Станіслав Левандовський
Станіслав Роман Левандовський (Stanisław Roman Lewandowski) (22.02 (або 28.02). 1859 р., Котліни біля Пйотркова – 3.02.1940 р., Варшава) – скульптор, мистецький критик, публіцист.
До того, як стати скульптором, Левандовський перепробував декілька професій. У 1875–1877 рр. був актором в одній із мандрівних українських театральних труп Східної Галичини, потім у 1877–1878 рр. працював у тeатрі Станіслава Козмяна (Stanisław Koźmian) у Кракові. Згодом у пошуках себе відмовився від акторської праці й записався на медичний факультет Львівського університету. Вже 1879 р. Левандовський покинув університет і поступив до Краківської школи образотворчих мистецтв (з 1900 р. – Краківська академія мистецтв), де почав вивчати різьблення у Валерія Гадомського. Після закінчення у 1882 р. навчався у Віденській академії мистецтв (1883–1887) у Едмунда фон Гельмера (Edmund von Hellmer) та Карла Кундманна (Karl Kundmann).
Після Відня певний час жив у Кракові, а в 1890 р. оселився у Львові, в якому жив до 1894 р. Викладав рисунок у львівській приватній школі рисунку, живопису та скульптури Марцелія Гарасимовича на вул. Св. Миколая, 15 (тепер Грушевського), що була заснована 1888 р. як мистецька школа для жінок, а в 1891 р. перетворена на загальну школу живопису та скульптури.
Мав у Львові 2 майстерні: в 1890–1894 рр. на вул. Сапіги, 7 (тепер – С. Бандери), а також на вул. Третього Травня, 10(тепер – Січових стрільців). Згідно з рекламою, в майстерні на вул. Третього Мая виконували надгробні пам’ятники, релігійну скульптуру, вівтарі, фасадні роботи в гіпсі, гідравлічному вапні, камені тощо.
У Львові Левандовський працював переважно над створенням пам'ятників та скульптури для архітектурних споруд.
У 1894 р. Левандовський покинув Львів і переїхав до Відня, де жив майже постійно до 1932 р. Тут він певний час читав лекції з польського мистецтва медальєрики. В 1924 та 1925 рр. по декілька місяців працював у медальєрній майстерні при державному монетному дворі у Варшаві.
Після від'їзду до Відня Левандовський ще багато років підтримував зв'язки зі Львовом, виконував для нього замовлення, брав участь у художніх виставках тощо.
В 1932 р. скульптор переїхав до Варшави, де отримав посаду реставратора скульптури Державної мистецької збірки в Королівському замку. У Варшаві він прожив до смерті (1940).
Левандовський був скульптором з широким діапазоном творчої діяльності. Виконував бюсти, портретну скульптуру, алегоричні та жанрові композиції, монументальну та меморіальну скульптуру, працював у жанрі медальєрики. У своїй роботі використовував різні матеріали та техніки: глину, теракоту, гіпс, мармур, камінь, віск, бронзу, майоліку. Найпопулярніші роботи повторював у репліках із різних матеріалів.
З точки зору стилю, його скульптури 1880–1890-х рр. виконані в дусі академічного реалізму з використанням елементів необароко та неорококо. Для портретної пластики цього періоду були характерні ретельне моделювання і деталізація, а також жанровий підхід до створення образу. В кін. 1890–1900-х рр. Левандовський поступово переходить до сецесійної стилістики у своїх творах. Вже в кін. 1890-х рр. разом із іншими львівськими митцями декларує народну творчість основою нового мистецтва і виступає за розповсюдження сецесії у львівському регіоні. Пізніше, після 1910-х рр., поступово повертається до поміркованого класицизму.
Крім скульптури, Левандовський активно займався літературою та художньо-критичною діяльністю. У 1893 р. видавав у Львові журнал "Наше мистецтво" ("Nasza sztuka"). Писав рецензії на виставки, в яких піднімав різні питання, пов'язані з мистецтвом, починаючи від аналізу стилістики та техніки окремих творів і полемічних статей з мистецтва у пресі та закінчуючи умовами праці скульпторів. Відомі окремі його драматичні твори, а також монографічна праця про художника-академіста Генрика Семирадського.
Був членом віденського Künstlerhaus’у, варшавського Товариства популяризації образотворчого мистецтва (TZSP – Towarzystwo Zachęty Sztuk Pięknych), краківської Групи П'яти, Центрального об'єднання художників Австрії та Австрійського нумізматичного товариства тощо. У Львові брав активну участь у діяльності львівського Об'єднання майстрів з обробки каменю та дерева (Stowarzyszenie Murarzy, Kamieniarzy i Cieśli).
Виставляв свої скульптурні праці в Кракові, Відні, Варшаві, Львові, Берліні, Познані, Празі, Вроцлаві та інших містах.
Твори скульптора зберігаються в Окружному музеї в Бидгощі, Національному музеї у Кракові, Музеї Генрика Сенкевича у Варшаві, Музеї Літератури ім. А. Міцкевича у Варшаві, Національному музеї у Варшаві, Театральному музеї у Варшаві, Нумізматичному музеї Державного монетного двору у Варшаві, Музеї медальєрського мистецтва у Вроцлаві, Львівській галереї мистецтв.Пов'язані місця
Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар
Тут ймовірно знаходяться окремі пам'ятники авторства С. Левандовського.
Детальніше про місцеПросп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)
Зала засідань прикрашена зокрема декоративним фризом "Праця" авторства С. Левандовського.
Детальніше про місцеВул. Грушевського, 4 – біологічний корпус ЛНУ ім. Франка
Якийсь час навчався на медичному факультеті.
Детальніше про місцеВул. Стефаника, 03 – Львівськa Галерея Мистецтв
Тут зберігаються окремі твори скульптора.
Детальніше про місцеГрушевського, 15 - житловий будинок
Викладав рисунок у львівській приватній школі рисунку, живопису та скульптури Марцелія Гарасимовича.
Бандери, 7 - житловий будинок
Власник майстерні за цією адресою у 1890–1894 рр.
Січових Стрільців, 10 - житловий будинок
Володів майстернею за цією адресою у 1890–1894 рр.
Праці та проекти
Скульптурні твори:
1885 р. – "Смерть Вайдельоти". Бронза. Золота медаль Віденської академії мистецтв.
1886 р. – 1) "Тетія, що просить Юпітера за Ахілла". Гіпс. Золота медаль Віденської академії мистецтв; 2) "Запорожець". Бронза. Золота медаль, Відень. Національний музей у Кракові.
1887 р. – 1) "Слов'янин, що зриває пута". Гіпс. Національний музей у Кракові; 2) "Гоплан". Восковий рельєф. До 1900 р. – у збірці К. Лянцкоронского у Відні.
1889–1892 р. – Надгробок на могилі Володимира Барвінського. Вапняк, бронза. Личаківський цвинтар у Львові.
1890 р. – 1) Портретний медальйон Адама Міцкевича. Бронза. Львівська галерея мистецтв; 2) Пам'ятник Феліції Боберській з Мілевських. Мармур, бронза. Костел кармелітів у Львові.
1891 р. – 1) Скульптура Адама Міцкевича на фасаді колишньої гімназії ім. А. Міцкевича на вул. Театральній, 15 у Львові. Висота – 2 м; 2) Алегоричний фриз "Мистецтво та промисловість" на стіні зали засідань Галицької ощадної каси (тепер будинок Музею етнографії та художнього промислу у Львові). Рельєф. Гіпс, поліхромія. Довжина – 8 м; 3) Портретний медальйон Артура Ґроттґера (Artur Grottger); 4) Настінний пам’ятник графу Станіславові Дунін-Борковському. Бронза. Костел св. Марії Магдалени. Модель – Львівська галерея мистецтв; 5) Скульптура актора Й. Круліковського для фойє Великого театру у Варшаві. Мармур; 6) Другий варіант скульптури "Смерть Вайдельоти" (Львів). Теракота; 7) Картуші з гербами Польщі, Литви та Русі для тріумфальних арок. Гіпс.
1892 р. – Пам'ятник Адаму Міцкевичу в Жешуві.
1892–1893 рр. – Погруддя Тараса Шевченка (Іл.: "Зоря" (Львів), 1-13 березня 1893, №5, 93). Реконструкція обличчя, 1956 р. Наукова бібліотека ім. В. Стефаника у Львові.
1893 р. – 1) Третій варіант скульптури "Смерть Вайдельоти". Гіпс, поліхромія. Львівська галерея мистецтв; 2) "Вакханка, що кидає диск"; 3) Портретний медальйон Генрика Семирадського. Львівська галерея мистецтв (3 варіанти). Виставка у Львові, 1918 р.
Бл. 1893 р. – Скульптура Мадонни. Кераміка (фабрика Івана Левинського).
1894 р. – 1) Погруддя Тараса Шевченка. Гіпс; 2) Алегорична фігура "Вікторія". Гіпс.
1894–1895 рр. – 1) Погруддя Здіслава Мархвіцького. Бронза. Виставка у Львові, 1913 р.; 2) Погруддя Казимира Ґрохольського. Мармур.
1898 р. – На замовлення Зиґмунта Ґорґолевського: ескізи алегоричних скульптур "Слава", "Драма", "Музика" для фасаду нового Міського театру у Львові. Були реалізовані Петром Війтовичем.
1902 р. – Ювілейна медаль на честь ректора Львівського університету Антонія Малецького. Срібло, бронза. Виставка у Львові, 1918 р.
Бл. 1902 р. – 1) Бюст Флоріана Земялковського. Біла теракота, Львівська галерея мистецтв. Бронзовий відлив 1922 р., Львівський історичний музей. Виставка у Львові, 1913 р.; 2) Ескіз львівського пам'ятника Фридерику Шопену (Fryderyk Chopin), замовлення на який скульптор отримав ще у 1892 р.
Бл. 1907 р. – "Саломея". Виставка 1907 р., Львів.
1909–1910 рр. – Проект пам'ятника Анджею Потоцькому у Львові. Премія на конкурсі.
Бл. 1913 р. – 1) "Полум'я" (Психея). Мармур. Виставка 1913 р., Львів; 2) "Портрет п. М." Віск. Виставка 1913 р., Львів.
1914 р. – Проект пам'ятника Тарасу Шевченку для Києва. Премія на конкурсі.
1928 р. – "Берлінський Лев". Медальйон. Львівська галерея мистецтв.
Інші роботи:- Борковський Станіслав. Медальйон. 3 варіанти. Львівська галерея мистецтв.
- Пілсудський Юзеф. Львівська галерея мистецтв.
- Профіль. Майоліка. Виставка у Львові, 1906 р.
- Красінський Зиґмунт. Виставка у Львові, 1910 р.
- Бюст жінки. Виставка у Львові, 1910 р.
- Голова жінки. Виставка у Львові, 1910 р.
- Посудина. Виставка у Львові, 1910 р.
- Піаністка Галина Сквірчинська. Виставка у Львові, 1910 р.
- "Весталка". Виставка у Львові, 1910 р.
- Табло з плакетками. Виставка у Львові, 1910 р.
- Портретний бюст Альфреда Гоґенблюма. Виставка у Львові, 1910 р.
- Гай Гракх. Виставка у Львові, 1910 р.
- Słowo o rzeźbie w ogóle i zastosowaniu jej do przemysłu, "Kurier lwowski": 9.06.1887, №158, 2-3; 11.06.1887, №160, 2-3; 12.06.1887, №161, 2.
- Wystawa obrazów, "Kurier Lwowski", 2.03.1891, Dodatek do №9, 3.
- Wystawa sztuki, "Kurier Lwowski", 23.11.1891, Dodatek do №47, 3.
- Z lwowskiej wystawy sztuki, "Nasza sztuka", 15.02.1893, №3, 4.
- Лекція "Про форму в мистецтві" в Літературно-мистецькому товаристві. Грудень 1891 р.
- Sztuka na Wystawie. Rzeźba, "Świat", 1.07.1894, №13, 393-306.
- О rzeźbie słów kilka, "Życie", 1898, №23, 272.
- "Słowo Polskie", 15.10.1898, №246, 4.
- Драма "В смертельній битві" (Варшава, 1903).
- Henryk Siedmiradzki (Warszawa, 1904).
- Драма "Нюта". 1908 р.
Організації
Джерела
Джерела:
- Słownik Artystów Polskich y obcych w Polsce działających. Malarze, rzezbiarze, graficy. Instytut sztuki Polskiej Akademii Nauk, T. V (Warszawa, 1971), 74-77.
- Kaczmarzyk D., Lewandowski Stanislaw Roman, Polski słownik biograficzny, T. XVII/2, z. 73 (Wrocław, 1972), 209-210.
- W pracowni St. R. Lewandowskiego, "Dziennik Polski", 22.08.1891, 232.
- Zdora J., Malarze i rzeźbiarze lwowscy (III). Stanisław Roman Lewandowski, "Echo muzyczne, Teatralne i Artystyczne", 31.08. (12.09)1891, 415 (37), 466-467.
- Франко Іван, Пам’ятник Володимира Барвінського, "Народ", 6.03.1892, №5-6, 86-87.
- Pomnik A. Mickiewicza w Rzeszowie, "Gazeta Lwowska", 27.11.1892, №271, 3; 4.12.1892, №277, 4.
- Сьомочкін Ігор, Леонард Марконі. Сторінки творчої біографії, "Народознавчі зошити" (Львів. Інститут народознавства Національної Академії Наук України), 1996, №4, 246.
- Siomoczkin, Popiersia Tarasa Szewczenki, "Przegląd Wschodsni" (Warszawa), 1998, z.3 (19), 457-458, il.
- Львів. Туристичний путівник (Львів: Центр Європи, 1999), 116.
- Бірюльов Юрій, Мистецтво львівської сецесії (Львів: Центр Європи, 2005), 13, 15, 29.
- Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy, 2006), 71, 268.
- Biriulow J., Rzeźba lwowska od płowy XVIII wieku do 1939 roku (Warszawa: Neriton, 2007), 86,130-133, 158, 184.
- Katalog wystawy przemyśłu budowlanego (Lwów, 1892), XIII, XX.
- III wystawa jesienna we Lwowie. Katalog (Lwów, 1906), 1 poz.
- Powszechna wystawa sztuki polskiej we Lwowie (Lwów), maj 1910, №111, 9 poz.
- Towarzystwo Dzienniksrzy i TPSP we Lwowie. Katalog wystawy (Lwów, 1913), 2 poz.
- Prewodnik po wystawie roku 1863. 1863–1913 (Lwów, 1913), 35, №№48, 51.
- Wystawa doroczna Towarzystwa Sztuk Pięknych we Lwowie (Lwów, 1918), 2 poz.
Автор – Галина Глембоцька
Літературний редактор – Юлія Павлишин