...

Вул. Дорошенка, 37 – житловий будинок

ID: 2458

Багатоквартирний будинок (1892–1894). Архітектор — Ян Томаш Кудельський. Велика наріжна кам’яниця кінця ХІХ ст. є зразком архітектури пізнього історизму. За стильовим характером тяжіє до необароко. Належала родині Бачевських — власників відомої львівської фабрики, що виготовляла алкогольні напої.

Історія

До кінця ХІХ ст. південно-західний торець кварталу, окресленого трасами вулиць Сикстуської (зараз вул. Дорошенка), Словацького, Коперника та Шайнохи (вул. Банківської), займала ділянка у формі видовженого прямокутника  (конскр. № 550 2/4). Тут був розташований старий будинок із широким подвір’ям, охопленим з усіх боків раменами корпусу (ДАЛО 2/1/3756:47).

1870 р. Cофія Франкенбуш (Frankenbusch) купила згаданий будинок у попереднього власника  Францішка Сідоровича (Sidorowicz) (ДАЛО 2/1/3756:1) та здійснила упродовж 1870–1880-х рр. декілька реконструкцій. Зокрема, у 1878 р. облаштовано окремий вхід до майстерні, що функціонувала на першому поверсі; у 1887 р. — добудовано комори на подвір’ї; у 1888 р.  — замінено дах (ДАЛО 2/1/3756:6, 47, 48). Проте на початку 1890-х рр. парцелю № 550 2/4 було поділено на три частини, а стару будівлю розібрано. На одній із трьох новоутворених ділянок, розташованій на розі вул. Словацького та вул. Сикстуської, у період 1892–1894 рр. новими власниками було реалізовано проект будівництва чотириповерхового чиншового дому № 37 на вул. Сикстуській (на двох інших вибудувано кам’яниці №№ 6 та 8 на вул. Словацького).

Першими господарями наріжного будинку на вул. Сикстуській, 37 та інвесторами його будівництва були Леопольд Бачевський (Baczewski) — фабрикант, відомий виробник алкогольних напоїв  та його дружина Стефанія. Розробку проектної документації доручили архітектору Яну Томашу Кудельському (Kudelski). Проект авторства Кудельського був затверджений львівським магістратом 10 жовтня 1892 р. (ДАЛО 2/1/3756:49-57). Будівництво об’єкту завершилося, найвірогідніше, у першій половині 1894 р. Кам’яниця під № 37 на вул. Сикстуській проектувалася у комплексі й будувалася одночасно із сусіднім будинком на вул. Словацького, 8,  власником якого був Генрик Копецький (Kopecki).

Через деякий час Бачевські продали кам’яницю. Станом на 1918 р. архівні документи фіксують ім’я іншого господаря — Ігнатія Єґера (Jäger), який провів того року ґрунтовну реконструкцію частини приміщень 1–3 поверхів й ліквідував допоміжну сходову клітку (ДАЛО 2/1/3756:38). Згодом, у 1936 р., "адміністраторка реальності" Розалія Блюменкранц (Blumenkranz) замовила перебудову інтер’єрів крамниць на партері, за проектом будівничого Зиґмунта Шляґера (Schlager) (ДАЛО 2/1/3756:41, 43, 60). До Другої світової війни у  цих приміщеннях розташовувався офіс пароплавної компанії "Cunard White Star" (ДАЛО 2/1/3756:61, 62).

Зараз кам’яниця на вул. Дорошенка, 37 використовується як багатофункціональна будівля: частину внутрішніх площ займають помешкання, частину — центр технічного обслуговування радіомережі. На нижньому поверсі розташувався великий банківський офіс.

Архітектура

Чотириповерховий будинок, включений у тракт щільної периметральної забудови, займає наріжну ділянку на південно-західному куті видовженого кварталу, охопленого вулицями Дорошенка, Словацького, Коперника та Банківською. Формує парну групу з прилеглою кам’яницею на вул. Словацького, 8. На фасадах обох будинків компонуються ідентичні елементи оздоблення, внутрішнє подвір’я є спільним для двох кам’яниць.

Будинок має два зовнішні фасади, розташовані під прямим кутом. Північний фасад, з боку вул. Дорошенка, на шість віконних осей, має балкон на рівні третього поверху та арку наскрізного проїзду до внутрішнього подвір’я з лівого боку; західний, з боку вул. Словацького, на п’ять осей, має широкий балкон із правого боку. У наріжній частині корпусу, фланкованій виступами вузьких пристінків, встановлено призматичний еркер на консолях із ліпними волютами і з терасою нагорі, розвернутий під кутом 45 градусів до фасадів.

Віконні прорізи другого та четвертого поверхів — з дугоподібними завершеннями; верхніх поверхів — у широких профільованих обрамуваннях (з орнаментальними рельєфними вставками на третьому поверсі). Нижній ярус фасадної стіни заповнюють аркові прорізи вікон-вітрин. Фасади членуються по горизонталі карнизами. До третього поверху  оформлені смугами рустування. Два верхні поверхи викладені жовтою лицювальною цеглою. Розвинутий верхній карниз доповнено смужкою  іонік та ліпними консолями.

Будинок має високий дах. Восьмигранна мансардна конструкція на куті, оздоблена необароковими люкарнами (і покрита колись поліхромними дахівками), домінує у перспективах вул. Дорошенка і вул. Словацького. За формами декоративного опорядження будинок можна віднести до напрямку архітектури пізнього історизму, який тяжіє до необароко.

Основу корпусу будівлі складає Г-подібний блок, два крила якого — північне та західне — розвернуті під кутом. Усередині використано традиційну схему дворядного компонування покоїв, сполучених за анфіладно-коридорним принципом. Сходова клітка компонується у куті між крилами. До краю північного крила прибудована невелика офіцина. По периметру тильного фасаду встановлено балконні галереї.

Колись у кам’яниці Бачевських було облаштовано по два великі помешкання на кожному поверсі. Згодом будинок перепланували.

Персоналії

Ян Томаш Кудельський (Jan Tomasz Kudelski)  – архітектор, автор проекту будинку
Cофія Франкенбуш (Zofia Frankenbusch)– одна з власниць попереднього будинку
Францішек Сідорович (Franciszek Sidorowicz)– один з власників попереднього будинку
Леопольд Бачевський (Leopold Baczewski)один із співвласників будинку, власник фабрики алкогольних напоїв Бачевських
Стефанія Бачевська (Stefania Baczewska) – дружина Леопольда Бачевського, співвласниця будинку
Генрик Копецький (Henryk Kopecki)– власник сусіднього будинку на вул. Словацького, 8
Ігнатій Єґер (Ignacy Jäger)один з власників будинку
Розалія Блюменкранц (Rozalia Blumenkranz)адміністраторка будинку
Зиґмунт Шляґер (Zygmunt Schlager)– будівничий, автор проекту перебудови інтер'єрів будинку

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО 2/1/3756).


Автор опису — Ігор Жук,  2014

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення