Антоній Ломніцький
Народився у Львові в сім’ї гімназіального професора. Батьки піклувалися про освіту своїх дітей і надали їм добру освіту. Так, брат Антонія Ярослав – став у майбутньому геологом, ентомологом та палеозоологом (директором Закладу Дзєдушицьких (сьогодні Природничий музей, вул. Театральна, 18). Антоній же обрав для себе математику.
Після закінчення у 1899 р. IV Державної гімназії у Львові, Антоній Ломніцький розпочав свої математичні студії на філософському факультеті Львівського університету. У 1903 р. отримав ступінь доктора філософії (тема роботи: "O odwzorowaniach cząsteczek funkcyj hypergeometrycznych"). Протягом 1903-1920 рр. викладав математику та фізику у гімназіях Львова і Тарнува (у Львові з 1907-1920 рр. в VII гімназії). У цей час продовжував активно займатися наукою – отримавши стипендію продовжив навчання в університеті Гьоттінгена (1906-1907), а за рік до початку Першої світової війни на посаді приват-доцента розпочав викладати математику на факультеті машинобудування у Вищій Технічній школі у Львові (суч. НУ "Львівська Політехніка" вул. С. Бандери, 12).
У 1917-1918 рр. опублікував дві праці, на основі яких у червні 1919 р. отримав veniam legendi (право на викладання) у Львівській Політехніці, у липні того ж року доцентуру, а вже в серпні становище заступника професора. А вже у 1920 р. став професором надзвичайним (з 1921 р. – звичайним) та завідувачем кафедри математики.
Окрім того, під час боїв за Львів 1918-1919 рр. Ломніцький служив добровольцем в одному з полків "Strzelców Lwówskich". Брав участь у польсько-радянській війні 1920 р.
Протягом усього міжвоєнного періоду Ломніцький незмінно працював у Львівській Політехніці. Тричі обирався деканом, а незадовго до початку Другої світової війни – проректором цього навчального закладу.
Наукова діяльність
До сфери наукових зацікавлень професора входив широкий спектр дисциплін та напрямків: математичні аналіз, статистика та картографія, теорія ймовірностей, дидактика математики.
Професор Ломніцький був визнаним фахівцем у сфері математичної картографії, у котрій застосовував математичні методи, зокрема теорію поверхні для проекції кулі на площину. Результати численних досліджень цієї проблематики були зібрані у посібнику з математичної картографії, що вийшла друком у 1927 р., а на практиці методи професора були застосовані при розробленні карти світу у 1927 р.
Запропонував просту методику вимірів за допомогою радіогоніометричних сигналів з використанням сітки (антени) власної конструкції, яку широко застосовували у аеронавігації. Як експерт тривалий час співпрацював з Міжнародним комітетом аеронавігації (ICAN).
Був автором популярних підручників для загальних шкіл та гімназій, а також посібників для студентів, що пережили чимало перевидань. Серед яких слід особливо відзначити "Geometria", "Tablice matematyczno-fizyczne", "Trygonometria і geometria analityczna" та "Rachunek różniczkowy i całkowy dla potrzeb przyrodników i techników".
Загалом є автором понад 40 наукових праць та посібників. З 1938 р. став дійсним членом Варшавського наукового товариства (Towarzystwa Naukowego Warszawskiego).
Львівська математична школа
Професор Ломніцький мав тісні зв’язки з групою математиків Львівського університету ім. Яна Казимира, що пізніше сформували "львівську математичну школу". Один з найяскравіших представників цієї школи Стефан Банах (Stefan Banach) (1892-1945) тривалий час був асистентом професора – Антоній Ломніцький у 1920 р. за порадою проф. Гуґо Штайнхауса (Hugo Steinhaus) (1887-1972) взяв перспективного математика до себе на кафедру, не зважаючи на відсутність закінченої вищої освіти, а певний час по приїзді до Львова Банах жив у помешканні професора по вул. Набєляка 19 (суч. вул. Котляревського).
Друга світова війна
Під час радянського панування 1939-1941 рр. професор Ломніцький продовжив наукову діяльність на посаді завідувача кафедри математики Львівської Політехніки.
З початком німецько-радянської війни Антонія Ломніцького разом з іншими представниками польської інтелектуальної еліти було внесено до проскрипційних списків німецької поліції та ввечері 3 липня 1941 р. арештовано членами групи спеціального призначення Поліції Безпеки "Лємберг". Згідно зі свідченнями дружини професора Марії Ломніцької (Marii Łomnickiej) обставини арешту були наступними:
"Близько 11-ої вечора ми разом з чоловіком лягли спати; невдовзі почули брутальний стукіт у парадні двері та тривожне дзвоніння. Мій чоловік встав та пішов до коридору, щоб вияснити хто і чому так шалено стукотить. Тієї миті я почула чимало кроків та окрики німецькою мовою, серед яких я зрозуміла окрик "Hände hoch!" [Руки вгору!]. Зірвалася з ліжка і в чому була вибігла до передпокою, де побачила наступну ситуацію. До коридору вдерлися п’ятеро німецьких головорізів в сіро-зелених мундирах з черепами на кашкетах. Яких рангів були ті військові я не орієнтувалася і досі не знаю – у будь-якому випадку не прості солдати. Мій чоловік став з піднесеними догори руками, а по обидва боки від нього стояли двоє німців з націленими на нього револьверами. Мені також наказали піднести руки вгору. Двоє інших проводили обшук у кабінеті чоловіка, риючись в шухлядах письмового столу, і не знаходячи нічого, що було б вартим конфіскації чи компрометувало мого чоловіка. Останній з військових обходив інші кімнати та туалети шукаючи невідомо що. У помешканні не було більше нікого окрім моєї сплячої десятилітньої донечки. У певний момент моєму чоловікові наказали вдягнутися – я подала потрібний одяг, який попередньо докладно перевірили – навіть носовичок, який просив чоловік, було оглянуто одним з катів. На запитання чоловіка, чи має щось із собою взяти, відповіли, що йому нічого не потрібно, не даючи йому взяти ні плаща ні капелюха. Гаманець з документами та грошима, який я в останній момент хотіла дати чоловікові, один з них всунув собі до кишені. Прощаючись зі мною чоловік сказав мені тільки, що зовсім не має поняття про що йдеться і я теж на знала. Виходячи сказали мені спокійно йти спати. Відвели мого чоловіка до машини, що вже чекала, у котрій скоріш за все, як пізніше виявилося, вже перебували проф. Віткєвіч та проф. Стожек з синами, і поїхали вниз вулицею Набєляка. Мешкали ми тоді по вул. Набєляка 53б…"
На світанку 4 липня 1941 р. після нетривалого допиту у приміщенні Бурси Абрагамовичів проф. Ломніцького було розстріляно на Вулецьких пагорбах у Львові.
Пов'язані місця
Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"
У 1919-1941 рр. викладав на кафедрі математики.
Детальніше про місцеБудівля виховного закладу імені Абрагамовичів - вул. Т. Бой-Желенського, 5
Тут 3- 4 липня 1941 р. провадилися допити арештованих польських професорів.
Місце розстрілу польських вчених
На світанку 4 липня 1941 р. арештованих польських професорів було розстріляно на Вулецьких пагорбах.
Котляревського, 19 - житловий будинок
В цьому будинку професор проживав деякий час.
Котляревського, 53 б - житловий будинок
Тут професор проживав до своєї смерті.
Ковжуна, 8 - Відділ періодичних видань бібліотеки імені Стефаника
У 1907 - 1920 рр. викладав математику та фізику в VII гімназії.
Праці та проекти
Основні публікації:
- Antoni Łomnicki. Podstawy matematyczne kartografii // Sprawozdania Gimnazjum I w Tarnowie za rok 1904/5. Tarnów, 1905. S. 1-34.
- Antoni Łomnicki. O układach zasad koniecznych i dostatecznych, służących do definicji pojęcia wielkości // Wiadomośći Matematyczne, № 23. 1919. S. 37-70.
- Antoni Łomnicki. Kartografja matematyczna. Książnica-Atlas. Lwów-Warszawa, 1927. 191 s. (2 wyd. zmienione, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Warszawa 1956, 156 str.).
- Antoni Łomnicki. Projekcja międzynarodowej mapy świata: The International Map Projection 1/M // Polski Przegląd Kartograficzny, T. 3, Nr 17 (1927). S. 1-14 (po angielsku z polskim streszczeniem)
- Antoni Łomnicki. Zagadnienia statystyki matematycznej. Cz. II. Statystyka dwóch i więcej zmiennych. Teorja korelacji. Kosmos, Seria B, T. 55, z. 2-3 (1930). S. 165-240.
- Antoni Łomnicki. O potrzebach matematyki stosowanej w Polsce // Nauka Polska. T. 14. Warszawa, 1931. S. 98-109.
- Antoni Łomnicki. Rachunek różniczkowy i całkowy: dla potrzeb przyrodników i techników. TT. I-III. Polska Akademia Umiejętności, Kraków 1935-1936.