Вітольд Новіцький

Вітольд Валеріян Новіцький (Witold Walerian Nowicki) (народився 18.07.1878 у м. Бохня, в Польщі – трагічно загинув 4.07.1941 на Вулецьких пагорбах у Львові) – професор, завідувач кафедри патологічної анатомії (1919-1941), декан медичного факультету (1923-1924, 1939).

Походив з сім’ї інтелігенції (батько Вітольда Францішек Новіцький (Franciszek Nowicki) був директором гімназії в Бохні). Підставову школу та перші класи гімназії майбутній професор закінчив у рідному місті. У зв’язку з переїздом до Кракова останні класи гімназії Вітольд закінчував у престижній на той час гімназії Св. Анни. Після її закінчення у 1896 р. поступив на медичний факультет Ягайлонського університету в Кракові, котрий закінчив у 1902 р. Після здобуття диплому переїхав до Львова, де отримав посаду асистента в Закладі патологічної анатомії (Zakładzie Anatomii Patologicznej) при Львівському університеті. У ході роботи проявив себе здібним науковцем і вже у 1908 р. габілітується (тема праці: "O przewlekłych odmach pęcherzykowych tkanek (Pneumatosis cystoides)") і отримує посаду доцента кафедри патологічної анатомії, а з 1913 р. – професора. Паралельно з педагогічною діяльністю продовжує активно займатися наукою. Так, у 1914 р. одна з його праць присвячених проблемам лікування туберкульозу отримала нагороду Варшавського лікарського товариства (Warszawskiego Towarzystwa Lekarskiego).

Під час Першої світової війни перебирається до м. Лінц в Австрії, де керує аналітично-бактеріологічною лабораторією і продовжує свої дослідження інфекційних хвороб .

Пізніше у ранзі підполковника брав учать у польсько-українській війні та кампанії 1920 р.

Після закінчення війни повертається до Львова й обіймає посаду завідувача кафедри патологічної анатомії, яку посідав до кінця свого життя. Двічі (у 1923-1924 та 1939 рр.) обирався деканом медичного факультету. Окрім того проф. Новіцький був багатолітнім прозектором Львівської державної лікарні загального профілю (Szpitala Powszechnego) та Лікарні для психічнохворих на Кульпаркові (Zakładu dla Umysłwo Chorych).

Починаючи з 1919 р. проф. Новіцький керував Закладом Патологічної Анатомії медичного факультету Університету ім. Яна Казимира у Львові. У ході тривалої кропіткої організаційної та наукової праці йому вдалося вивести дану інституцію на високий (академічний) рівень – з рідкісними музейними експонатами, прекрасною бібліотекою, тисячами таблиць та рисунків, модернізованою лабораторією.

Обирався головою Львівського лікарського товариства (1920-1921) та Львівського комітету боротьби з раком (Lwowskiego Komitetu Zwalczania Raka). З 1930 р. був дійсним членом ПАН (PAU).

Окрім цього, разом з проф. Романом Ренцьким (Roman Rencki) (1867-1941) та Влодзімєжом Косковським (Włodzimierz Koskowski) (1893-1965), проф. Новіцький був одним зі співзасновників та ініціаторів розбудови Моршинського курорту.

Протягом багатьох років професор Новіцький редагував шановані часописи "Lwowski Tygodnik Lekarski" та "Polską Gazetę Lekarską", а також з 1937 р. був головою редколегії "Гігієнічної Бібліотечки" ("Biblioteczki Hygienicznej") – видання Гігієнічного товариства у Львові, створеного для популяризації гігієни у суспільстві. Окрім того проф. Новіцький був одним із засновників Музею гігієни Львівського університету у 1930 р.

Окрім суто академічної та наукової діяльності професор Новіцький брав активну участь у суспільному житті львівських медиків. У 1937 р. будучи керівником львівської "Izby Lekarsiej"  спільно з Лікарським Товариством збудував та відкрив Дім Лікаря, що став осередком наукового та публічного життя львівських медиків. Будучи керівником Фонду лікарських сиріт та вдів при Львівському Лікарському Товаристві, Новіцький чимало допомагав вдовам лікарів та потребуючим студентам-медикам, часто витрачаючи свої власні кошти.

Наукова робота
 
Вітольд Новіцький, визнаний фахівець у сфері патологічної анатомії та судмедексперт з багатолітньою практикою, залишив багату наукову спадщину – понад 90 наукових праць польською, німецькою та французькою мовами.

У своїй науковій діяльності займався в основному патологічною анатомією новоутворів, їх прогресу та ремісії (насамперед раку). Тривалий час досліджував патофізіологію гормональної регуляції, зокрема, вивчав вплив адреналіну на хромафінну тканину наднирників та морфологію нирок. Провадив експериментальні дослідження присвячені сифілісу та раку у тварин. А також запропонував експериментальну терапію пухлин, зокрема, раку легень.

Результатом багаторічної роботи професора у Закладі Патологічної анатомії за участі інших викладачів медичного факультету стала фундаментальна трьохтомна праця "Anatomia Patologiczna", у котрій було зібрано величезну базу даних стосовно різноманітних патологій, проілюстрованих понад 1200 рисунками виконаними під особистим керівництвом Новіцького.

Окрім того професор описав і дослідив чимало окремих питань та випадків з якими стикнувся у ході практики (патологоанатомічна казуїстика): дослідження аневризму артерій мозку, вроджених вад кишки, унікальних випадків патології червоподібного відростка, абсцесів печінки, зумовлених аскаридами, вакуолярних змін епітеліальних клітин звивистих канальців нефрону  в нирках та ін. Також в арсеналі публікацій професора є дослідження з історії розвитку медичної освіти та науки у Львові.

Ще з часу Першої світової війни Новіцький займався патологічною анатомією інфекційних захворювань: дизентерії, черевного тифу та паратифу. А незадовго до смерті закінчував велику монографію присвячену т. зв. "слов’янській проказі" – склеромі ), котра вийшла друком вже після війни у 1950 р. у Вроцлаві.

Друга світова війна

У вересні 1940 р. разом з групою професорів львівських вищих навчальних закладів на чолі з проф. Казімєжом Бартлем (Kazimierz Bartel) (1882-1941) у ході тривалого візиту на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву . У середині грудня того ж року, в ході виборів до місцевих рад трудящих депутатів його, разом з низкою інших науковців міста, було обрано до міської ради трудящих Львова.
   
Дана обставина сприяла тому, що з початком німецько-радянської війни проф. Новіцького було внесено до проскрипційних списків польської інтелігенції, а ввечері 3 липня 1941 р. заарештовано функціонерами групи спеціального призначення Поліції Безпеки. Разом з профессором арештували і його єдиного сина др. мед. Єжи Новіцького (Jerzy Nowicki) (1913-1941), асистента Закладу Гігієни університету ім. Яна Казимира, котрий лише декілька місяців до цього вийшов з радянської тюрми, де перебував з вересня 1939 р.  

На світанку 4 липня, після нетривалого допиту у приміщенні колишньої бурси Абрагамовичів їх разом з іншими арештованими науковцями повели на розстріл. Згідно зі свідченнями очевидців професор Новіцький разом із сином Єжи були у першій четвірці розстрілюваних. Разом з професорами Тадеушем Островським та Станіславом Пілятом вони несли тіло застреленого сина др. Станіслава Руффа до попередньо викопаної ями на схилі Вулецьких пагорбів.