Історичний контекст:
У 1914 році конкуренція між
польською та українською громадами у Львові набула найбільшої гостроти. Це
відображалося в тому числі через спроби домінування у публічному просторі
міста. День дітей позиціонувався як позанаціональне, немілітарне і
загальноміське свято.
Напередодні
події:
У "Gazeta Lwowska"
cвято анонсувалося як захід, близький кожному без огляду на віровизнання чи політичні
погляди. Проведення Дня дітей у Львові мало на меті збір коштів для організації
літнього відпочинку найбідніших дітей. Кожен, хто жертвував будь-яку суму
коштів, отримував як відзнаку картку синього кольору з написом "День
дітей" ("Dzien
dzieci"). Захід проводився під патронатом дружини намісника Вітольда
Коритовського (Witold Korytowski) Ванди Коритовської (Wanda Korytowska), яка очолювала
організаційний комітет.
Опис
події із локалізацією:
Збір
коштів тривав протягом
першої половини дня. Близько 3 години пополудні
в районі Погулянки
(парк на території сучасного Личаківського району м. Львова) розпочався
урочистий похід у складі карет, фаетонів, автомобілів, кіннотників у
середньовічних костюмах та мисливців із гончими псами. Всі транспортні засоби
були прикрашені квітами та зеленню.
Одним
із перших їхав великий ридван, запряжений четвіркою коней. Візник був одягнутий
в традиційний костюм селян Поділля. На ридвані було встановлено підвищення, на
якому пербувала жінка в образі давньогрецької богині Діани. Біля її ніг,
"в архаїчних костюмах" сиділи ще чотири панянки в образі німф. Серед
карет рухалися мисливці із соколами, а також група слухачів Рільничої академії
в Дублянах з луками, сагайдаками та мисливськими хортами.
Серед
учасників "параду карет" були дружина намісника, кураторка
"Дня дітей" Ванда Коритовська, президент міста Юзеф Нойманн (Józef Neumann) та ін. Карета президента міста була прикрашена червоними
і білими квітами, у польських національних кольорах.
Після
цього проїхала група автомобілів, теж прикрашених квітами. Серед учасників
цього "автопробігу" були намісник Вітольд Коритовський, князь Анджей
Любомирський (Andrzej
Lubomirski), граф Леон Пінінський (Leon
Piniński) та ін. З Погулянки ця колона вирушила вулицями Кохановського
(сучасна Костя Левицького),
Баторія (тепер Князя Романа), площею
Маріацькою (тепер Міцкевича), вулицями
Кароля Людвіка (західний бік проспекту Свободи), Гетьманською (східний
бік проспекту Свободи), Академічною (сучасний проспект Шевченка ), св.Миколая (вулиця Грушевського), Зиблікевича
(частина вулиці Франка від початку Зеленої
до початку Стрийської) і Стрийською до іподрому ("placu
wyścigowego"). Під час проїзду учасників через центр міста
відбувалася "квіткова битва" за участю учасників і глядачів дефіляди.
В
ложах стадіону
серед глядачів були присутні в т.ч. намісник Вітольд Коритовський, граф Фридерик
Скарбек (Fryderyk
hr. Skarbek), граф Альфред Мнішек (Alfred
hr. Mniszek), графи Дідушицькі (hr.
Dzieduszycki), графи Юзеф і Ян Потоцькі (Jozef i Jan Potocki), граф
Цетнер (hr.
Cetner) та представники генерального штабу.
Близько
4 години пополудні учасники параду були на іподромі графа Цетнера за Стрийською
рогаткою . На самій арені було влаштовано імітацію
лісових хащів, встановлено дерева і кущі. Сюди, під овації, прибула всі учасники
дійства, проводячи "квітковий бій" із
глядачами. Прибравши з арени всі карети і автомобілі, учасники заходу перейшли
до наступної частини — ловів.
На
спеціально збудованій трибуні розмістився збірний хор членів пісенних товариств
"Ехо" ("Echo"), "Лютня" ("Lutnia"), академічного
і технічного хорів (Chorow
akademickiego i technickiego), всього близько 150 осіб. Хор заспівав
мисливську пісню Міцкевича. Як йшлося в "Gazeta Lwowska",
ехом несло широко знану не лише мисливцям пісню Віщуна (Wieszcza).
Після цього грав оркестр, а також капела 80-го піхотного полку.
Лови
складалися із соколиного полювання на голубів, полювання з хортами на лисів,
зайців, полювання із загоничами. Певне розчарування чекало на глядачів, коли не
було вбито жодної тварини із вогнепальної зброї. Публіка почала вголос
висловлювати своє розчарування, проте виявилося, що стрільба велася холостими
набоями через заборону полювання в цей період. Пауза,
яка виникла між етапами полювання, була заповнені хором, який заспівав декілька
мисливських пісень, та оркестром, що виконав "серію польських
пісень". Після закінчення ловів о 6 годині вечора учасники почали
повертатися до міста. Повернення теж супроводжувалося великою кількістю
глядачів та "квітковими боями". Разом із цим продовжувався збір
коштів для малозабезпечених дітей.
Після події:
На
честь Ванди Коритовської у жіночій школі ім. Марії
Магдалини було
проведено урочистості, на яких знову були присутні чільні особи міста і краю.
Учні школи підготували для високих гостей музично-пісенно-драматичну програму.
Трактування події виданнями:
"Gazeta
Lwowska" писала про натовпи цікавих на вулицях, велику кількість людей на
балконах, які підтримували учасників акції схвальними вигуками, Загалом, як
йшлося у цій газеті, "ніхто не залишився байдужим до акції та проблем
потребуючих дітей".