Вул. Братів Рогатинців – Велика міська синагога (не існує)

ID: 275

Міська синагога, звана Великою, перестала існувати 1943 року. Сьогодні на її місці вільна площа з протрасованими фундаментами. Зруйнована синагога була збудована 1801 року в класицистичному стилі на місці ґотичної з 1555 року. Дві півциркульні арки, крізь які сьогодні можна потрапити на площу з вулиць Староєврейської та Братів Рогатинців, – це збережені входи у синагогу. Композиційно-просторовою структурою міська синагога була подібна до передміської.  

Історія

1320 рік – збудовано дерев'яну синагогу
1407 рік – ремонт даху давньої синагоги
1527 рік – пожежа давньої міської синагоги
1530-1555 роки – зведення ґотичної синагоги 
1797 рік – розібрано ґотичну синагогу
1797-1801 роки – збудовано синагогу в класицистичному стилі
1878 рік – відновлювальні роботи (реконструкція даху) за проектом Міхаеля Ґерля
1910 рік – реконструкція сходової клітки на жіночі галереї за проектом архітекторів Юзефа Сосновського (Józef Sosnowski) та Альфреда Захаревича (Alfred Zachariewicz)
1943 рік – синагогу підірвали нацисти
1970-і роки – археологічні розкопки на місці синагоги і трасування її фундаментів  

Найдавніша міська синагога Львова була дерев'яною. Вона стояла на місці кам'яниці № 29 на вулиці Федорова, про що свідчили віднайдені сволоки з гебрейськими написами і закарбованою датою її зведення – 1320 рік. Згідно з привілеєм Казимира III від 1367 року, міські юдеї складали присягу на дверях синагоги. В записах Книги видатків під роком 1407 занотовано, що на потреби синагоги дали 15 грошів на дахівку і дерево на опалення, 8 грошів на платви. З цих записів виходить, що, очевидно, ремонтувався дах синагоги, а дерево на опал було призначене для теплої синагоги, яка знаходилася в окремому приміщенні головної синагоги. Стояла вона на вільній ділянці і потребувала огорожі. 5 липня 1456 року львівський юдей Аарон (Aaron) поручився особисто поставити паркан з двох боків синагоги. Міська дерев’яна синагога згоріла 3 червня 1527 року у катастрофічній для Львова пожежі, про що зазначено в "Описі пожежі" у міських книгах.

1555 року в середмісті постала мурована синагога. Її звели на іншому місці, тому що ділянка, на якій стояла дерев'яна синагога, була затиснена житловою забудовою. Тож муровану поставили на площі під самою фортечною стіною, поруч з міським арсеналом та Шевською вежею. До 1606 року ця мурована синагога виконувала роль Великої міської. Як вона виглядала – невідомо, але віднайдені під час розкопок кам'яні фраґменти свідчать, що це була ґотична споруда. Львівський архітектор Януш Вітвіцький (Janusz Witwicki) на пластичній реконструкції Львова міську синагогу відтворив характерною ґотичною спорудою – з високим дахом і причілком.

Через те, що ця синагога була невеликою – на початку XVII ст. роль великої міської синагоги перейшла до приватної синагоги Нахмановича – "Золотої Рози". Ґотична синагога була чинною майже 250 років. Ґуберніяльним декретом 1797 року її наказали розібрати, мотивуючи давністю, а, очевидно, і невтішним станом. Крім того, вона була дуже маленькою. А позаяк синагога "Золота Роза", яку називали "великою", була також вже замалою, 1799 року громада на місці розібраної давньої синагоги почала зводити нову, значно більшу святиню, будівництво якої завершили 1801 року. До неї, крім різних коштовних речей (срібні свічники, корони Тори, щити, лямпи тощо) перенесли також цінні мистецькі твори (карбовані рефлектори, ліхтарі, павуки, тканини).

Нова міська синагога посідала велику парцелю між сучасними вулицями Братів Рогатинців та Староєврейською і закривала квартал у його східній частині, виходячи східним фасадом на вулицю Заарсенальну (Арсенальську). Якийсь час між нею і арсеналом стояли два дерев'яні будинки, фасадами повернені до арсеналу; в одному з них містився шпиталь.

Після того, як 1801 року до новозведеної синагоги кагал переніс клейноди, що зберігалися в синагозі Нахмановичів, вона стала головною міською синагогою.

Вже на початку 1860-х років споруда вимагала ремонту. Будівельна справа доносить історію реставрації Великої міської синагоги. Громаду під керівництвом Юзефа Мерера (Józef Mehrer) та Герша Еттінґера (Hersch Ettinger) було зобов'язано виготовити проект на ремонтні роботи з заміною дахових конструкцій та ґонтового покриття на вогнетривке бляшане. 1872 року проект розробив архітектор Міхаель Ґерль (Michael Gerl). Міська влада зобов'язала також громаду направити брук навколо Міської синагоги, який, як подає документ, був у такому стані, що не тільки перешкоджав переходити, а й загрожував життю, а через несправність комунікацій під час дощу утворювалися величезні калюжі. До реконструкції синагоги повернулися лише 1878 року.

1910 року за проектом Юзефа Сосновського (Józef Sosnowski) і Альфреда Захаревича (Alfred Zachariewicz) було проведено реконструкційні роботи сходової клітки; тоді над нею влаштували новий, підвищений дах та домурували сходові марші на жіночі галереї.

Міську синагогу разом з "Золотою Розою" підірвали нацисти восени 1943 року. При впорядкуванні території у 1970-х роках на місці знищеної синагоги провели археологічні розкопки, під час яких розкрили частини пивниць попередньої синагоги та віднайшли фраґменти білокам'яних елементів, зокрема пізньоґотичний портал зі збереженими слідами поліхромії. Роботи завершилися трасуванням фундаментів синагоги 1801 року.

Пов'язані історії

Архітектура

Міська синагога займала цілу будівельну парцелю між вулицями, через що в плані мала неправильний прямокутник. Її брила складалася з неправильного квадратового молитовного залу та витягнутих вздовж західної стіни двоярусних галерей над пулишем. У вузькій частині між західною стіною синагоги та межовою стіною сусіднього будинку були влаштовані три сходові марші, що вели до жіночих галерей та інших синагогальних приміщень. Входи до цієї частини були організовані з вулиць Боїмів (Староєврейської) та Собєського (Бр. Рогатинців). До молитовного залу вхід вів з Боїмів через пулиш. У просторово-композиційному вирішенні синагоги два традиційні синагогальні об’єми з’єднувалися в монументальну брилу, яку оперізував вінцевий карниз з фризом та вкривав спільний трисхилий дах. Фасади підкреслювали архітектоніку споруди. Стіни молитовного залу були членовані пілястрами на три поля, кожне з яких мало видовжене високо розміщене півциркульне вікно та кругле над ним. Віконні прорізи оздоблювали пілястри та архівольти. Вісь східного фасаду підкреслювала бленда. Західна частина з жіночими молитовнями вирізнялася двома ярусами вікон. Жінкам були відведені дві галереї над пулишем. Чоловічий молитовний зал цієї синагоги мав таку ж планувально-просторову структуру, як і Передміська – чотири гранчасті колони ділили склепінчасте перекриття на дев'ять рівних піль. Центральне поле склепіння, під яким розташовувалася біма, мало форму вітрила. Архітектурний вистрій синагоги відповідав панівному тоді класицистичному стилю. Інтер'єр був наповнений різьбою, стіни мали традиційні розписи. Пишно декорований Арон гаКодеш освітлювало кругле вікно. При західній стіні молитовного залу, на північ від головного входу, розташовувався Нер Томід – ніша з вічним вогнем. 

Пов'язані місця

Опис

Вул. Федорова, 27 – руїни синагоги "Золота Роза" (Таз, Турей Загав)

Перейти до повного опису

Персоналії

Аарон (Aaron) – львівський юдей 
Юзеф Мерер (Józef Mehrer) – керівник громади 
Герш Еттінґер (Hersz Ettinger) – керівник громади 
Міхаель Ґерль (Michael Gerl) – архітектор 
Юзеф Сосновський (Józef Sosnowski) – архітектор 
Альфред Захаревич (Alfred Zachаrjewicz) – архітектор 
Януш Вітвіцький (Janusz Witwicki) – архітектор

Джерела

1. Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 701: Юдейська громада Львова, оп. 3, спр. 333, спр. 1101а. Інвентарний опис Великої міської синагоги 1920 року.
2. ЦДІАУЛ, ф. 19 (Йосифинська метрика), оп. 12, спр. 2-5.
3. Державний архів Львівської області (ДАЛО), ф. Будівельне управління міста Львова 2, оп. 1, спр. 5010.
4. Бойко О. Синагоги Львова. – Львів, 2008.
5. Бойко О. Будівництво синагог в Україні // Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація. – Львів, 1998. – Ч. 9. – С. 5-33.
6. Гельстон И. О времени строительства древней синагоги во Львове. Институт Юдаики. Конференция 2002 года.
7. Історія Львова в документах і матеріалах. – Київ, 1986.
8. Akta grodzkie i ziemskie. – Lwów, 18. – T. XIV.
9. Bałaban M. Żydzi lwowscy na przełomie XVI i XVII wieku. – Lwów, 1906.
10. Bałaban M. Dzielnica żydowska: jej dzieje i zabytki // Biblioteka Lwowska. – Warszawa, 1990. – T. III.
11. Księga przychodów i rozchodów miasta 1404-1414 / Wyd. A. Czołowski // Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta. – T. II. – Lwów, 1896. – № 115.
12. Schall J. Przewodnik po zabytkach żydowskich Lwowa. – Lwów, 1935.
Авторка oпису – Оксана Бойко
Редакторка – Наталка Римська

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення