3023 
Історія території вулиці Богомольця — яскравий приклад того, як розвивалося місто протягом XVI–XX ст. У XVI ст. на цьому обширі був розташований один із бастіонів IV лінії фортифікацій Львова — т. зв. "лінії Беренса". Межі бастіону пролягали по сучасній вул. Кльоновича зі сходу та між будинками південного боку вул. Богомольця і вул. Гулака-Артемовського (Історичний атлас Львова, 2014, іл. 3.6). Хоч укріплення були розібрані у 1780-х рр., тут зберігався характерний рельєф. Ділянка, що утворилася, отримала назву вул. Панська, 5 або № 508 4/4 — за конскрипційною нумерацією. Вона зайняла всю поверхню колишнього бастіону.
Забудова на цій території з'явилася ще у XVIII ст. На плані міста 1780 р. у цьому місці позначено два муровані та кілька дерев'яних будинків. Наприкінці століття тут облаштували резиденцію. Посеред ділянки постала вілла, в її північно-західному куті — прибутковий будинок, з тилу влаштували сад. Поряд розмістили господарські споруди. Такий вигляд зберігався приблизно до 1870 р. У цьому році власники перебудували будівлю стайні на житло, продали прибутковий будинок, а в 1874 р. виділили і продали частину ділянки у її південно-західному куті. Згодом там постав ще один житловий будинок (сьогодні на його місці їх два: вул. Богомольця, 2 і вул. Франка, 7).
Конфігурація ділянки і її рельєф не дозволили оббудувати віллу з усіх боків, як це сталося, наприклад, з невеликим палацом на вул. Личаківській, 15. Однак вілла розбудовувалася (у 1870, 1875, 1879 роках). Репрезентативний характер підтримали спорудженням нової огорожі з високими мурованими стовпами, кованими металевими штахетами та мальовничою одноповерховою портьєрнею (сторожівкою), а також впорядкованим озелененням ділянки: велика кругла клумба перед будинком, а позаду нього — регулярний сад.
У 1879 р. до вілли з півночі буо прибудовано павільйон — фотоательє Петра Мєчковського. Ця простора одноповерхова споруда була зведена, очевидно, повністю із сучасних металевих/залізобетонних конструкцій. Головний зал ательє освітлювався через майже шестиметрове у довжину вікно на північному фасаді та аналогічний за розмірами ліхтар у даху. Це засклення було влаштоване максимально непомітним з вулиці. Головний фасад прибудови мав доволі тривіальний неоренесансний ордерний декор (симетричний, з пілястрами коринфського ордеру, антаблементом і аттиком з назвою ательє). Пізніше його власником став придворний фотограф Давид Мазур, який реконструював будівлю і встановив тут сучасне фотообладнання (близько 1897 р.). Приміщення ж самої вілли також використовувалися не лише як житло. Протягом кількох років частину з них орендували для проведення занять приватної жіночої школи Антоніни Ґавронської.
У 1903 р. на замовлення власниці вілли було розроблено проект нової вулиці, що передбачав знесення всієї існуючої забудови та зведення ряду прибуткових кам'яниць. Протягом 1905–1908 рр. проект було реалізовано, а вулицю названо на честь відомого польського поета-романтика Адама Асника (1838–1897).
