Прогулянка Києвом початку ХХ століття

У цьому матеріалі розповідаємо, як проходило дослідження Києва початку XX століття в рамках блоку “Місто та повсякдення”.

Проект “Інтерактивний Київ” – це амбітна спроба перенести місто початку століття. у площину цифрової мапи. Дослідники прагнуть показати всі можливі тогочасні інфраструктурні об’єкти, познайомити з різноманіттям повсякдення киян 100 років тому.

З чого все почалось?

“Я завжди мріяла створити аналог гугл-мапи Києва, в якому сама живу і атмосферою якого надихаюсь - інтерактивну мапу початку ХХ ст. Ця мрія частково втілилася у нашому проекті. Інша давня мрія - розповісти про тогочасний Київ та його людей аналітичною, а не карамельною мовою” - розповідає координаторка Олена Бетлій

Збір та систематизація інформації завжди вимагає чимало людських та часових ресурсів. Це величезний пласт дослідницької роботи з джерелами в архівах, зокрема в Центральному державному кінофотофоноархіві України ім. Г. С. Пшеничного. На цьому етапі команда працювала з адресною книгою “Весь Київ” 1916 року. 

Для оцифрування та аналізу, дослідники обрали останнє дореволюційне видання довідника. Це дозволило створити найпізнішу базу киян початку XX століття за фахом та місцем проживання, а також визначити останніх власників київських будинків. В майбутніх дослідженнях її можна порівнювати з даними адресних книг попередніх років, відстежувати динаміку змін у межах окремих фахових спеціальностей, у розвитку торгівельних мереж та сфери послуг, а також простежити вплив Першої світової війни на життя містян.

Оля Гнидюк працювала над темою “Власники міста”. Завданням було дослідити хто і чим володів у Києві в 1916 році.

“Для цього я перебрала, підписала і порахувала кожний будинок з 9110 об‘єктів – і тепер можу розповісти, хто володів найбільшою кількістю будинків”.

Попри те, що за жанром адресна книга містить відомості про державних службовців, власників нерухомості чи громадських закладів, історики знайшли інформацію про місця проживання пересічних киян. Це дозволило розробити окрему базу даних та обмежено реконструювати соціальну топографію Києва на початку минулого століття.

Тематичні блоки

Команда дослідників працює над розробкою тематичних блоків про транспорт, освіту, медицину, їжу, культурне життя у форматі story map. 

“Я завжди люблю уявляти своїх героїв та героїнь і, працюючи тут, я ніби перенеслась з квартири на Харківській у 1916 рік, де на фоні старих київських пейзажів я познайомилась з кожним із них” - ділиться Марія Чорна, дослідниця блоку про освіту. 

Олександра Оберенко формувала гастрономічну та торгівельну картину Києва і може поділитись, де купити найкращі карамельні цукерки та “культурно” почаювати, якщо вас раптом занесе у 1916 рік. 

“У цьому проекті мені довелося взятися за незвичну, але цікавезну тему - обробку даних з київської щоденної преси про злочини, які відбулися в місті” - розповідає Катерина Диса, яка досліджувала кримінальне життя Києва на початку ХХ століття. 

Андрій Левченко реконструював звуковий ландшафт вузлових локацій на перетині транспортних, торгівельних, культурних шляхів дореволюційного Києва. Також історик збирав музичний репертуар з рекламних анонсів, афіш театрів і кінотеатрів, оголошень про публічні події у місті з музичною програмою або за участі музикантів.

Бази даних

Базу даних створювати також непросто. Комп’ютерна програма іноді не розпізнає деякі слова, тому всі помилки та неточності потрібно редагувати вручну. 

При створенні таблиць необхідно структурувати інформацію з джерела, щоб в результаті програма змогла знайти зв‘язки між різними категоріями даних, або щоб створити картинку.

Для команди це був цікавий досвід, який вчить мислити та аналізувати джерела по-іншому. Цей метод потребує фрагментувати джерело, щоб знову зібрати його назад, однак вже у вигляді програми. 

Геолокація

Після створення баз даних потрібно було нанести об‘єкти 1916 року на сучасну мапу Києва. Без цього кроку неможливо співвіднести минуле місто з сучасним. Це не просто зробити, адже об‘єкт міг не зберегтися до сучасних часів. Тим більше, не існує документів чи довідників, які б показували, як змінювалась нумерація будинків за останні 100 років.

“Це як в археології – повертаєш до існування давно зниклі об’єкти. Наприклад, я  була здивована знайти стару церкву недалеко від місця де живу, яка у 1930-х роках була знищена” - зазначає Ольга Гнидюк.

Команда вдавалася до різних експериментів, щоб вирішити цю проблему. Найуспішнішим виявився візуальний аналіз мап за 2019 і 1925 рр. Чому карта 1925 року? На даний момент це перша відома топографічна карта Києва, яка показує не лише вулиці, але й плани та межі окремих будинків, садиб та інших об‘єктів. Однак карта не містить нумерації будинків, тож дослідники вирахували їх самостійно. У цьому їм допомогли згадки про перехрестя, які є в довіднику, кутові будинки і візуальне порівняння меж об‘єктів на обох мапах. Таким чином, історикам вдалося віднайти вже зруйновані будинки і зобразити їх на сучасній мапі 2019 року. 

Те, що зараз розміщено на сайті - лише початок. У майбутньому планується розміщувати нові дані та публікувати тексти інших рубрик. Також ці матеріали будуть використанні в курсі “Цифрова історія” для студентів Києво-Могилянської академії.

Для поліпшення результатів проекту, команді розробників важливі відгуки, критика, рекомендації потенційних користувачів ресурсу та всіх зацікавлених. Також ви можете доличитись, як волонтер, і допомагати опрацьовувати більше матеріалів.

Запрошуємо до співпраці!

 Проект реалізовується за підтримки Українського культурного фонду