Pan Jarosław

Respondent przeprowadził się do Lwowa w 1945 roku z Polski, w ramach powojennej wymiany ludności polsko-ukraińskiej. Od 1949 r. mieszkał w budynku nr 16 przy ul. Neczuja-Lewyckiego. Do tego czasu (w latach 1945-49) mieszkał przy ulicy Kościuszki, Generała Czuprynki, przy Rynku. W wywiadzie była mowa o zmianach dokonanych w mieszkaniu na pierwszym piętrze w kamienicy nr 16 przy ul. I. Neczuja-Lewyckiego, sąsiadach, wspomniany został sklep na rogu budynku zlikwidowany w połowie lat 50-tych. Narrator przywołuje atmosferę życia w powojennym Lwowie, podaje szczegółowy opis pchlego targu i Rynku Krakowskiego, które znajdowały się za Teatrem Opery i Baletu.

• Будинок № 16 по вул. І. Нечуя-Левицького

Переїзд

Проживав на вулиці Нечуя-Левицького, мешкання 6, якраз наріжний будинок, від 1949 року до 1993… В 45 (1945) році ми приїхали, я з батьками, приїхав до Львова… Ми мешкали близько Ринку, це мешкання ми отримали…, мешкали на (вулиці) Чупринки, то бувша Пушкіна, мешкали на Костюшка… Аж шойно в 49 (1949) році… ми дістали від Академії наук тому, що мій батько працював в Академії наук завідуючим кравецької майстерні…

 Ремонти, перепланування

…Там великих змін не сталося в тому будинку,… він з таких звичайних, як називалися чиншові камєніци по-польськи… Ми мешкали на другому поверсі. …Там вигоди були такі страшні, шо ми мали туалет…, такий балкон… і єдиний для всіх на тому поверсі… Десь в 60 (1960) році почався капітальний ремонт того будинку… І які зміни наступили, зміни невеликі фактично. Всі ми побажали мати якісь вигоди… І тому прийшлося робити у всіх тих кухнях, бо то фактично відділялось від кухні, залізобетонне перекриття, … бо решта було дерев'яне перекриття… То навіть не було перепланування, а виділення площі на місці великої кухні… Ми там не мали туалету, тільки мали ванну. Потім… в 1985 році… На вулиці Чупринки і Нечуя-Левицького, де зараз УНА-УНСО, було житлово-комунальне управлінні району…, написав заяву…, сказали, що можна і ми тоді стінку перебудували і там ше туалет поставили…

Мешкання не було дуже повноцінне тому, що вхід був із балкону того прохідного, а вихід на коридор були двері, які фактично не вживалися, дуже рідко коли… Між нами і сусідом вздовж Нечуя-Левицького були ще двері, це означало, що було продовження… Там однокімнатне мешкання, кухню зробили в передпокої, а то було одне мешкання колись…, мабуть, три кімнати було… Все інше залишилось фактично так, як було колись…

 Опис будинку

Єдина зміна, яка відбулася (в будинку): коли ми спровадилися в 49 (1949) році, внизу на розі, там така ступенька може ще залишилась, там був магазин продуктовий, навіть одна сусідка там працювала. Цей магазин існував десь до половини 50-х років… Потім його зліквідували і там зробили невелике мешкання… Він (будинок) такий собі може навіть солідніший…, там також старі мури грубі… Єдине, що трясло, коли трамвай їхав, а особливо, як перед парадом, танк їхав…

 Сусіди

Сусіди, якщо я не помиляюся, помінялися всі… Деякі переїхали, а більшість повмирало… Внизу мешкала така пані Ляховська, її чоловік був в хорі Оперного театру. Вона така домашня господиня, мала пенсійку по чоловікові… Вона була така пані передвоєнна… Внизу мешкала двірничка також ще з перед війни. Чи вона була тоді двірничкою, чи ні не знаю… ІІ син кінчав політехніку в 49 (1949) році… Тих вже немає в живих. Під нами мешкала… одна зі Сходу росіянка…, зараз там зовсім чужі люди… На нашому поверсі… з вулиці Котляревського…, він працював в Політехніці старшим викладачем… Вище над ними мешкав підполковник Мілодан…, то, як ми приїхали, то вони там вже мешканли… Над нами буквально мешкав, тільки вони пізніше спровадилися, перед тим там жили якісь військові, прийшов військовий полковник внутрішніх військ… Не зі всіма сусідами ти був у контактах… Ми не любили, щоб хтось ходив і вишуковували… Мій батько – кравець, мати – кравчиня, …тримались подалі.

• Інше

Повоєнний Львів

…в 45 (1945) році що передовсім було… Ціла вулиця Костюшки і частина Січових Стрільців були заповнені машинами військовими, в основному це були студебекери, це були форди, це були доджі, то шо американські помочі радянській армії… Кілька штук газиків, а решту то всьо було американське… І в кожному домі, як ви були на вулиці Костюшка, там двірнички, по три-чотири військовослужбовці були…, всі вони були розміщені по таких квартирах, хто хотів прийняти… Не знаю, яка в них була служба, десь вони їздили, десь були зайняті… Війська було у Львові маса… Жовтневі свята, перший раз, я ж не знав, що таке Жовтневі свята, пішов до школи в 6 клас. Вони кажуть: “Хочеш прокататься?”…, мали якусь німецьку машину легкову і сідайте, але везуть нас попри Оперний театр, але протилежним рухом… Виїжджаєм навпроти театру: “Хочеш пострелять?”, пістолет, стріляли ми, салюти…, постріляли в повітря бойовими патронами… Яка атмосфера була, з автоматів стріляли…

В 45 (1945) році за Оперним театром, де готель “Львів”, там були по правій стороні… за Оперним театром, там площа невелика, там були розвалені будинки від бойових дій… Там весь час була барахолка…, та барахолка простягалася на право…, там колись була синагога… Вся площа була повна торгуючими… Там можна було собі пістолет купити… Трохи далі до Заньковецької, де тепер базар “Добробут”, але трохи ближче, там були накриття і там був істинний базар, називався там Краківський базар… Там можна було ї зупу купити, з'їсти… Там навіть можна було купити фальшивий атестат, фальшивий диплом… В середині був молочний ряд…

• Вибірковий транскрипт інтерв'ю записаного 13.09.2009
• Автор: Галина Боднар