 1, конскрипційний № 1601 ¼, пізніше — вул. Гербуртів, 1. До 1924 р. власником вілли залишався Ян Дилевський, а після його смерті будинок успадкувала Яніна Дилевська, ймовірно, його дочка. Вона залишалася власницею будинку принаймні до 1935 р. (Księga adresowa, 1935)

Напередодні Другої світової війни у віллі розміщувалася Приватна гуманітарна гімназія ім. Генрика Йордана. У серпні 1939 р. архітектор Ян Ярош (Jan Jarosz) розробив проект перепланування вілли, щоб пристосувати будинок до потреб гімназії. Документ затвердили у магістраті 18 серпня 1939 р. (ДАЛО 2/1/2257). Згідно з проектом на першому поверсі розмістили кабінет директора гімназії, вчительська, канцелярія власника, класи для гімназистів та ліцеїстів, санвузли. Майстерні та службові приміщення зайняли сутерени. На перепланованій  мансарді відведено приміщення для кабінету лікаря та для кількох класів. Між віллою та стайнею планували прибудову, однак ця задумка не була реалізована (ДАЛО 2/1/2257).

У післявоєнний час в будинку функціонувала середня школа № 2. Сьогодні (2015) в будинку діє Львівська дитяча художня школа ім. О. Новаківського. Поруч, у реконструйованій будівлі колишньої стайні, від 1996 р. розміщуються офіси поліграфічної фірми "Колір ПРО".

Архітектура

Вілла окремо розташована серед житлової забудови кін. ХІХ – поч. ХХ ст. на південь від центру міста. Чільним фасадом будівля виходить на вулицю Глінки. Ділянку відокремлено огорожею, яка через перепад рельєфу між вулицею і самою ділянкою слугує підпірною стінкою.

За конфігурацією ділянка вілли мала прямокутну форму, як це зазначено на проектному кресленні. Існує перепад висот між територією ділянки та вулицею. Вілла окремо розташована ближче до фронту вулиці. Рекреаційну зону біля вілли поділено доріжками, також тут є палісадник та господарська зона з колишньою стайнею (тепер офісний будинок).

 

Планувальна структура

Згідно із проектним кресленням 1903 р. вхід до вілли пролягав через перший поверх до прямокутного вестибюлю, де були влаштовані сходи, а навколо — симетрично справа й зліва від сходів та передпокою — групувалася низка приміщень: кімнати, санвузли, ванна кімната, кухня, з якої був вхід до комори, службова кімната. У правій частині будинку зі службової кімнати був вхід до круглої у плані вежі, де містилася додаткова сходова клітка, що поєднувала сутерени з усіма поверхами та мала окремий вихід на південь у сад. Головна сходова клітка сполучала сутерени, перший, другий та мансардний поверхи. На другому поверсі містилися спальні, ванна кімната, санвузол, креденс. З окремих спалень та салону були виходи на тераси. На мансардному поверсі — горищні приміщення.  В сутеренах розміщувалися приміщення пралень, маґелів, комор, кухні та службової кімнати — у правій частині будинку, та пивниць, помешкання сторожа із санвузлом — у лівій. Всі приміщення обігрівалися за допомогою печей.

У період, коли в будівлі перебувала Приватна гуманітарна гімназія ім. Генрика Йордана, а саме в 1939 р., архітектор Ян Ярош дещо доповнив та змінив внутрішнє планування. На першому поверсі було розміщено: кабінет директора гімназії, вчительську, канцелярію власника, класи для гімназистів та ліцеїстів, санвузли. На другому поверсі розташувалася бібліотека, класи, кімната вчителя, майстерня, санвузли, а на мансардному — кабінет лікаря з ванною кімнатою, санвузли, кабінет та класи із горищним приміщеннями. В сутеренах були столярна майстерня, природнича майстерня, кімната вчителя, службова кімната, пивниці, помешкання сторожа, санвузли.

Згідно із проектними кресленнями перекриття між поверхами здійснено склепіннями системи Кляйна, а балки виконано із залізобетону за новою для того часу системою Еннебіка (Hennebique) (ДАЛО 2/1/2257). Конструкцію даху змонтовано з дерев’яних крокв.

Архітектурну композицію будівлі характеризує динамічне й асиметричне поєднання об’ємів різної висоти та форм дахів. Наріжні об’єми вирішено у формі веж.

Вілла двоповерхова з мансардою і терасами  на західному та східному фасадах, прямокутної конфігурації в плані. У пластиці фасадів наявне стилізоване кам’яне мурування і тиньковані поверхні на основі вапняно-піскового тиньку, металеві ґратки вікон. Вхід до вілли пролягає через стилізований ґотичний півциркульний портал із причілком, що підтримується колонами з капітелями, обабіч яких містяться металеві ліхтарі. Наріжники головного фасаду завершуються двома стилізованими вежами, круглими у плані: одноярусною зліва — з відкритою терасою, та триярусною справа — із контрфорсом, поділеною горизонтальними тягами і вкритою конусним дахом зі шпилем.  Вікна лучкові прямокутні — у рівні сутеренів та з тильного фасаду 2-го поверху, півциркульні — у рівні 1-го та 2-го поверхів, півциркульні біфорії та трифорії — на 2-ту й 3-му поверхах, вони мають ґотичне тиньковане обрамування. Головний (західний) фасад над вхідним порталом містить півциркульні ніші, а зі сторони північного фасаду, над вікном 2-го поверху прилаштовано маскарон у вигляді жіночого обличчя.  Причілки східчасті мають стилізоване ґотичне завершення. Причілок головного фасаду містить  дахові вікна у вигляді півциркульного трифорію. На північному фасаді у рівні 2-го поверху міститься еркер, а на східному — тераса та водомети.  Дахи двосхилі та чотирисхилі, їх випусти підтримані профільованим карнизом. Північно-західний наріжник вілли завершується причілком, на якому поміщено зображення гербів тих родів, із яких походили Дилевські — Окша та поєднання гербів Погоня і Косцеша.

Стилістика вирішення фасадів характеризується застосуванням декоративних стилізованих неоґотичних елементів, зокрема шпилів, причілків, веж контрфорс, еркерів, порталів, профілювань та форм вікон, дверей,  карнизів, балюстрад,  а також водометів, колон з капітелями, маскарону, вітражів, герба, металевих завіс вхідних дверей, ґраток вікон та ліхтарів.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Глінки, 5 – житловий будинок (колишня вілла)

Детальніше про місце
Опис

Вул. Глінки, 7 – готель "Замок Лева" (колишня вілла)

Детальніше про місце

Персоналії

Артур Шлеєн (Artur Schleyen) — львівський архітектор єврейського походження, громадський діяч; у 1903 р. запроектував вілли № 1, 5, 7 на вул. Глінки.
Ян Дилевський (Jan Dylewski) — доктор, правник, громадський діяч, член міської ради Львова, замовник і перший власник вілли.
Яніна Дилевська (Janina Dylewska) — ймовірно, донька Яна Дилевського, власниця вілли у міжвоєнний період.
Генрик Йордан (Henryk Jordan) — польський громадський діяч, учений-медик, іменем якого названо приватну гуманітарну гімназію, що функціонувала у стінах вілли Дилевського до 1939 року.
Мєчислав Кістрин (Mieczysław Kistryn) — власник Наукового інституту ім. Генрика Йордана, що складався із Гуманітарного ліцею та гімназії, та загальноосвітньої школи
Антоній Стефанович (Antoni Stefanowicz) — львівський художник, який походив із родини вірмен католицького обряду, власник сусідньої вілли на вул. Глінки, 5; автор акварелі із зображенням вілли Дилевського (1925).
Ян Ярош (Jan Jarosz) — архітектор, який здійснив проект перепланування вілли у 1939 р. для Приватної гуманітарної гімназії ім. Генрика Йордана.

Джерела

1. Державний архів львівської області (ДАЛО) 2/1/2257.
2. Світлана Лінда, "Архітектура історизму", Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ – ХХІ ст., ред. Ю. Бірюльов, (Львів: Центр Європи, 2008), 410.
3. Мельник Ігор, "Вулька і Помірки", Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії, (Львів: Центр Європи, 2008), 173.
4. Львів: Туристичний путівник, ред. Ю. Бірюльов (Львів: Центр Європи, 2004), 304.
5. Анастасія Сімферовська, Антоні і Каєтан Стефановичі: два обличчя Львова епохи модерну, Науковий каталог виставки, Львівська національна галерея мистецтв, ред. Ю. Бірюльов та В. Сусак, (Львів: Колір ПРО, 2013).
6. Ilustrowany informator miasta Lwowa (Lwów, 1939)
7. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa, rocznik IV (Lwów, 1900).
8. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa, rocznik VI (Lwów, 1902).
9. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa, rocznik XVII (Lwów, 1913).
10. Księga adresowa Małopolski, Lwów-Stanisławów-Tarnopol (Lwów, 1935).
11. Skorowidz adresowy królewskiego stołecznego miasta Lwowa, rocznik II (Lwów, 1910).
12. Skorowidz adresowy królewskiego stołecznego miasta Lwowa, (Lwów, 1916).
 
 

Автор опису – Марія Захарчишин
Редактор — Ольга Заречнюк