Середринковий квартал давнього Львова

В серці торгівельного життя міста Львова на магдебурзькому праві був Ринок, в центрі якого розташовувались ратуша, криті торгівельні ряди, кілька житлових кам'яниць, склади, приміщення міри і ваги, криниця, будинок варти та стовп ганьби

Ятки-буди біля Ратуші в яких шевці, золотарі, кушніри, слюсари, аптекарів, а також інші ремісники та купці продавали свої товари згодом розрослись у середринковий "квартал" з спеціалізованими кам'яницями.

Одну із перший згадок про середринкові кам’яниці знаходимо у "Хроніці" Д. Зубрицького, який під 1563 роком подає відомості про зведення 11 яток-крамниць, які було віддано в оренду ремісникам на певний час чи пожиттєво, щоб ті могли продавати свої товари.

Середринкові кам’яниці утворювали 3 вулиці: 

• найближчою до будівлі Ратуші була вулиця "пасомонників" або "між пасами" (Pasamonnicza, Gürtler Gasse). Назва походить від майстрів, що виробляли гаптовані сріблом чи сухозліткою стрічки-прикраси для одягу. 
• у самому центрі торгового кварталу проходила вуличка "багатих крамів" (uliczka bagatych kramów). Її основне призначення - підвіз товарів до тильоного боку кам’яниць. 
• у північно-західному куті розміщувалася невеличка "вуличка" (uliczka), яка забезпечувала доступ кількох кам’яниць.

Квартал середринкових будинків можна поділити на дві групи: кам’яниці багатих купців та міські кам'яниці Cassa Civilіs, зведені у 1608 р. для розміщення міських слуг. Часто ці будівлі здавалися частково чи повністю в оренду.

Станом на 1712 рік в середринковому кварталі розташовувалися 28 кам'яниці, які у переважній більшості були мурованими з двома поверхами (партером та першим поверхом). Як виняток, два будинки з трьома поверхами та один - на половину виконаний з дерева.

Найпопулярнішими товарами, якими тут торгували були горілка, сукно, хутро, металеві вироби. Майже у кожній кам’яниці знаходився шинок, де продавали різноманітні трунки (мед, горілка, пиво).

Власниками чи наймачами середринкових кам’яниці були представники різних станів, різних національностей та статей. Власниками так зв. "багатих крамів" могли бути лише багаті купці (institas dives), які представляли окрему конгрегацію з власними внутрішніми правилами і традиціями.

Незважаючи на заборону громадам некатолицького віросповідання володіти нерухомістю поза межами національних кварталів міста Львова, русини (кам'яниці - Лавришевичівська, Прокоповичівська, Савичівська та інші), вірмени (Матіашовська, Тлумача, Сужиковська) та євреї (винаймали приміщення для торгівлі) в той чи інший спосіб користувалися нерухомою власністю в середринковому кварталі.

Більшість середринкових кам'яниць мали назви похідні від імен їх власників або ж від характерної деталі будинку чи специфіки його розташування. Певні спроби пронумерувати будівлі поряд з Ратушою зустрічаються у податкових шосах XVIII ст. Тільки під кінець 18 століття,  із запровадженням конскрипційної нумерації, кам'яниці отримують фіксовані номери.

Згідно шосового податку 1767 року можна реконструювати розміщення середринкових кам’яниць: 

- з південної сторони - Ратуша, Постригальня;

- зі східної сторони - Міські Третя, Четверта, П’ята, Шоста;

- із західної сторони - Аустеріа, Дзядкєвічовська, Массаровська, Прокоповіча;

- окремо на східній стороні від Ратуші знаходилися Будинок варти та кам'яниці Біля Ваги та Під Вагою;

Серед інших у архівних документах також згадуються такі середринкові кам'яниця як: Капличка, Якуба Лауришевіча, Матіашевічовська, Сужиковська, Зярковська – Тарнавскєґо , Доброцькэґо, Кам’яниця Рурмістра та інші.

Середринкові кам’яниці було розібрано у 1826 році, після того як завалилась стара вежа Ратуші. Тепер на їх місці розташовується чотирьохповерхова будівля міської ради.

Автор: Тетяна Яремкевич
Матеріал підготовлено на основі курсової роботи автора "Cередринкові кам’яниці міста львова у XVIII ст." із використанням архівних матеріалів ЦДІАЛ.