Після розпаду СРСР до історичного наративу більшості країн Східної Європи щодо періоду 1939–1941 років впевнено входить термін "окупація". Але з появою нової термінології у публічному історичному просторі зіткнулись з новою проблемою, як ставитись до людей, які не тільки не були репресовані радянською владою, а доволі активно працювали, зокрема в науці.
У польській історіографії радянський період в біографії науковців або замовчується, або згадується мимохідь і дуже поверхово. В українській історіографії найбільше проблем виникає з оцінкою діяльності гуманітаріїв, натомість діяльність науковців технічних спеціальностей у радянський період серйозних дискусій і суперечок не викликає. Справжнім викликом можуть стати трактування ролі науковців, присутніх і важливих як для польського, так і для українського наративів.
Кав`ярня "Шкоцька" була улюбленим місцем зустрічі представників Львівської математичної школи. Одним з постійних її відвідувачів, як в міжвоєнний період, так і з початком радянської окупації, був Стефан Банах, математик, один з творців сучасного математичного аналізу.
Банах був єдиним поляком, який став деканом фізико-математичного факультету у 1940 році. Факультет був створений після переформатування структури довоєнного Львівського університету. До війни він разом з природничим був частиною одного математико-природничого факультету.
Такою посадою Стефан Банах завдячував своєму походженню — "з народу": Банах був позашлюбним сином неписьменної служниці і військового, який виховувався в родині пралі. Математичний геній став професором, не маючи закінченої вищої освіти, любив футбол, що вважався "плебейським" видом спорту, не переймався відсутністю добрих манер, витрачав більше, ніж заробляв, любив випити і завжди віддавав перевагу кав`ярням, на відміну від нудних університетських кафедр.
Окрім цього, радянська влада оцінила певну аполітичність Банаха в міжвоєнний період. Банаха добре знали в СРСР як геніального математика, для багатьох він був легендою. Величезний ентузіазм і захоплення радянських математиків викликала його праця "Теорії операцій", і, зрештою, діяльність цілої Львівської математичної школи дуже вплинула на розвиток радянської науки. У період радянської окупації делегація математиків на чолі з Сергієм Соболєвим і Павлом Алєксандровим відвідали Львів, познайомились зі Стефаном Банахом, відвідали "Шкоцьку", залишили записи у "Шкоцькому зошиті". А потім була поїздка Банаха до Москви, переклад його праць російською і досить плідна співпраця з московськими математиками.
Сам Банах спогадів не залишив. Але його згадують у мемуарах, пишуть біографії, він є єдиним представником Львівської математичної школи, який дочекався пам'ятної таблиці на старій будівлі Львівського університету на сучасній вул. Михайла Грушевського, 4, де був природничо-математичний факультет, а зараз біологічний.
Пам'ятають і згадують Банаха і в Польщі, і в Україні. У польській історіографії дуже добре описаний міжвоєнний період його діяльності, відкриття його геніальності Гуго Штейнгаузом, історії про його незакінчену вищу освіту і складання іспитів, про літри кави з коньяком, випиті у "Шкоцькій" і щоденні посиденьки в колі студентів та однодумців, а також життя Стефана Банаха у Львові під час нацистської окупації, годування вошей в інституті Вайгля і останній рік його життя.
А про період 1939–1941 років у біографії математика в польських дослідженнях інформації не так багато. Наприклад, у книзі Маріуша Урбанека "Геніальні. Львівська математична школа" успіхам Банаха в радянській період присвячена заледве сторінка. Урбанек називає Банаха деканом, але не згадує, що цю посаду математик отримав саме в радянський період. Також у книзі "Геніальні" не згадуються ані членство Стефана Банаха в Академії наук УРСР, ані посада в міській раді Львова. Маріуш Урбанек описав ставлення радянських математиків до Банаха як до генія, але не згадував візити математика до Москви і тісну співпрацю з радянською математичною школою.
Усе те, що не згадує Маріуш Урбанек про математика у своїй книзі, є в сучасному українському науковому і публічному просторі. Окрім діяльності Стефана Банаха на посаді декана фізико-математичного факультету і його наукових досягнень, охоче відзначають його аполітичність і приязне ставлення до українських колег по університету, про його спроби викладати українською на вимогу радянської влади. І така активна присутність Банаха в академічному житті університету часів радянської окупації дає привід деяким історикам називати Банаха українським математиком, що не відповідає дійсності.
Якщо в математичному середовищі Банах посідає почесне перше місце серед представників Львівської математичної школи завдяки своїм науковим досягненням, то його присутність у позаматематичному полі можна пояснити зручністю його біографії. Для одних — це цікава життєва історія в міжвоєнному Львові, присмачена легендами, кавою і "Шкоцькою книгою", для інших — він теж свій з огляду на толерантне ставлення до колег, активну роботу в добу українізації університету та щиру відданість науковій роботі попри зміну режимів. Саме таке прийняття Стефана Банаха робить його історію універсальною, у якій кожен національний наратив обирає своє.
