Ігор Подольчак
Народився 1962 року у Львові в родині історика/службовця та журналістки. Має двох доньок та трьох онуків. Дружина, Тамара Подольчак, часто виступає у ролі продюсерки його авторських кінофільмів.
У 1979-1984 роках навчався на факультеті Інтер'єру та обладнання у Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (сьогодні Львівська національна академія мистецтв). Вчився разом з Олегом Тістолом, Павлом Керестеєм та Миколою Маценком (Остання кантата. Ігор Подольчак. Каталог виставки, 2018, 7). Після завершення навчання в основному займався графікою, то ж на початках своєї мистецької діяльності, з 1981, досліджував мову класичного живопису та графічні техніки: офорт, акватинту, гравюрю, інтагліо, сліпе травлення та суха голка, часто їх комбінував. Наприкінці 1980-х та на початку 1990-х Подольчак почав працювати з різноманітними мистецькими формами та жанрами: живопис, графіка, фотографія, відеоарт, акціонізм. З початку 1990-х працював із фотографією, займався акціями та перформансами, а з кінця 1990-х — відеоартом (Остання кантата. Ігор Подольчак. Каталог виставки, 2018, 7).
З 1985 року почав активну виставкову діяльність. Відтоді відбулося 25 персональних виставок художника: у Венеції, Лондоні, Майнці, Києві, Мюнхені, Лодзі, Байройті, Брайдвуді (Австралія), Сеулі, Цефаді (Ізраїль), Москві, Львові, Хайфі, Хобарті, Кадакесі, Парижі, Коніні, Познані, Гросс-Герау (Німеччина). Твори Подольчака зберігаються у 26 музеях і публічних колекціях в Австралії, Великій Британії, Ізраїлі, Німеччині, Норвегії, Польщі, Росії, США, Боснії та Герцоговині, Італії, Кубі, Македонії, Франції, Україні, Єгипті (Остання кантата. Ігор Подольчак. Каталог виставки, 2018, 8).
У 1991 році Подольчак разом з львів'янами Романом Віктюком та Ігорем Дюричем заснували творче об'єднання "Фонд Мазоха", яке у 1993 – 2004 роках здійснило низку провокаційних мистецьких акцій у Великій Британії, Німеччині, Росії та Україні. З 1997 року займався розробкою політичних виборчих кампаній в Україні.
Сьогодні (2019) працює із кінематографом. Ігор Подольчак створив дві повнометражні кінокартини — Las Meninas (2008) та Delirium (2012). У фільмах він формаліст надає перевагу дослідженню форми, зміст та наративність відсуває на другий план (Остання кантата. Ігор Подольчак. Каталог виставки, 2018, 9). За словами митця, можливості образотворчого мистецтва для нього були вичерпаними:
"Кіно дає мені ті можливості, які ніколи не давав живопис чи фотографія, тож я не відчуваю особливої необхідності займатись іншими видами мистецтва" (Філатов, 2013).
Пов'язані місця
Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва
Подольчак навчався у Інституті прикладного та декоративного мистецтв у 1979-1984
Детальніше про місцеПраці та проекти
Станкове мистецтво (живопис & графіка):
1983 — Спонукання
1985 — Процесія
1986 — Три грації
1987 — Юдита
1987-1989 — Пам'ятник (серія)
1987 — Портрет ІХ, Х, або Mater saeva cupidinum
1988 — Пастка для дурня
1989 — Акробатичний етюд (серія)
1990 — Поетичний гурток Сафо
1990 — Каталог архітектурних деталей (серія)
1991 — Сад де Сада (серія)
1991 — Магічна кімната 7х7 Тріанізм
1991 — Екзорцизм
1992 — Lonely witness
1992 — Десерт
1992 — Світанковий автоеротизм
1992 — A Piece of Meat
1992 — Одинокий свідок
1994 — Великий Гермафродит
1995 — Без назви
1996 — Danae
1997 — Ананказм;
1998 — Поцілунок Саломеї
Кураторські проекти:
1989-1991 — Міжнародне бієнале графіки "Інтердрук" (Львівський музей історії релігії)
1990 — Українські незалежні художники (Нью-Йорк)
1991 — Сучасна українська графіка (Фредрікшад, Норвегія)
1991 — Сучасна міжнародна графіка (Москва)
1991 — Організував ряд тематичних виставок у Львові (сучасна британська, ізраїльська та норвезька графіка; сучасне американське мистецтво)
1993 — меморіальна виставка присвячена Бруно Шульцу (Львів)
1995 — Концептуальний проект пам'ятника Мазоху (Львів)
1998 — Corpus Delicti. Пост-еротична художня фотографія
2004 — благодійний аукціон "Час мецената" (Київ)
Політичний виборчий плакат:
1999 — Все буде добре
1999 — А ти купуєш українське
1999 — Всьо буде чотко
1999 — Кучма панк
2002 — Нас єднає кохання
Фонд Мазоха (разом з Ігорем Дюричем):
1993 — Мистецтво в космосі (концептуальний гепенінг, документований на відеокамеру), у 1994 — експонований на бієнале сучасного мистецтва в Сан-Паулу;
1994 — Мавзолей для Президента
1995 — Свіжі газети для…
1995 — З Днем Перемоги, пане Мюллер Берлін
1995 — Останній єврейський погром (галерея Гельмана, Москва)
1997 — Бєспрєдєл гуманізму (Владивосток)
1998 — Бєспредєл с/мазохизма
2000 — Останні гастролі в Україні
2001 — Бренд Українське
2001 — Найкращі художники 20-го століття (Велика Британія)
2018 — FLASHBACK. Українське медіа-мистецтво 1990-х (Мистецький арсенал, Київ)
Фільми:
2008 — Las Meninas
2012 — Delirium
2017 — Merry-Go-Round
Джерела
1. "Каталог виставки — Ігор Подольчак. Остання кантата", Huss, 2018 [30.10.2019]
2. Тетяна Кочубінська, "Фонд Мазоха: "Художник не може бути істориком. Він може бути історичним спекулянтом", Korydor, 2016 [30.10.2019]
3. Ярослав Підгора-Гвяздовський, "Фільтр для марень", Тиждень, 2010 [30.10.2019]
4. Антон Філатов, "Своїм фільмом "Delirium" хочу роздратувати глядача" — режисер Ігор Подольчак", Gazeta.ua, 2013 [30.10.2019]
5. Ігор Подольчак на ArtLvivOnline [30.10.2019]
6. Ігор Подольчак на YouTube [30.10.2019]
7. Ігор Подольчак на IMDb [30.10.2019]
Редактори — Богдан Шумилович, Ольга Заречнюк