Генрик Гілярович

Генрик Гілярович (Henryk Hilarowicz) народився 22 серпня 1890 р. в Варшаві; трагічно загинув на Вулецьких пагорбах у Львові 4 липня 1941 р. Польський хірург, піонер анестезіології, професор кафедри хірургії медичного факультету Львівського університету ім. Яна Казимира.

Походив із відомої варшавської родини меценатів та науковців єврейського походження, які згодом прийняли християнство та полонізувалися. Його дідусь Гіларій Нусбаум (Hilary Nussbaum, 1820–1895) був меценатом та істориком-юдаїстом, батько Юзеф Нусбаум-Гіларович (Józef Nussbaum-Hilarowicz, 1859–1917)  —  видатний зоолог, засновник Львівської зоологічної школи, дядько Генрик Нусбаум (Henryk Nussbaum,1849–1937) — лікар, психотерапевт, філософ медицини.

У 1892 р. разом із батьками переїхав до Львова. Саме тут і здобув початкову та вищу освіту. Закінчив навчання на медичному факультеті Львівського університету незадовго до початку Першої світової війни. Тож першу хірургічну практику здобув у воєнних умовах під час російського наступу 1914 р., коли працював лікарем-хірургом у Львові. Пізніше, у 1918–1919 рр., під час польсько-української війни працював лікарем Третьої авіаційної групи (колишньої Львівської авіагрупи).

Після її закінчення Генрик Гілярович влаштувався на посаду асистента клініки акушерства та гінекології Львівського університету. Пропрацювавши там менше року, перейшов на кафедру хірургії медичного факультету. Після габілітації у 1926 р. отримав посаду доцента кафедри, а з 1939 р., незадовго до початку Другої світової війни — професора.

Паралельно з працею на кафедрі працював з 1927 р. у Хірургічній клініці університету. Був насамперед практиком — хірургом-екпериментатором. У своїй роботі часто застосовував новаторські підходи. Зокрема у 1929 р. він вперше запропонував оригінальну техніку тотальної симпатектомії черевної порожнини з приводу артерійної гіпертензії. Серед наукових зацікавлень та напрямків досліджень професора провідне місце займали хірургія травного тракту та проблематика біохімії травної системи.

Був одним з активних ініціаторів широкого впровадження місцевої анестезії в хірургії. У своїх публікаціях проф. Гілярович виклав засади її застосування там, де це дозволяло уникнути більш небезпечного загального наркозу. Особливу роль для ефективності місцевої анестезії, на його переконання, мав відігравати психологічний ефект — заспокоєння пацієнта, за допомогою спеціально підготовленого у галузі психології анестезіолога ("narkotyzer psychiczny"). 

Загалом він є автором близько 100 наукових праць польською, французькою та німецькою мовами.

Друга світова війна

Протягом радянського панування професор Гілярович продовжив лікарську практику та викладання на кафедрі хірургії на медичному факультеті, що був перетворений на Львівський медичний інститут.

З початком німецько-радянської війни професора було внесено до проскрипційних списків польської інтелігенції і невдовзі після вступу німецьких військ до Львова,  увечері 3 липня 1941 р., арештовано членами групи спеціального призначення Поліції Безпеки "Лемберг". 

Професора Гіляровича було долучено до групи арештованих професорів у приміщенні т. зв. бурси Абрагамовичів. А близько 4 години ранку, на світанку 4 липня 1941 р., розстріляно на Вулецьких пагорбах.