Сара (Саломея) Перлмуттер ID: 323

1865–1936

Вчителька, громадська активістка, публіцистка, перекладачка.

Сара Перлмуттер (Sara (Salomea) Perlmutter) народилася 1 березня 1865 року у сім'ї бухгалтера Якова Нафталі Перлмуттера (Jakob Naftali Perlmutter) та Єтті (Єнте) Качке (Jetti Kaczke). Родина мешкала у Львові на Жовківському передмісті (третя дільниця). Батьки уклали ритуальний (неофіційний) шлюб, що було типово для євреїв того часу. Можливо, були доволі забезпеченою родиною, але прив'язаною до релігійних традицій. Окрім Сари, в родині було ще три доньки: Хане Рухель (Анна, народилась 1866 року) та Лея (Лаура, народилась 1871 року) також були вчительками; Етель (народилась 1869 року), та син Беньяміна (народився 1864 року). Останній закінчив єшиву (релігійне навчання) та жив з родиною у Долині.

При народженні названа Сара Сюссель (Sara Süssel), у дорослому віці називала себе Саломея. Закінчила 8-класну виділову школу у Львові та в 1880–1884 роках навчалася у цісарсько-королівській жіночій педагогічній семінарії у Львові, де 28 червня 1884 року отримала атестат зрілості з відзнакою (зокрема з польської, німецької, руської, французької мов і релігії). У 1886 році здобула вчительський патент для загальноосвітніх шкіл першого ступеня, у 1888 році патент для виділових шкіл першого й другого ступеня, а у 1903-му отримала ступінь докторки філософії в Університеті Берна; її дипломна робота, надрукована 1902 року, була присвячена Карлу Менґеру (Karl Menger) та австрійській школі економіки.

Саломея Перлмуттер з осені 1884 року була пов'язана з жіночою школою імені Тадеуша Чацького у Львові: спочатку як безоплатна практикантка, з 1 листопада 1888 року як оплачувана стажистка, а 3 травня 1893-го призначена тимчасовою вчителькою; у 1885–1890 роках, окрім звичайних предметів, викладала юдейську релігію та іврит з навантаженням від 2 до 5 годин на тиждень і винагородою з бюджету міста Львова. У вересні 1896 року газета  "Przyszłość" (пол. "Майбутнє") згадувала її як учительку школи Чацького та неформальну лідерку групи єврейських учительок, критикуючи її позицію щодо викладання івриту. Принаймні до літа 1901 року працювала у школі Чацького, поєднуючи роботу з навчанням у Базельському університеті. 1 березня 1905 року вона працювала у жіночій школі імені Яна III Собеського у Львові, де 23 березня того ж року була призначена постійною вчителькою; у 1912/13 навчальному році викладала польську й німецьку мови, історію та географію з річною зарплатою 2700 корон.  Ймовірно, працювала там аж до виходу на пенсію 24 листопада 1927 року.

Перекладала з російської та німецької соціалістичні й філософські праці (зокрема твори Плеханова і Карла Каутського), використовувала псевдонім Травецька (Trawiecka). У 1901 році намагалася заснувати у Львові приватну школу для дівчат.  

Була активно залучена до соціал-демократичного руху та жіночого громадського життя Львова на початку ХХ століття. Вона обіймала керівні позиції у товаристві Ognisko Kobiet (з пол. "Жіноче вогнище", засноване у 1893 році; від 1907-го за адресою вулиця Браєровська, 14, партер (Brajerowska, нині Богдана Лепкого)), до якого належали також її сестри Анна й Лаура. Була чинною членкинею Польського філософського товариства у Львові (Polskie Towarzystwo Filozoficzne we Lwowie) і публікувалася у журналі цього товариства. Також входила до керівництва Товариства народного університету імені Адама Міцкевича (Towarzystwo Uniwersytetu Ludowego im. A. Mickiewicza), читала популярні лекції з економіки та історії економічних доктрин, організовані цим товариством. У 1900–1910 роках часто друкувалася у пресі (у "Nowe Słowo"; "Promień: pismo poświęcone sprawom młodzieży polskiej", "Prawda: tygodnik polityczny, społeczny i literacki"), зосереджуючись на проблемах становища жінок, праці робітниць і домашньої прислуги, материнстві й інтелектуальній праці, проблемах мізогінії, нічної жіночої праці в промисловості, а також на взаєминах між національним і соціал-демократичним питанням.

Паралельно вона брала активну участь у публічному житті: виступала на жіночих і вчительських зібраннях у Львові та Кракові, була делегаткою на з'їздах народних учителів і молодших учительок, брала участь у роботі Ліги проти торгівлі дівчатами, а також публічно відстоювала виборчі та політичні права жінок. Як єдина неукраїнська учасниця, брала участь у літніх курсах Товариства прихильників української науки, літератури і мистецтва в Галичині в 1904 році у Львові, які організував Михайло Грушевський. У 1910 році представляла львівську соціал-демократичну жіночу організацію на Міжнародній жіночій конференції в Копенгагені, де підтримала резолюції щодо жіночого виборчого права та соціального захисту працюючих жінок і матерів. Виконувала представницькі функції у соціал-демократичних структурах, зокрема була делегаткою до урядової допомогової комісії у Львові (1917) та членкинею керівного органу Польської соціалістичної партії від Львова (1924).

У спогадах сучасників вона постає як суперечлива особа. Відзначали її інтелектуальну активність та ентузіазм,  водночас підкреслюючи конфліктність та негнучкість щодо ідейних принципів.  

Саломея Перлмуттер не створила власної сім'ї. Відомо, що в 1919 році вона виховувала семирічну дівчинку-сироту, доньку свого родича. На початку ХХ століття Саломея разом з матір'ю та сестрою мешкали у Львові за адресою вулиця Сикстуська, 64 (Sykstuska, нині Дорошенка), пізніше жила сама на Сикстуській, 38 та Ленартовича, 9 (Lenartowicza, нині Нечуя-Левицького). З вибухом Першої світової війни разом з родиною евакуювалася до Відня. Від 1917 року джерела фіксують її нову адресу — вулиця Леона Сапєги, 4 (Leona Sapiehy, нині Степана Бандери), мала власний телефон (номер 95-04). Там же після смерті Саломеї мешкала її молодша сестра Анна Перлмуттер у 1939 році. У березні 1936 року Саломея Перлмуттер передала бібліотеці Оссолінських свою кореспонденцію за 1902–1909 роки,  серед інших – листи філософа і письменника Станіслава Бжозовського (Stanisław Brzozowski) (колекція зберігається у Вроцлаві). 

Померла 15 травня 1936 року у Львові.

Праці та проєкти

• Dr Salomea Perlmutter, Karl Menger und die Österreichische Schule der Nationalökonomie: Eine Kritische Untersuchung der Hauptlehren (Bern: Verlag von C. Sturzengger, 1902).
• Dr Salomea Perlmutter, "Położenie żeńskiej służby domowej", Nowe Słowo, 1902, R. 1, nr 8: 191–196; nr 9: 213–216.
• Dr Salomea Perlmutter, "Naukowy mizogin", Nowe Słowo, 1902, nr 14: 348–352.
• Dr Salomea Perlmutter, "Macierzyństwo a praca umysłowa", Nowe Słowo, 1902, nr 18: 425–431.
• Dr Salomea Perlmutter, "Młodsze nauczycielki", Nowe Słowo, 1902: 575.
• Dr Salomea Perlmutter, "Położenie lwowskich robotnic chrześcijańskich", Nowe Słowo (Kraków), 1902, nr 21: 498–503; nr 23: 548–550.
• Dr. Salomea Perlmutter, "Tolstois Weltanschauung und ihre Entwicklung", Die neue Zeit: Wochenschrift der deutschen Sozialdemokratie. 21.1902-1903, 1. Bd. (1903), H. 13: 404–407.
• Dr Salomea Perlmutter, "Położenie lwowskich robotnic chrześcijańskich", Nowe Słowo, 1903, nr 6, 13, 14, 19, 20, 23, s. 124, 199, 249, 295, 319, 443, 463, 535–541.
• Dr Salomea Perlmutter, "Praca nocna kobiet w przemyśle państw cywilizowanych", Nowe Słowo (Kraków), 1904, nr 1: 8–12.
• Dr Salomea Perlmutter, "Ludzkość i Ojczyzna", Promień: pismo poświęcone sprawom młodzieży polskiej (Lwów), R. 7, nr 2 (luty 1905): 52–55.
• Dr Salomea Perlmutter, "Rewizyonizm a kwestya kobieca", Nowe Słowo (Kraków), 1905, nr 20: 444–450.
• Dr. Salomea Perlmutter, “Ein Beitrag zur Agrarfrage”, Die neue Zeit : Wochenschrift der deutschen Sozialdemokratie. 23.1904–1905, 2.  Bd. (1905), H. 27: 20–27; H. 28: 54–59).
• Dr Salomea Perlmutter, "Nowa próba poglądu filozoficznego na dzieje", Przegląd Filozoficzny (Warszawa), R. 5, zeszyt 4, (1905): 445–455.
• Dr Salomea Perlmutter, "Kwestya narodowościowa i socyalna demokracya", Prawda: tygodnik polityczny, społeczny i literacki (Warszawa), R. 28, 1908, nr 9: 102–103; nr 10: 114–116; nr 12: 139–140.
• S. T., Rada Narodowa: czem była i być powinna: uwagi na czasie (Warszawa, 1917?), 36 s.

Переклади: 

• J. Plechanow, Anarchizm a socyalizm, tłum. Salomea Perlmutter (Lwów: Spółka Nakładowa "Książka", Drukarnia Udziałowa, 1906).
• K. Kautsky, Od demokracji do niewolnictwa państwowego: odprawa Trockiemu, tl. Trawiecka (Lwów: Ludowe Spółdz. Tow. Wydawnicze, 1922).

Джерела