Виставка єврейського мистецького промислу в Промисловому музеї у 1933 році

Виставку створювали тогочасний директор музею Казімєж Гартлеб (Kazimierz Hartleb) і кустош музею Генрик Чєсля (Henryk Cieśla). Ще перед відкриттям, у львівській пресі, зокрема єврейській газеті "Chwila", публікували заклики позичити експонати до осіб, які володіли єврейськими пам'ятками. На виставці використали понад 600 експонатів, які позичили у приватних колекціонерів, зокрема Максиміліана Ґольдштайна (Maksymilian Goldstein) і д-ра Марека Райхенштайна (Marek Reichenstein), а також з синагог. Здебільшого це були артефакти XVIII–XIX століть. Автори висловили подяку інституціям, які уможливили позичання експонатів, а саме керівництву єврейських громад у Бродах, Тернополі, Львові, а також керівникам синагоги Золота Роза, Великої міської і передміської синагог, хасидської синагоги і передміського будинку молитви. Каталог готували митець Людвік Лілле, історикиня мистецтва Ольга Меґлер і колекціонер Тадеуш Вєжейський. З музейних працівників виставкою займалися асистент Вітольд Федорський (Witold Fedorski), секретарка Романа Іжицька (Romana Iżycka). Перекладачами були рабин д-р Леві Фройнд (Lewi Freund), Н. А. Ортнер (N.A. Ortner), Й. Альтер (J. Alter) і Н. Сіґел (N. Siegel), а технічними працівниками В. Балас (W. Balas)  і пани Каньчуґери (Kańczugerowie). До творення виставки долучалося також  "Товариство приятелів єврейського музею", створене у 1931 році і очолюване д-р Мареком Райхенштайном, а його учасниками були мистецтвознавці, колекціонери та митці Львова.

У вступі до каталогу виставки директор Промислового музею Казімєж Гартлеб звертає увагу, що метою її створення було показати пам'ятки, які часто залишаються непоміченими. Для них було важливо, що саме польська інституція організовує виставку єврейського мистецтва, так само як перед тим гуцульського і вірменського. В такий спосіб, мовляв, музей продовжував традиції давньої Речі Посполитої і підкреслював, що в сучасній польській державі знаходиться місце для різних груп. Водночас, як зазначали автори, саме у сучасній їм Польщі збереглася значна кількість пам'яток, на відміну від західних країн і Радянського Союзу, які затирали культурні відмінності. Виставка стала нагодою також поглибити знання про мистецькі осередки і майстрів, про які мало було відомо раніше, наприклад Старі Броди чи Сасів. Прикметно, що дослідниками таких осередків могли бути неєврейські дослідники, наприклад одним з ініціаторів виставки став етнограф д-р Пьотр Контни (Piotr Kontny), який займався атурами — тканими квітами зі срібних ниток, які виготовляли єврейські ткачі у Сасові.

Каталог виставки, попередня версія якого була опублікована одразу в 1933 році, поділений на дві частини. Перша називалася "Пам'ятки синагоги" і до неї увійшло 325 артефактів. Серед них окремо виділені атрибути свят, таких як Рош га-Шана (шофар)  Йом-Кіппур (пряжки для поясів), Пурім (коробки для сувою Естер і брязкальце), Суккот (ємності для Етрогу — ритуального цитрусового фрукта), Песах (посуд до вечері), Ханука (колекція ханукальних ламп). Інші об'єкти включали корони, щити і указки для Тори,  чарки для кідушу, коробочки для пахощів, рефлектори та ліхтарики. Друга частина мала назву "Пам'ятки дому" і містила 244 об'єкти, пов'язані з повсякденним життям юдеїв. Серед них, зокрема, були ножі для обрізання, мезузи (футляри з молитвою, які вішали на одвірках), шлюбні перстені, кабалістичні амулети, елементи одягу, а також фотографії надгробків. Відвідувачі виставки могли замовити повну версію каталогу з ілюстраціями найцікавіших артефактів.

Виставка зібрала досить багато оглядів у єврейській, польській та українській пресі. Розлогі огляди дозволяють зрозуміти, що на виставці представили частину експонатів, яких не було у каталозі. Історик Якуб Шалль (Jakób Schall) у своєму огляді вистави для часопису "Miesięcznik Żydowski", окрім пам'яток дому і синагоги, згадує також картини, ілюстрації та рукописи. Зокрема, він відзначив Агаду — збір текстів для свята Песах — ілюстровану сучасним художником Артуром Шиком (Artur Szyk). Якуб Шалль порівняв її з ілюмінованими рукописами середньовіччя і назвав одним з центральних експонатів виставки. Серед портретів історик згадує портрет тернопільского маскіла Йозефа Перла, а також портрети родини Валів, один з представників якої за легендою став на одну ніч королем Польщі. Іншим цікавим експонатом був, ймовірно фальшивий, лист Гершона Кітевера до засновника хасидизму Баал Шем Това.

Етнологиня і дослідниця мистецтва Ґіза Френкель (Giza Frenkel) у своєму огляді виставки для єврейської польськомовної газети "Chwila" підкреслила, що ідея виставки постала саме у неєврейському середовищі. З її точки зору, виставка мала бути цікавою не лише для мистецтвознавців, але й для пересічних відвідувачів і тому мала бути дуже популярною серед євреїв Львова. Рецензія у польському часописі "Kultura Lwowa" зазначала, що єврейське народне мистецтво є "екзотичним і прекрасним, мистецько цілісним і зрілим", і висловлювала надію на те, що у Львові вдасться втілити ідею окремого єврейського музею. Часопис "Sztuki Piękne", який був основним органом Польського інституту мистецтв (Polski Instytut Sztuk Pięknych) також опублікував огляд виставки, згадавши, що це рідкісне явище. У огляді, втім, згадали, що лише деякі артефакти мали вказаних авторів та походження. Стаття про виставку в українській газеті "Діло" згадала про українські впливи на народне єврейське мистецтво, яке походило з українських земель.

Ініціатива проведення виставки єврейського мистецького промислу у Промисловому музеї продемонструвала бажання певних польських інтелектуальних кіл бачити єврейську культуру як частину своєї культури, зацікавлення львівської громадськості єврейським мистецтвом і готовність спільно працювати над збереженням єврейських пам'яток. Вона стала передумовою відкриття окремого Єврейського музею у Львові в 1934 році.