Богдан Шумилович

Перше питання: хотілось би дізнатись про те, в якому зараз стані кінотеатр «Дзвін»? Чи там зараз проводяться кінопокази якісь? – Я насправді  не можу сказати. Але кінотеатр «Дзвін» ще кілька років тому був діючим комунальним підприємством зі статусом державного комунального підприємства – це «ДКП кінотеатр «Дзвін». Дячук (здається так) чи Дяченко Наталія була директор цього закладу, і він мав багато проблем, оскільки біля кінотеатру «Дзвін» нелегально почали будувати приміщення контраверсійні підприємці львівські, одного з яких вбили в 90-х роках, і коли директор кінотеатру намагалась якимось чином зупинити це будівництво, її побили, і після цього вона не втручалася в цю справу, а просто показувала в літній час мультики. Коли ми робили огляд кінотеатру, якщо не помиляюсь у восьмому році, він ще працював в літній сезон. Показувались з прокату, з обласного прокату брали переважно плівки для дітей, і там не працювала система опалення. Я думаю, шо зараз він вже може й не працює. Ну, можливо працює,  можливо не працює. Тобто, це треба перевірити. – Його в оренду не збирались нікому передавати? Ну, згідно з закону не можна їх здавати в оренду. Тобто, ці приміщення, їх можна здати в оренду тільки трудовому колективу. Тобто, трудові колективи згідно закону про приватизацію (здається так якось звучать ці закони)… Майже при кожному львівському кінотеатрі були створені ТзОВ (товариства з обмеженою відповідальністю), куди ввійшли працівники кінотеатру… кінотеатрів з якимись інвесторами включно (тобто хтось, хто давав більш статусний капітал в це ТзОВ, ці та якби мали би право на більшу частку потім, а-а-а але… ну і після цього створювались ці ТзОВ, наприклад ТзОВ «Кінотеатр Київ». Ну, ТзОВ «Кінотеатр «Дзвін» немає, тому шо це приміщення нікому не,  не подобалось аж на стільки.

(2) Кінотеатр ім. Богдана Хмельницького

Чи відомо Вам, коли були припинені кінопокази в кінотеатрі Богдана Хмельницького? – Ну, станом на 2008 рік кінопоказів вже не було.Думаю, що десь шостий, сьомий рік, можливо ше весною сьомого року шось показували, але або в шостому закінчили. Бо, наскільки мені відомо, в сьомому році, 2007 році кінотеатр був… приміщення кінотеатру було вилучене з… ну та якби відібране. Кінотеатри мали підпорядкування управління культури (згодом управління культури й туризму, зараз знову управління культури), але підпорядкування достатньо номінальне, оскільки вони не були засновниками, ці управління, вони відповідно не мали ніяких інструментів і не зна.., і впливу і не знали як собі давати раду з тими інституціями. Тобто їх після закону про розподіл державного й міського майна, їх передали, частину кінотеатрів в комунальну власність і підпорядкували управлінню культури, але від того часу управління культури не знало шо з ними робити й відповідно ніяких коштів ні не закладалося для того, шоб їх підтримувати, навіть їхній статус державних комунальних підприємств не був змінений, тому що в місті не може бути державного комунального підприємства. Може бути комунальні підприємства ЛКП, так звані львівські комунальні підприємства. Навіть їхніх статутів не поміняли, наскільки я знаю, за 20 останніх років. Але з кінотеатром Богдана Хмельницького вийшла якась цікава історія. Тобто не знаю хто до кінця були гравці, які ініціювали цей безлад і розруху. Як Ви знаєте це був кінотеатр, в якому хронікі показували довший час, потім документальні фільми, документально-хронікальні фыльми, а вже в кінці 80-х і 90-ті це був кінотеатр, в якому показували індійські фільми прокатні. Тобто, це він мав таку якийсь статус кінотеатру індійських фільмів. Потім він все більше і більше потрапляв в занепад, і я точно не можу сказати як це технічно відбувалося, оскільки це суперечить законодавству, так не можна робити. Але приміщення у управління культури, ніби та якби в управління комунального майна відібрали, оскільки цей кінотеатр не сплачував жодних комунальних платежів, вони якимось чином зробили якийсь папір і за те, що він не сплачував, у кінотеатру забрали приміщення. Так могли би зробити з кожним, але чомусь зробили тільки з цим кінотеатром. Я думаю, що це було якось нелегально було зроблено, не до кінця правильно. Тобто якщо підняти документи, якщо їх взагалі ще можна десь підняти, то я думаю, що через суд би можна було багато чого зробити. Але оскільки це одна структура, ну управління культури не буде судитися з управлінням комунального майна. Тим більше, шо вони не мають ніяких таких ресурсів всередині міської ради. Тобто просто управління комунального майна нагло забрало це приміщення і вирішило здати його в оренду. Орендар зголосився. Теж контраверсійні такі підприємці львівські, які зголосились платити дуже велику орендну плату, звичайно вони її, після того як отримали приміщення в оренду не сплачували і після цього дуже довго управління комунального майна мало тяжбу з цими людьми (там здається жінка – підставна особа) про те, щоб розірвати цю угоду. Мені видається, що нічого так і не було розірвано, бо цей закон дуже дивний про оренду. Я не юрист, до кінця не знаю деталей, наскільки мені видається, що там було зроблена певна схема і кінотеатр, можливо, зараз вже є і в приватній власності. Ну, якщо не є в приватній, то здається в оренду (тоді ще місто його має), але якщо там вже є якийсь інвестор, то скоріш за все це приватна власність. Ну я оцих деталей не можу сказати, але станом на шостий рік показів уже не було, були тяжби. Його вилучали, документи кінотеатру з установчі просто передали управлінню культури. Вони лежали в сейфі в бухгалтерії і так як би вийшло таке, що от є тіло і душа, та, тіло забрали, а душу сховали в сейф (сміється). І це от такий кейс кінотеатру Богдана Хмельницького, хоча це один з найстаріших залів, кінозалів, Львова і його прикрашали відомі художники інтер’єрів львівські. Але практично нема жодного розголосу, оскільки з бандитами ніхто не хоче мати справу.

(3) Кінотеатр ім. Івана Миколайчука

А чи проходять зараз кінопокази в кінотеатрі Миколайчука? – Ні, там не проходять покази вже років 10 напевно. Тобто вони мають обладнання, але немає… ну, може я перебільшую 10 років, але теж десь з 2006 року там точно нічого не показували, а до цього я не можу сказати. Там історія така, що в кінотеатр Миколайчука, як і інші кінотеатри, створив ТзОВ, в яке увійшли директор кінотеатру і механік – це чоловік і жінка. Інших вони туди включили, але їх не видно ніде. І їхній син, який є за кордоном. Він там якось є як інвестор у них фігурує. Одним словом, вони дуже хотіли оце ТзОВ, яке вони створили, взяти цей кінотеатр в оренду, але вже на той момент стало зрозуміло, що після того як ці ТзОВ беруть кінотеатри в оренду, фактично нема жодних інструментів контролю. Та, тобто його можуть приватизувати, його можуть змінити повністю його функціональне використання, тому їм відмовляють вже довго, а оскільки вони не могли, то вони зробили якось теж ще в 90-х роках нелегально, бо це вони не могли здавати в суборенду, тобто, я думаю, що це робилося якось угода про співпрацю. Вони здавали нічному клубу. Там була дискотека. Але оскільки власників тої дискотеки повбивали, то вона припинилась. Більше там тої дискотеки не було. І десь так на початку 2000-х років він просто стояв порожнім, більше ніхто не проявляв інтерес там робити якийсь нічний клуб, і ці директори, вони досі боряться з містом в судовому порядку, але на скільки мені відомо там зробили склад книжок з костелу. – Єзуїтів. – Єзуїтів, та. Тобто, після цього як вони намагались кілька раз легально передати його відомим львів’янам з грошима, які би могли там щось зробити, але стало, було зрозуміло, що ну в контексті цієї судової руханки місто не має чи зусиль чи бажання якось почистити ці всі майнові права, то на разі відклали і так і просто завалили. Тобто, я думаю, що так вже 10 років напевно він. – Але ТзОВ, тобто, існує? – ТзОВ існує, звичайно. І вони мають ТзОВ. Так і називається «Кінотеатр Миколайчука», і вони мають робочі установки. Тобто, в принципі фільми вони можуть показувати. І вони мали там сигналізацію. Тобто, зал був в пристойному стані. Це кінотеатр, який в принципі при невеликій інвестиції  міг би працювати вже зараз, але мені здається, рішення не дуже розумне зробити там склад, бо мало шо вдасться потім з цього врятувати. Системи опалення, як правило, у всіх кінотеатрах знищені були, тому вони могли працювати тільки в літній сезон. Вони показують фільми і мультики, їздячи по садочках і по області, тобто ця їхня установка дозволяє їм показувати ці фільми, хоча це дивно: в сучасному світі з DVD-проекторами, з цифровим обладнанням, вони ще якось конкурують з своїм плівочним приладом.  – Ретро. – Ретро, це вже в музей можна здавати.

(4) Кінотеатр ім. Лесі Українки

Дивна така річ з кінотеатром ім. Лесі Українки: він фактично його, коли здавали в оренду, здається, то там була одна з умов про те, що все таки має використовуватись приміщення як кінотеатр, а це взагалі не було дотримано. Чи відомо Вам якось про ті події? – Якщо я не помиляюся, орендарем згідно з закону має бути трудовий колектив. Трудовий колектив створив ТзОВ. А статут ТзОВ – це дуже специфічна річ. Тобто, в статуті ТзОВ можна прописати будь-яку діяльність, більшість ТзОВ, які діють в нашому місті, вони можуть торгувати ракетним паливом, виробляти алкоголь, займатись роздрібною торгівлею і, наприклад, показувати теж кіно. Тобто, згідно законодавста вони нічо не порушують. Коли таке ТзОВ, в якому є, ну шо вони хочуть показувати кіно: «ну от ми хочемо показувати кіно, в нас згідно з статуту ми можемо показувати кіно, наше ТзОВ». І так якби немає якихось офіційних причини сказати, що «ні!», але оскільки в них є дуже багато іншої діяльності в статуті, яку вони можуть легально проводити, то вони так якби про кіно забувають після цього як їм дають в оренду і починають займатись чимось іншим. Тому виходу з цього легального немає. Тобто, ніби є закон про кінотеатри, який не дозволяє використовувати, так як і театри, ці приміщення не по профільній діяльності, хіба треба реорганізовувати офіційно, але бачите є різні схеми юридичні обходу цього. Тобто, вони ніби виконують свою статутну діяльність. Наприклад, ТзОВ там кінотеатр якийсь там. 

(5) Кінотеатр "Зірка"

Кінотеатр «Зірка» його передали (там є рішення виконкому, тобто його легально передали) та якби в використання під мистецький центр «Пікассо», розважально-мистецький центр там. І документи кінотеатру «Зірка» та якби ніхто не анульовував, він ніби існує цей кінотеатр, але там є клуб «Пікассо», він не приватизований, тобто в принципі директор цього кінотеатру він вже давно хоче, не директор кінотеатру, а директор клубу давно вже хоче приватизувати цей зал, але на разі місто не дає.

(6) Кінотеатр "Сокіл"

А як зараз використовується приміщення «Сокола», чи Вам відомо? - Як кінотеатр.  – Як кінотеатр? – Там вони теж мають ТзОВ кінотеатр «Сокіл». Цей кінотеатр  був, ну це цілий детектив, які кінотеатри в якому підпорядкуванні були. Це досить важливо вивчити як що сталося після закону цього про розмежування. Це в принципі достатньо складно підняти документи, бо після закону, який був при Кучмі ухвалений, оце про розмежування, якщо не помиляюсь то при Кучмі, а може ще й при Кравчуку, я точно не пригадую. Це була основна тема роздержавлення, та там як би віддати з державної власності щось десь в якусь. І вони розділили достатньо, здається так на око. Тобто ті, хто контролював державну власність самі такі привабливі в майновому відношенні зали залишили за собою. 

(7) Автомобільний кінотеатр "Кінопарк"

А в нас був такий кінотеатр автомобільний «Кінопарк», проіснував дуже коротко і звідки він виник, хто був його власник? – Я думаю, що це, ну я не впевнений, Марк Зархен, якщо я не помиляюсь, мав теж ресторатор львівський, власник цілої мережі пі піцерій, ресторанів. Але я це чув, я не знаю, насправді. То він пробував, але там якось легально з документами вони не все зробили, тому що кінотеатр відкритого показу має мати легалізовану частоту, радіочастоту, тому що ви під’їжджаєте на машині, налаштовуєтесь на хвилю і все. А вони, мені здається, не мали всіх необхідних легальних документів і тому їх закрили. Загалом в Україні ця практика не дуже шириться. Тобто, було в Києві спроба і це я не впевнений чи існує в Києві кінотеатр відкритого показу. В нас таякби не Каліфорнія і тому тут трохи інакша ситуація. Плюс в місті нема таких зон, де так легко можна було майданчик парковочнийше й з показом. 

(8) Кінотеатри державного управління

І от кінотеатри дорогі, хороші, якісні, які ше були «живі» на той момент, у 1990-х рр. Такі кінотеатри як: кінотеатр «Галичина», кінотеатр Шевченка (ну «Щорс» колишній), кінотеатр Лесі Українки (це Галицький центр кіномистецтва) вони залишались, і кінотеатр «Львів» в цьому парку, залишалися в підпорядкуванні обласної, обласних, державних, грубо кажучи. Це не є обласні органи керівництва. Це та якби управління, обласне управління культури. Це інституція, яка реалізує державну політику на місцевому рівні, бо міське самоврядування до державної політики має дотичне відношення.

(9) Кінотеатри міського управління

Інші кінотеатри, як от «Київ», «Дзвін», «Кінотеатр «Сокіл», кінотеатр Миколайчука, кінотеатр «Зірка», «Стрілець»,  в принципі більшість, кінотеатр ім. Довженка, вони були передані в міське підпорядкування. Місто, яке ніколи не мало досвіду роботи. Вони до того мали в підпорядкуванні тільки музичні школи, і це таке умовне підпорядкування, тому шо музичні школи і колективи всякі мистецькі, вони дістають зарплату все рівно від держави, а не на пряму тільки від міста, але ці зарплати ідуть через міський бюджет, тобто це досить складна схема, як це все відбувається. Наприклад, лікарні, які є в місті Львові, вони якби адмініструються управлінням охорони здоров’я, але ж фінансується все рівно державою. Тобто, тут все це досить так запутано. Звичайно, що інфраструктура приміщення належить громаді міста, але це все не до кінця і досі чітко розподілено, тому «жуліки-бандити» завжди мають можливості «лазєйок». Та. Оскільки оці кінотеатри не чітко було ну прописано (по-перше їх підпорядкування і шо це означає), то вони опинилися в стані такому, що вони були визнані комунальними підприємствами, оскільки кінотеатри завжди були дохідні підприємства, вони приносили кошти. Відповідно ніхто не думав про них як про неліквідні, про збиткові, відповідно ніхто не думав, шо на них шось треба закладати в бюджет. Тобто, вони повинні приносити кошти і ше й нам шось давати, а оскільки кіно пішло на сильний спадок в 90-их роках, кінотеатри всі стали збиткові , туди ніхто не ходив, апаратура стара, інфраструктура зіпнулась, на літо не заплатили за опалення - труби потріскали і все… і більшість кінотеатрів втратили інфраструктуру. Ну, маю на увазі можливість нормально діяти і з тих міських кінотеатрів, які були передані в управління культури вони номінально по документах всі є, але функціонально з них працює тільки кілька.

Інтерв'юер – Оксана Лепак