Вул. Личаківська, 003 – житловий будинок

ID: 896
Історія забудови цієї ділянки нерозривно пов'язана з відомою в Австрійській імперії друкарнею Піллерів та аптекою Антонія Ербара. Сьогодні у цьому триповерховому житловому будинку продовжує функціонувати аптека — тепер матері і дитини, праворуч від брами у пивниці діє кафе "Джонні Рокер" і крамниця "Золотий фазан". Пам'ятка архітектури (ох.№617-М). 

Історія

XVIII ст. — зведений мурований будинок.
1819 — приміщення партеру ліворуч від брами пристосовано під аптеку.
1892 — замінені ґонтові дахи чільної кам'яниці на вогнетривкі.
1893 — реконструкція чільної кам'яниці зі зміною фасаду та офіцин.
1906 — на місці розібраного будинку в подвір'ї звели двоповерхову будівлю друкарні.

Будинок №3 розміщений у колишньому Бродівському (потім Личаківському) передмісті, при одній з найдавніших артерій Львова — Глинянській дорозі. З 1573 р. вона називалася Личаківською дорогою, з кінця XVIII ст. — Нижньою Личаківською. Ділянка, на якій стоїть будинок №3, досить великих розмірів і на найдавніших відомих картах Львова — Дю Дефі (1766) і Губера (1777) — вона позначена №77. Периметральна забудова з великим внутрішнім подвір'ям прилягала до валу східної лінії оборони Львова з кінця XVII ст. (т. зв. лінія Беренса), на якому пізніше розбили будівельну парцелю №5.

Ділянка будинку почала забудовуватися в середині XVIII ст. з каменю розібраних мурів Високого замку. 1794 р. її відкупили Йозеф, Кароль і Петер Піллєри — сини австрійського друкаря Антонія Піллєра, присланого 1772 р. з Відня до Львова австрійським урядом для створення урядової друкарні. Піллєри, які розбудовували свою фірму, відкупили частини двох сусідніх парцель під конскрипційними номерами №76 і №75 4/4, долучивши їх до №77 4/4, через що ділянка отримала великі розміри і нерегулярну форму. На долученій частині до північної офіцини вони добудували двоповерхову будівлю з друкарськими залами на першому поверсі, після чого перенесли сюди друкарню з вул. Ставропігійської, 11, з якої 1776 р. вийшла перша на українських землях газета "Gazette de Leopol" французькою мовою (пізніше виходила польською і німецькою).

Родина Піллєрів монополізувала всю видавничу справу Львова. Після відкриття у 1784 р. університету вони друкували підручники. Піллєри мали свою паперову фабрику — спочатку в районі села Шкла, а потім у Львові на Пелчинському ставі (вул. Вітовського). Власне, в північній офіцині ділянки 1822 р. Піллєри відкрили першу в Галичині літографічну фірму, де видавали велику кількість гравюр із видами Галичини. Літографічна фірма діяла до 1939 р. під назвою "Піллєр-Нойман і спілка" (Piller-Neumann i Spółka), співвласником якої був останній власник парцелі Юзеф Нойман (Józef Neumann), президент Львова у 1911–1914, 1919–1927 рр.

Від 1871 р. парцеля належала Феліксові Ґлоґовському (Feliks Głogowski). 1892 р. його син Генрик Ґлоґовський замінив на чільній кам'яниці ґонтові дахи на вогнетривкі, згідно з вимогою магістрату, та звів виходки — проект на ці роботи виготовив будівничий Бек (Beck). 1893 р. нова власниця Каміля Мотилевська (Kamila Motyłewska), дружина залізничного інженера Зиґмунта, що мешкала при вул. Гончарській, 14 (ul. Garncarska, сучасна вул. Драгоманова), провела реконструкцію чільної кам'яниці та офіцин, вкривши їх дахівкою, і виходків з підключенням їх до міської каналізації, адаптувала будівлю возівні в подвір'ї на житлові приміщення. Проект на ці роботи виготовив Ян Томаш Кудельський (Jan Tomasz Kudelski) з бюро Івана Левинського, будівельні роботи провадила також фірма Левинського. 1895 р. на партері чільної кам'яниці влаштували крамницю зі складом у брамі (архітектор Едвард Мустафович (Edward Mustafowicz) з фірми Левинського, столяр Гіллель Бах (Hillel Bach)).

У 1903 році на партері чільної кам'яниці почала діяти аптека "Під римським імператором Титом", власником якої тоді був Антоній Ербар (Antoni Ehrbar), що перемістилася сюди з сусіднього будинку на сучасній Винниченка, 10.

1902 р. власником парцелі став Юзеф Нойман, який 1906 р. посеред парцелі звів двоповерхову будівлю друкарні з машинним залом та складами — за проектом будівничого Станіслава Квятковського (Stanisław Kwiatkowski). З появою у 1946 р. православної церкви друкарня перейшла в користування синоду, а 1950 р. передана на виробничо-навчальну базу Поліграфічного інституту (Академії друкарства), переведеного до Львова з Харкова 1946 р. Під час капітального ремонту чільної кам'яниці, проведеного у 1980-х рр., дерев'яну сходову клітку знищили і влаштували бетонну, тоді ж замінили і стрічкові балкони на тильному фасаді кам'яниці.

Рішенням сесії Львівського облвиконкому №44 від 28.01.1986 р. кам'яниця включена до Місцевого реєстру пам'яток під ох.№617.

Сьогодні  у кам'яниці продовжує функціонувати аптека — тепер матері і дитини, праворуч від брами в пивниці влаштовано кафе "Джонні Рокер" і крамниця "Золотий фазан".

Архітектура

За функціональним призначенням: чільний будинок — житловий з аптекою і торговими приміщеннями на партері, східна і північна офіцини та будинок посеред ділянки — навчальні корпуси Української академії друкарства.

У плані прямокутна чільна кам'яниця з двома короткими офіцинами, зведена в стилі історизму з елементами рококо, триповерхова, вкрита двосхилим дахом. Фасад осьової композиції, акцентований центральним триосьовим пристінком із широким балконом на сімох кронштейнах, із брамою-проїздом на осі. Фасад вирізняється декором у стилі рококо, увінчаний широким карнизом на консольках із пояском "волових очок", ярус партеру оздоблений дощатим рустом. Віконні прорізи оздоблені порталами з лінійними та трикутними сандриками, партер вирізняється вікнами з півциркульними нішами-мушлями, на трьох віконних осях пристінку — барокізуючі картуші у місці дахових віконець. Широка брама з відбійниками обабіч спереду і з тилу перекрита пласкою стелею на підпружних сегментних арках, з двостулковими дверима столярної роботи, оздоблених різьбою. Пивниці під чільною кам'яницею з XVIII ст., перекриті бочковими з розпалубками склепіннями.

Чільний будинок — яскравий зразок архітектури Львова кін. XIX ст. в стилі історизму з барокізуючими елементами.

Північна і східна офіцини — триповерхові з кам'яними склепленими пивницями з XVIII ст. У північній офіцині збережена дерев'яна тримаршова сходова клітка на дерев'яній тятиві. Західна частина північної офіцини (поч. XIX ст.) — двоповерхова, без пивниць. На партері розміщені два одинакові зали літографської майстерні, кожний з яких перекритий шістьма полями вітрильних склепінь на трицентрових підпружних арках, що спираються на два пілони.

Будівлі офіцин – унікальні пам'ятки історії та промислової архітектури XVIII–XIX ст.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Личаківська

Детальніше про місце

Персоналії

Гіллель Бах (Hillel Bach) — столяр.
Бек (Beck) — будівничий.
Ян Беренс (Jan Berens— військовий інженер-фортифікатор, який запроектував т.зв. третю лінію оборони Львова у XVII ст. (була реалізована лише частково).
Генрик Ґлоґовський (Henryk Głogowski) — власник (з 1892 р.) чільної кам'яниці.
Фелікс Ґлоґовський  (Feliks Głogowski) — власник (з 1871 р.) чільної кам'яниці.
Станіслав Квятковський (Stanisław Kwiatkowski) — будівничий.
Ян Томаш Кудельський (Jan Tomasz Kudelski) — архітектор бюро Івана Левинського, який розробив проект адаптації будівлі возівні в подвір'ї на мешкання.
Іван Левинський (Jan Lewiński) — архітектор, професор Політехніки, підприємець, власник будівельної фірми і проектного бюро.
Зиґмунт Мотилевський (Zygmunt Motyłewski) — залізничний інженер, співвласник будинку
Каміля Мотилевська (Kamila Motyłewska) — власниця парцелі з 1893 р., яка провела реконструкцію чільної кам'яниці.
Едвард Мустафович (Edward Mustafowicz) — архітектор фірми Левинського.
Юзеф Нойман (Józef Neumann) — власник парцелі з 1902 р., співвласник літографічної фірми "Piller-Neumann i Spółka", президент Львова у 1911–1914, 1919–1927 рр.
Піллєри (Piller) — родина друкарів, які відкрили першу в Галичині літографічну фірму, що діяла до 1939 р. під назвою "Piller-Neumann i Spółka".
Антоній Піллєр (Anton Piller, †1791) — друкар, присланий 1772 р. з Відня до Львова австрійським урядом для створення урядової друкарні.
Йозеф Піллєр (Joseph Piller) — син друкаря Антонія Піллєра, який разом із братами розбудовував друкарську фірму.
Кароль Піллєр (Karl/Karol Piller) — син друкаря Антонія Піллєра, який разом із братами розбудовував друкарську фірму.
Петер Піллєр (Peter Piller) — син друкаря Антонія Піллєра, який разом із братами розбудовував друкарську фірму.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/222.
  2. С. Костюк, Каталог гравюр XVII–XX ст. з фондів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР (Київ: Наукова думка, 1989).
  3. Борис Мельник, Вулицями старовинного Львова (Львів: Світ, 2002), 223-227.
  4. Ірина Котлобулатова, Львів на старій фотографії (Львів: Центр Європи, 2006).
  5. Львів. Ілюстрований путівник (Львів, 2000).


Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Редакторка — Ольга Заречнюк

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення