Pani Jewa
Respondentka mieszkała w kamienicy nr 50 przy ul. Generała Czuprynki od 1950 r. Obecne budynki nr 50 i 52 przy ul. Generała Czuprynki stanowiły jedną kamienicę. Narratorka dorastała w tych budynkach, które dla niej były jedną całością. W wywiadzie jest mowa o zmianach i niszczeniu budynków, przebudowie mieszkań, sąsiadach, dokwaterowaniu nowych mieszkańców, klatce schodowej i podwórzu. Wspomina basen w wieży budynku nr 52, w którym kąpali się jako dzieci; dawne stajnie na podwórzu budynku nr 50, z których po wojnie zrobiono garaże, a potem zasiedlono ludźmi. Podwórze było kiedyś wyłożone w ceglaną jodełkę na wzór parkietu. Na pierwszym piętrze budynku nr 50 w jednym z mieszkań były drzwi wejściowe i panele z czerwonego drewna.
Wypowiedzi respondenta/respondentów we fragmentach transkrypcji wywiadu przytaczane są bez żadnych zmian.Загальні відомості. Переїзд на вул. Генерала Чупринки
…Виселений за часів Сталіна був полігон Яворів… Люди повтікали, тато в півниці жив, такий собі шалаш зробив… В Дніпропетровську область… І тато сказав ні, нехай я буду їсти хліб і вода, а я назад вертаюся і тато вернувся…
Тато влаштувався, там внизу… (будинки № 50 і 52 на вул. Генерала Чупринки) Були батареї такі чугунні, опалювалося паровим отопленням і тато кочегаром… Внизу такі вагонки, загружали в вагонки той вуголь, тато палив і дістав. То було воєнне, той воєнний дім, там кагебішніки і льотчики в основному жили. А мама потім влаштувалася двірничкою… Мали одну, а потім дістали другу хату в тому домі… Потім закрили, всі п’єци почали…, я сама на металолом носила ті чавунні багатеї, такі чугунні, великі…
…В 52 домі в підвал йдеш, там була котельня…, такі котли, всьо велике…
- Будинки № 50 і 52 на вул. Генерала Чупринки
То є будинок графа Потоцького, значить архітектура там бароко, але то архітектор Левицький чи як воно… Левинський, так, то він проектував, але в стилі бароко… Дуже гарно, там розділили як росіяни прийшли, то вони розділили два дома, але то є один… Ну шо характерно, там в 52 домі там така вежа є, балкони, ванна (басейн), такий стрих, такі маленькі на квітник… Ну, як ми малі були, бігали там. Ну і ше крім того, виходиш на сходи, то ше там люди жили такі як бомжі, то потім їх вигнали. То дивишся всю панораму міста Львова бачиш, як на Високому замку… Ну і гарно, от кімнати в 50 на другому поверсі, то там вже повмирали ті люди…, то там обложено панелі і двері червоним деревом… Приходиш, такі гіпсові…, вхід… такі гіпсові скульптури, обличчя. Ше навіть зірочки, так при вході та арка як входиш в будинок, то там намальовані небо, зірки, ну гарно. Спочатку то ше було в рожевому кольорі, а потім там позаляпували, брудно… Ну і третій поверх великий, а другий, то взагалі там стелі гіпсовими, виложені гіпсом…
…Басейн був зацементований…, кран, була вода… Бігали, бавилися, з одного будинку до другого…, можна перейти на Тудора (вулицю)… Взагалі обдумана така планіровка… ну другий поверх 50 – шикарний… По три сім’ї жило, а там дві на третьому поверсі, там взагалі такі шикарні хати. І там, де та вежа, там такі маленькі…, так ідеш на сходи, так як тепер можна собі баль робити солодкий…
Дуже мене вразило. Там така арка, там намальовано наверху небо, зірки золотом, а ті фігури, ті обличчя такі з бородою і жінки, то були такі рожевенькі, гарні, і на… в 50 домі там на четвертий поверх, там на стелі тоже було дуже гане… розпись, але вже замалювали… А 52 (будинок), то там мраморні білі сходи, а тут (будинок 50) такі цементові… Як на двір ідеш, то були такі дерев'яні бруски вставлені, дерев'яні, не цементовані… як заходиш до брами, а тут бруски такі дерев'яні. То ше як була… дворічка така була, то вона мила…
Руйнування. Ремонти
Зруйнований, не то, шо був, і сходи, і брама, всьо… не по-господарськи… Ше мій тато фанеру…, двері вставляв, замки, бо нікому, всі мають ліві руки… Всьо привикли на готове, впихане… він там і фанери прибив до сьогоднішнього дня, шкла били хлопці… підвал зробив, що люди почали ходити, нормально закривати…
…Нас рахуй… чотири зробили (квартири), потім ше п’яті всунулися… В 52 на першому поверсі тоже дів поділили, потім на другому поверсі – троє, по одній кімнатці було і по дві… І на третьому поверсі також, ну там лікар був, полковник чи який, то вже йому дали більшу хату, і другий кагебіст дві кімнати, але загальні умови…
…Мали одну кімнату 27 квадратних метри… кухню…, там такі брили такі, чотири метри стіна, тато трошки позрізав, кухню зробив, ванну зробив, туалет зробив,, бо мали загальний… З балкону ше собі таку нішу зробив, там хоть холодільник тримали…, така спіжарка була… І зробив ше з тої хати таку перегородку дерев'яну…
Старі речі
Нічого такого не збереглося, п’єци поставили і паркет тато пошліфував, бо все таке знищене було…, старий дубовий… А там, де червоне дерево – гарний паркет…, той господар, шо там був, то він слідкував, дуже в нього чистенько всьо, пильнував, шанував… Панелі…, вони такі, як та тумбочка… 60 см…
В нас було… тато впровадився в ту хату… малий хлопчик був, то цвяхи бив на двері, то тато ті двері потім викинув… Всьо нищилося…
Двір…Та й ще той 50 будинок в дворі виходив з онкологічною тою лікарнею… Кидали вату там в подвір'я…, там, де ми підвал мали… Тато туалєт зробив там на дворі, закривав, порядок навів… Батько був господар…, всі до нього приходили, шось станеться – "Слобода помогі"… Легонович був маляр, довго там жив, його батько там жив…
Там з конюшні зробили хати. …Як прийшла радянська влада зробили машини, великих посадовців возили…, а потім люди… В 60 (1960) почали ліквідовувати ті гаражі. Люди собі мешкання зробили… Ні дерева, нічого не було…, а цегла така поставлена паркетом… А потім то всьо знищили… Брама спочатку була металічна, закривалася, а тут (далі) така гарна дерев'яна, де та арка, дуже гарні були двері…
Сусіди
…Ми були, Леоновим, Шульга… льотчик був, потім той лікар був, а потім ше зробили з коридора великого хату, то там з села сунулися, без умов, без нічого…
Я ше мила і заробляла собі на босоніжки, на спідницю…, цьоця моя мала мити…, але не прийшла, то я мила і собі заробила…, а льотчика попросила жінка: "Помий мені газову плиту". Я помила і вона мені там пару копійок дала…
- Вулиця Генерала Чупринки
Вулиця змінилася, була Потоцького за Польщі, потім – Пушкіна… Ну шо змінилося, нічого так особливо, руйнація є будинку…
- Вибірковий транскрипт інтерв'ю, записаного 14.05.2010
- Автор: Галина Боднар
