Вул. Коперника, 09 – кінотеатр "Кінопалац-Коперник"

ID: 1621

У будинку на вул. Коперника, 9 діє кінотеатр, який був заснований у 1912 р. Протягом своєї 100-літньої діяльності кінотеатр змінював назви і власників: “Санс-Рівал” (1912), “Копернік” (1912–1941, 1944–1946), “Студіо” (1941–1944), “Копернік” (1944–1946), “Кінотеатр ім. Коперніка” (1946–2004), “Кінопалац “Коперник” (з 2004 р.)

Історія

“Санс-Рівал” (“Sans-Rival”), 1912 р.

Кінотеатр на вул. Коперника, 9 – один з найстаріших львівських кінотеатрів, який діє і понині. Заснований у 1912 р. як “Санс-Рівал”. Проект реконструкції будинку під кінотеатр виконав арх. Казимир Теодорович (Teodorowicz), а роботи із пристосування будинку тривали майже цілий рік.

“Копернік” (“Kopernik”), 1912–1941 рр.

Вже у 1912 р. через своє розташування кінотеатр отримав назву “Копернік”. Перебував у власності інженера Едварда Бурнатовича (Burnatowicz). Ліцензію на цей кінотеатр до 1920-х рр. видавали Товариству ім. Петра Скарги (діяло у будинку на суч. вул. Театральній, 3). На час відкриття кінотеатр мав одну з найкращих глядацьких зал у місті.

У “Коперніку” часто відбувалися прем’єри фільмів у Львові. Так, у 1913 р. тут відбулася прем’єра фільму “Quo vadis?”. Також демонстрували фільми, зняті на основі реальних подій. У лютому 1918 р. відбувався показ фільму про катастрофу корабля “Титанік”, який супроводжувала музика з опери Ріхарда Ваґнера “Летючий голландець”. У березні цього ж року у кінотеатрі показували фільм про цирк “На смертельній арені” (“Na śmiertelnej arenie”).

У залі кінотеатру, що містила 425 місць, відбувалися також театральні постановки і наукові зібрання. Так, у 1914–1939 рр. у кінотеатрі проходили лекції Львівської політехніки та університету. Також у “Коперніку” у 1930-х рр. організовував покази фільмів львівський кіноклуб “Авангард” (“Awangard”).

У 1925 р. при огляді цього кінотеатру було виявлено низку недоліків: недотримання стандартів відстані між рядами, стіни залу брудні й подряпані, сходи в операторській будці слизькі, забагато фотелів у ложах. Відомо, що у 1925 р. планували здійснити реконструкцію кінотеатру за проектом арх. Євгена Червинського.

У 1926 р. кінотеатр перейшов у власність Тадея Кухара (Kuchar), сина Людвіка Кухара, а керівником став Мечислав Тюмен (Thumen). Згодом, наприкінці 1930-х рр., “Копернік” був у власності Павла Меллера (Meller) і Леона Шехтера (Schechter).

У 30-х рр. кількість глядацьких місць становила 425-ть: 317 у партері та 108 на балконі. Восени 1930 р. “Копернік” став третім звуковим кінотеатром у м. Львові.

У 1937–1938 рр. було розроблено два проекти із вдосконалення вигляду кінотеатру. Перший передбачав влаштування типової для кінотеатрів аншлагу-вивіски зі змінними буквами, які закріплюються на матовій площині з підсвіткою, а другий – неоновий напис “Kopernik” на фризі під балконом і влаштування підсвітки декору пілястр неоновими трубками, які б повторювали профіль декоративного елементу. Автором останнього проекту був архітектор Зиґмунт Шпербер (Sperber).

У рапорті Львівського Староства, укладеному 1939 р., зазначено, що цей кінотеатр успішно розвивається.

Студіо(“Studio”), 1941–1944 рр.

Під час німецької окупації у 1941–1944 рр. кінотеатр працював під назвою “Студіо”. Глядацький зал містив 454 місця.

“Копернік” (“Kopernik”), 1944–1946 рр., “Кінотеатр ім. Коперніка” (1946–2004)

Від 1944 р. була повернута назва “Копернік”, а з 1946 р. офіційною назвою стала “Кінотеатр ім. Коперніка”. Вхід був перенесений у ліву частину фасаду. У повоєнні роки технічний стан кінотеатру був далеко не найкращим. Проте “Кінотеатр ім. Коперніка” належав до кінотеатрів першої категорії, в яких відбувалися покази найновіших кінострічок у місті. Перед кіносеансами відбувалися виступи джазового оркестру. Також часто перед показом фільмів тут читали лекції на політичну тематику. Певний час після закінчення Другої світової війни цей кінотеатр мав статус дитячого кінотеатру. Але популярністю серед учнів він не користувався. Очевидно, через надто заідеологізований репертуар, і, крім цього, у Львові був на той час ще один дитячий кінотеатр – “Піонер” (суч. пл. Генерала Григоренка, 5).

“Кінопалац “Коперник” (з 2004 р.)

З січня 2004 р. кінотеатр увійшов у приватну кіномережу “Кінопалац”, зберігши назву “Коперник”. Засновником і власником мережі є Богдан Батрух (кінодистриб’ютор, власник студії дублювання кінострічок “Le Doyen Studio”). У 2004 р. була проведена масштабна реконструкція кінотеатру із заміною обладнання та крісел. Глядацька зала “Кінопалацу “Коперник” розрахована на 173 місця. Станом на лютий 2012 р., квитки коштують від 20 до 40 грн.

У 2009 р. у кінотеатрі було встановлено цифрове проекційне обладнання та систему трьохмірного кінопоказу.

Зал обладнаний системою dolby digital surround extm та JBLtm, “панорамним” екраном. У кінозалі м’які крісла, а на балконі встановлені 8 диванів. Час роботи кінотеатру – з 9:00 до 00:00 години.

Пов'язані історії

Архітектура

Двосвітний зал з балконом. Збережені оригінальні елементи декору: розетки на карнизах та гірлянди з маскаронами на огорожі балкона.

Персоналії

Казимир Теодорович (Kazimierz Teodorowicz) – архітектор, який у 1912 р. виконав проект реконструкції будинку на вул. Коперника, 9 під кінотеатр.
Едвард Бурнатович (Edward Burnatowicz) – інженер, у власності якого перебував кінотеатр “Копернік” у 1912–1926 рр.
Євген Червинський – архітектор, за проектом якого планували здійснити реконструкцію кінотеатру у 1925 р.
Тадеуш Кухар (Tadeusz Kuchar) – син Людвіка Кухара (Ludwik Kuchar), власник кінотеатру з 1926 р. до кін. 1930-х рр.
Павел Меллер (Paweł Meller) – з кін. 1930-х рр. спільно з Леоном Шлехтером був власником кінотеатру “Копернік”.
Леон Шехтер (Leon Schechter) – з кін. 1930-х рр. спільно з Павелом Меллером був власником кінотеатру “Копернік”.
Мечислав Тюмен (Mieczysław Thumen) – керівник кінотеатру з 1926 р. до кін. 1930-х рр.
Зиґмунт Шпербер (Zygmunt Sperber) – архітектор, автор одного з проектів із вдосконалення вигляду кінотеатру.
Богдан Батрух – кінодистриб’ютор, власник студії дублювання кінострічок “Le Doyen Studio”, засновник і власник мережі “Кінопалац”, до якої з 2004 р. входить кінотеатр “Коперник”.

Інтерв'ю

Джерела

  1. Chwila, 1939.
  2. Dziennik Polski, 1938, №249.
  3. Kurjer Lwowski, 1918, №121.
  4. Kurjer Lwowski, 1918, №74.
  5. Kurjer Lwowski, 1926, №68.
  6. Słowo Polskie, 1923, №25.
  7. Słowo Polskie, 1923, №318.
  8. Taschenjahrbuch 1943: Für den deutschen Generalgouvernement (Krakau: ZKW Druck, 1943).
  9. Вільна Україна, 1946: №227, 232.
  10. Вільна Україна, 1949, №105.
  11. Вільна Україна, 1958, №260.
  12. Вільна Україна, 1965, №57.
  13. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 1/56/158.
  14. ДАЛО 7/3/638.
  15. Збірка П. Ґранкіна.
  16. Львов: Справочник (Львів: Вільна Україна, 1949).
  17. Львовская Правда, 1948, №112 р.
  18. Львовская Правда, 1955, №111.
  19. Львовская Правда, 1958, №170.
  20. Радянський Львів: 1939–1955. Документи й матеріали (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956).
  21. Справочник Львовской АТС (Львов, 1954).
  22. Центральний державний архів у Львові (ЦДІАЛ) 146/32/501
  23. ЦДІАЛ 190/1/13
  24. Barbara Gierszewska, “Kino i film we Lwowie do 1939 roku” (Kielce: Wydawnictwo Akademii Świętokrzyskiej, 2006).
  25. http://kopernik.kinopalace.lviv.ua/kinonetwork/
  26. Роман Генега, Радянський кінематограф у Львові в перше повоєнне десятиліття, Український історичний журнал, 2011, №2, 106-122.
Автори опису – Павло Кучерський, Оксана Лепак
Редагування – Оксана Дудко, Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення