Pani Natalia
Respondentka od dzieciństwa mieszka w kamienicy nr 4 przy ul. I. Kotlarewskiego. Opowiada o zmianach w budynku i na podwórzu od 1946 r. aż do dnia dzisiejszego. W powojennych latach mieszkała w budynku rodzina Polaków, którzy niebawem wyjechali, do wojny dziewczyna, Polka; zachowały się przedwojenne meble i piece. W latach 1965-66 w budynku przeprowadzony został gruntowny remont, dobudowano drugie piętro i przeplanowano mieszkania komunalne, zburzono piece, zmieniono stolarkę. Narratorka opisała niegdyś uporządkowane podwórze budynku, rzadko rosnące w ogrodzie drzewa, dzikie wino na płocie. W wywiadzie wspominała poszczególne budynki przy ul. I. Kotlarewskiego i Generała Czuprynki.
- Будинок № 4 по вул. І. Котляревського
Я здесь с 46 (1946) года, сама я не уроженка Львова, хотя я наверняка не знаю, я прийомная дочь… В этот дом я попала где-то в ноябре 46 (1946) года… Очень хорошо помню двуколка, лошади и такого навес, экипаж, впереди извощик и я с бабушкой… И вот с тех пор я там живу… раньше эта улица называлась Набеляка в честь польского писателя…
Попередні мешканці будинку. Будинок
Когда-то этот дом принадлежал немке… Была очень богатая женщина. На доме значит была Матка Боска и написано: “Вилла Мария”…, черными буквами.Дом был красивый довольно, двухэтажный, с мезонином…, нагорі така пристройка, мезонин… В этом мезонине жила дворничка, така кульгава була. Вона полька була, а в нашій хаті…, мій прийомний батько, він з військами сюди прийшов і поступив в трампарк, трамвайне управління працювати і йому дали цю хату від трамвайного управління. В цій хаті жили поляки… Вони довший час жили в тій самій хаті. Як виїжджали, то дуже проклинали і нас, і всіх, напевне шкодували, двоє таких, він і вона, старших таких, Свєнціцькі, їхнє прізвище… Вони поїхали, ну рік вони точно там були… Вони були двоє, була в них ще прислуга, теж старша жінка…
Вона (власниця німкеня) жила на першому поверсі, цілий поверх займала, як тепер, то шість кімнат в неї було, а на другому поверсі. На другому поверсі там, де тато дістав хату, то вона здавала… Ці от поляки, то вони наймали… А в півниці в неї була прачочна… А потім вже віддали людям ті півниці на користання… В тому мезоніні жила двірничка, довший час вона була сама, а потім вийшла заміж за… українця…, вона дістала хату…
Капітальний ремонт будинку
На другому поверсі три квартири… В 53 (1953) році її (бабцю) в 2 годині ховали, а в 5 годині п’яний той домоуправ прийшов з жильцем… з 53 (1953) року ми маємо сусідів. В 65 (1965) році почали капітальний ремонт…, поділили нашу хату, дали окремо коридорчик і зробили нам окремі кухні і їм, і нам, і тепер ми маємо тільки спільний коридорчик, а колись мали спільне все… Наш будинок на 6 квартир… Тоді, коли був капітальний ремонт, то зробили прибудову…, настройку на третьому поверсі і там дві квартири такі повні…
Коли був капітальний ремонт, то забрали ту Матку Боску… Ззаду входу (в будинок), то фасад і написано : “Вилла Мария”, такими великими чорними літерами було написано і та Матка Боска… В ті хаті всі ручки були бронзові, але не такі гострі, а масивні дуже гарні, а після капітального ремонту то всьо… покрали… Були печі, коли був ремонт, то ставили АГВ, батареї…, а мій вітчим… один п’єц лишив… І сусіди п’єц мають, а всі інші нє… Велику кімнату поділили, зробили коридор вздовж стуни… В тамтій сантиметрів 8 завширшки і висотою десь сантиметрів 20 або 18…, і… такі всякі, квіти не були, а якість такі випуклі… А той п’єц, то чисто 20 на 20 квадратні і гладкі, трошки випуклі… Коричневі шо та, шо та були… Такої краси вони не мали… Стелі були дуже високі, а потім як стали третій поверх робити, то трошки спустили…, було 3,5, а тепер 3 метри… Колись той дах був дуже такий стрімчастий, а тепер він трошки пологий такий…
Старі речі попередніх мешканців
…Не тільки було, а й лишилося… Мій батько купив меблі в них (поляків, що тут жили), то карєльская берьоза…, такі великі-великі ліжка, два ліжка шафи і тумбочки. Шафи і тумбочки лишилися, а ліжка продали…
Двір
Колись на першому поверсі була така жінка Долгова, її син до тепер живе… Ми з ним найстаріші… Його мама… викладала малювання… і вона в саду зробила такі клумби… Вони (сусіди на першому поверсі) могли виходити, сходи були в сам сад… і той балкон був з’єднаний з двома хатами… Дуже гарно було в нас. А коли вона померла, то всьо занедбали… Колись той сад буде гарний, з одного боку була груша…, грушки, яблуні були засаджені… А вздовж вулиці…, в куті була ліщина, але такого кольору коричневого і листя було таке коричневе…, і бузок… Вздовж того паркану був суцільний виноград…, ми дітьми бавилися, то вулиці зовсім не було видно… А коли був той капітальний ремонт, то вони всьо винищили… А біля нашого балкону теж був кущ ліщини…, біля неї жасминовий кущ, він так і лишився, а той ліщини знищили… Колись була акація, але не така як тепер всюди є, а…, їх кажуть, що тільки дві було – в нашому подвір'ї і десь іще у Львові… То всьо дуже дике, захаращене… Частково лишився ще старий паркан, ну частково вже новий…
Сусіди
Як ми приїхали, то вони самі були з Харкова Носові, такі, називалися… Александр Иванович дедушка был, ох красавец был… Они выехали, поменялись, внизу жили доктор, вернее он доктор, Мельники, а она – преподаватель французского языка в Политехнике… Сын Юрий, он до сих пот у нас живет…
- Вулиця І. Котляревського
На Котляревського під 29 було консульство ще за Польщі, російське…, вбив нашого російського посланника… Під 31 Буняк, по-моєму, має хату, забрав цілий будинок. А вулиця взагалі-то… дуже тихенька, зелена, єдине, що там той трамвай, ми якраз на розі живемо, то трамвай як їде то… за стільки років вже звикли, якби було тихо, то мені було би скучно…
Я була під 8 номером, 6 номера в нас нема, якщо хтось хоче обманути, то каже 6 номер… Але такий будинок, не являє собою ніякої зацікавленості… Наш будинок такий дуже екзотичний…
- Вулиця Генерала Чупринки
…Пам’ятаю в мене була подружка в дитячому садочку…, то в них п’єц був, то сказка… Чупринки вулиця перед АТС там є якесь подвір'я, не знаю якісь ремонтні майстерні чи щось таке і там є жилий будинок… То там такий п’єц білий… і якісь такі малюнки… були, шо просто очей не можна було відвести…
- Вибірковий транскрипт інтерв'ю записаного 16.04.2010
- Автор: Галина Боднар
