Вул. Коперника, 15 – колишній палац Потоцьких

ID: 415

Колишній палац Потоцьких споруджено у 1889-1890 рр. за проектом французького архітектора Луї Доверн'є під керівництвом арх. Юліана Цибульського. Монументальний будинок у стилі історизму взорований на французький бароковий класицизм епохи Людовіка XIV. Пам'ятка архітектури національного значення. З 2001 р. у будинку розміщений відділ Львівської галереї мистецтв.

Історія

Родина Потоцьких, продавши свій палац на пл. Галицькій (тепер № 10), придбала у 1822 р. нерухомість на вул. Широкій (тепер відрізок вул. Коперника між пл. Міцкевича і вул. Стефаника). На планах Львова XVIII – першої половини ХІХ ст. на цій дільниці видно розпланований сад та кілька невеликих будівель. Замовником палацу став граф Альфред Юзеф Потоцький (1822–1889), маршалок Галицького сейму, цісарський намісник Королівства Галичини та Володимирії, а у 1870–1871 роках прем’єр-міністр Австрії. Йому була потрібна репрезентаційна резиденція у галицькій столиці. Тож старий палац, розташований на ділянці, був розібраний у 1860–1861 рр. Однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя. Будівництво палацу розпочалось у 1880 р. Альфред Потоцький не дочекався його завершення, він помер в Парижі 18 травня 1889 р. Закінчував будову і першим господарем палацу став його син Роман Потоцький.

22 листопада 1919 р. на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь в показових польотах над центром Львова з нагоди першої річниці зайняття міста поляками. Падіння літака та вибух паливних паків спричинив пожежу верхніх поверхів та даху будинку. Ремонт та реставрація палацу тривали до 1931 р.

Після ІІ Світової війни у будівлі був деякий час палац піонерів, а потім інститути Західної філії Академії наук УРСР. Після реконструкції у 1975 році в будинку відкрили палац урочистих подій. 

Перед самітом президентів Центрально-Східної Європи 1999 року почалась нова реконструкція палацу, і висувались проекти перетворення його на резиденцію Президента України.

З 2001 року господарем палацу стала Львівська галерея мистецтв. Тепер в його залах відкрито галерею європейського мистецтва XIV-XVIII ст. Збірка музею нараховує близько 12 тисяч одиниць збереження, серед них рукописні й стародруковані книги, україніка ХІХ–ХХ ст., педагогічна література, книжкова ілюстрація та екслібрис, гравюри й карти.

Архітектура

Триповерхова з мансардою, мурована будівля палацу, з центральним ризалітом та двома бічними крилами, подібна в плані до літери "Н". Головний вхід оздоблено портиком, вікна мають ліпні обрамлення. З тильного фасаду в бік парку виходить тераса з балюстрадою. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі. В інтер'єрах залів першого та другого поверхів частково збереглись настінний живопис, декоративна ліпнина, каміни, столярка кінця ХІХ ст. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб, з виходом на вул. Оссолінських (тепер Стефаника, 7а). 

Від сторони вул. Коперника палац відділяє огорожа з парадною брамою та офіцинами для сторожі. Тильна брама виходить на вул. Тиху.

Наприкінці 1980-х років у палацовому парку влаштували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю, і побудували непривабливу прибудову, у якій зараз знаходиться Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а).

Персоналії

Джерела

Oпис опрацьований в межах проекту "Галіціана", 2001-2002


Автор опису – Ігор Жук

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення