Бойкот німецьких фільмів у кінотеатрах Львова
У 20-х рр. особливо популярними були німецькі фільми. Показували легкі драми: "У погоні за смертю" ("W pogoniе za śmiercią") на початку травня 1923 р. в кінотеатрі "Лев" ("Lew") на вул. Скарбівській, 1 (тепер – вул. Лесі Українки, 1), "Танцівник моєї дружини" ("Tancerz mojej żony") в березні 1926 р. у "Палаці" ("Palace") на пл. Легіонів, 3 (тепер – просп. Свободи). Демонструвалися історичні фільми (наприклад, фільм "Распутін" ("Rasputin") у лютому 1933 р. у кінотеатрах "Марисенька" ("Marysieńka") на пл. Смольки, 5 (тепер – пл. Генерала Григоренка, 5) і "Коперник" ("Kopernik") на вул. Коперника, 9.
Поряд із ними у репертуар кінотеатрів входили також зразки німецького експресіонізму (зокрема: "Доктор Мабузе" ("Dr. Mabuse"), "Нібелунги" ("Nibelungi"), "Метрополіс" ("Metropolis") Фріца Ланга, "Кабінет воскових фігур" ("Gabinet figur woskowych") Пауля Лені тощо).
Проте з квітня 1933 р. львівські кінотеатри розпочинають бойкот німецьких фільмів, який був організований Союзом Оборони Кресів Західних (Związek Obrony Kresów Zachodnich). 8 квітня 1933 року відбулося зібрання Союзу кінотеатрів Львівського воєводства. Власники кінотеатрів зобов’язалися з цього дня не замовляти і не показувати жодних фільмів німецького походження. Хоча згодом не всі кінотеатри дотримувались цього зобов’язання. Так, навіть 15 грудня 1933 року Кароль Нессер (Karol Nesser), який мешкав на вул. Тарновського (тепер – вул. М. Тарнавського) й Ізраель Лаутерпахт (Izrael Lauterpacht), який проживав на вул. Пелтевній, 9, роздавали листівки антигітлерівського єврейського комітету, в якому закликали бойкотувати німецький фільм "Król niedołęgów", який показували в кінотеатрі "Аполло" ("Apollo"), хоча цей фільм у рекламних оголошеннях у пресі зазначався як французький.
Бойкот мав загальнопольський характер. Інші країни теж вдалися до подібної акції (Чехословаччина, також євреї Палестини тощо). У Парижі 23 квітня 1933 року при показі німецького фільму прямо в кінотеатрі відбулась маніфестація проти антисемітизму в Німеччині.
Припинення показів німецьких фільмів було також пов'язане з тим, що у Німеччині з березня 1933 р. відбувався бойкот польських фільмів. У німецьких кінотеатрах у той час загалом дуже мало показували іноземні фільми. Часом ще демонстрували американські стрічки, і дуже рідко французькі. Преса писала, що одним із мотивів бойкоту у Польщі були утиски поляків у Німеччині. Ще однією причиною було те, що німецькі фільми були надто навантажені нацистською ідеологією. Нацистська пропаганда з самого початку трактувала кіно як один із засобів впливу на маси.
Активісти цього руху вимагали бойкотувати навіть такі німецькі фільми, які були заборонені в самій Німеччині і вважались антинацистськими. До таких фільмів, зокрема, належав фільм "Заповіт Доктора Мабузе" ("Testament doktora Mabuze") Фріца Ланга (його фільм був заборонений у Німеччині, а сам він виїхав у США). Очевидно, активістам бойкоту німецьких фільмів у Львові це було невідомо.
Через цей бойкот львівські кінотеатри зазнали економічних втрат. Наприклад, деякі кінотеатри наперед замовляли кінострічки у німецьких кіностудій. Як зазначалось у пресі, багато кінотеатрів втратили близько тисячі доларів за фільми. Очевидно, після 1933 р. активність цього руху спадає, оскільки у пресі не зустрічаються згадки на цю тему.
Автор – Оксана Лепак
Редактор – Оксана Дудко
Літературний редактор – Юлія Павлишин
