Юзефа Спрінца Ґольдблат-Камерлінґ ID: 328

Юзефа Спрінца Ґольдблат-Камерлінґ ID: 328

1864 – після 1939

Вчителька, керівниця і власниця гімназії.

Народилася у 1864 році у Станіславові (тепер — Івано-Франківськ).

Її ім'я при народженні було Спрінца. У дорослому віці частіше використовувала ім'я Юзефа (Юзефіна) та Юзефа Спрінца. Батько Юзефи — Зиґмунт (Селіґ) Каммерлінґ (Zygmunt (Selig) Kammerling, 1839–1918), мати — Фрайдe Ґольдблатт (Freide Goldblatt), батьки не були офіційно одружені. Юзефа носила подвійне прізвище та мала три рідних сестри — Амалію (Amalia, нар. 1861), Берту (Berta, 1862) і Ернестину (Ernestyna, 1871) та брата Ісака (Isak, нар. 1876) від другої дружини батька Гелени Берґґрюн (Helena Berggrun, померла у 1882 р.).  

Родина спершу мешкала у Болехові, потім у Станіславові, а згодом у Жешові, де батько працював вчителем юдейської релігії у місцевій гімназії (від 1879 року) та у вчительській семінарії (від 1887 року) аж до вибуху Першої світової війни. Учні згадували про вчителя Зиґмунта Каммерлінґа як про маскіла, який погано володів польською мовою.

Юзефа Спрінца Ґольдблатт-Камерлінґ закінчила виділову школу у Жешові та вчительську семінарію у Перемишлі, як і її старша сестра Берта. Від 1886 року утримувала у Жешові дитячий садок (szkółka froeblowska), куди приймали дітей до 6 років. Там було небагато дітей, але місцеві газети відзначали, що вона приймає також дітей незаможних батьків без різниці віросповідання. Працювала додатково як тимчасова вчителька у державній школі імені святої Схоластики у Жешові; у навчальному році 1889–1890 вела уроки юдейської релігії.

Самостійно підготувавшись до екзамену у гімназії, Юзефа як екстерністка (екстерністи — особи, які не навчалися в цьому закладі) склала його у червні 1890 року в державній гімназії для хлопців у Жешові. Була єдиною дівчиною серед 43 учнів (сорок випускників гімназії та троє екстерністів здавали цей іспит, вдалося це лише 28 особам) та однією з трьох, які склали екзамен на найвищу оцінку. 

Юзефа Спрінца навчалася в Цюрихському (у 1892–1893 роках) та Віденському університетах (у зимовому семестрі 1898–1899 років) на філософському факультеті, була вільною слухачкою (außerordentliche Hörerin) курсів з історії філософії, австрійської історії та історії античної філософії. У підсумку склала вчительський іспит на право викладання в гімназіях 1 березня 1898 року у Віденському університеті. Предметами іспиту були: класична філологія, німецька і польська філологія, історія та географія. Віденська преса описувала її як першу австрійську вчительку гімназії, хоча не обходилося і без антисемітських випадів. 

Навіть здобувши право навчати у гімназіях, Юзефа Ґольдблатт не мала шансів влаштуватися на роботу у державну гімназію в Галичині, оскільки на той час усі гімназії навчали лише хлопців і не приймали жінок на вчительські посади. Та у 1890-х роках у Галичині вже існували перші приватні гімназії для дівчат, де могли навчати і жінки з відповідними кваліфікаціями.

На початку вересня 1899 року Юзефа Спрінца Ґольдблат-Камерлінґ відкрила у Львові приватну середню школу для дівчат. Вона стала першою в Галичині, та у всій австрійській монархії, викладачкою гімназії, яка сама керувала своїм закладом. Школа була частиною ширшого явища розвитку приватної жіночої освіти у Львові наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. У цей час у місті виникали нові приватні середні школи для дівчат, зокрема заклади Софії Стшалковської (Zofia Strzałkowska, 1861–1923), Вікторії Недзялковської (Wiktoria Niedziałkowska, 1851–1914) та ліцей Ольги Філіппі (Olga Filippi). Ще раніше значною популярністю користувалися приватні жіночі пансіони, які також утримували жінки. Отримати дозвіл на відкриття приватної школи було відносно нескладно, а вимоги до приміщень залишалися досить помірними. Такі заклади функціонували насамперед за рахунок плати за навчання, яку вносили батьки учениць. Система оплат була багатокомпонентною і включала не лише річне «чесне» (плату за навчання), але й вступні внески, оплату підручників, екзаменів, а в деяких випадках — проживання та харчування. Додатковими джерелами доходів могли бути добровільні пожертви, благодійні акції та субвенції міської або крайової влади, хоча останні зазвичай не мали регулярного характеру. Для порівняння, у приватній дівочій гімназії Зофії Стшалковської у 1912 році річна плата становила 200 корон у молодших класах та 250 корон у старших, окремо оплачувалися підручники, екзамени, вступ до школи та шкільна форма.

У школі Юзефи  Ґольдблат-Камерлінґ учениць мали навчати класичних мов, готуючи їх до екзаменів у державних гімназіях. Запис учениць на перший навчальний рік відбувався у офісі львівського жіночого товариства "Вогнище жінок"  (Ognisko kobiet) на вул. Ягеллонській 11 (ul. Jagiellońska, тепер — Гнатюка). Школа, відкрита у 1899 році, була шестикласною, де 1–2 класи були підготовчими, а чотири наступні навчали за програмою 5–8 класів класичних гімназій. Випускниці школи Ґольдблат-Камерлінґ здавали екзамени як екстерністки у гімназії імені Франца Йосифа у Львові — вперше це сталося у 1905 році. 

Побачивши зростаючий інтерес до подібного типу закладів для дівчат, Юзефа планувала додатково відкрити жіночий ліцей, 4-класну початкову школу або реальну школу для дівчат, на додаток до вже існуючої 6-класної школи. Ці плани вилилися у відкриту восени 1905 року приватну гімназію для дівчат, яку створили поряд із шестикласною школою. Гімназія отримувала право прилюдності (право видавати випускницям гімназії свідоцтва про освіту державного зразка) щороку на кожен наступний клас, аж поки у 1913 році це право не отримав останній восьмий клас гімназії і весь заклад. Шестикласна школа на той час вже була ліквідована. Тоді ж у 1913 році відбувся перший випускний екзамен — його склали 45 учениць (загалом у школі того року навчалося 350 дівчат). Навчання коштувало дорого, але частина учениць гімназії була звільнена від оплати частково (21% у 1912–13 роках) чи повністю (4%). На цій підставі Юзефа щороку просила грошові субвенції для своєї гімназії від Галицького сейму. Крім директорки, там працювало ще 9 вчителів та вчительок, а 24 інших вчителів та їх заступників мали лише певні години у закладі, а були працевлаштовані в інших державних школах. Від самого початку школи Юзефи Ґольдблат-Камерлінґ були зорієнтовані на єврейських учениць, хоча кожного року у класи записувалися одна чи дві дівчини-християнки.

Гімназія працювала впродовж Першої світової війни. Випуски відбувалися і у 1915, і у 1916, і у 1919 роках. Від 1924 року у гімназії створили класи для хлопців; у гімназії у 1926 році навчалися 175 хлопців та 243 дівчини. Школу Ґольдблат-Камерлінг закінчили чимало відомих осіб, серед них лікарка Луція Фрей (Lucja Frey, випуск 1907 року), математикиня Саля Вайнльос (Sala Weinlös, випуск 1921 року), письменник Станіслав Єжи Лец (Stanisław Jerzy Lec, випуск 1927 року).

Влітку 1939 року приватна гімназія і ліцей Ґольдблат-Камерлінґ, які мали усі права публічних шкіл, приймали учнів на новий навчальний рік, пропонуючи вивчення німецької, французької, івриту та англійської мов. Остання згадка про гімназію у газеті Chwila була такою: 30 серпня 1939 року учнів та вчителів закладу запрошували прийти до будинку школи, аби копати рови проти авіанальотів. 

За час свого існування школа Юзефи Спрінци Ґольдблат-Камерлінґ змінила у Львові декілька адрес: у липні 1903 року вона розташовувалась на  вулиці Коперника, 17 (ul. Kopernika), у 1906-му на вулиці Баторія, 11 (ul. Batorego, тепер — князя Романа), а від 1907-го на вулиці Часника, 11 (ul. Asnyka, тепер — Богомольця). Від 1916 і увесь міжвоєнний період гімназія діяла на вулиці Сакраменток, 16 (ul. Sakramentek, тепер — Туган-Барановського). Додатково орендували два поверхи у будівлі на вулиці Ґосєвського, 4 (ul. Gosiewskiego, тепер — Тершаковців) наприкінці 1930-х років.

Сама Юзефа Спрінци Ґольдблат-Камерлінґ мешкала у Львові теж за кількома адресами: у 1901 році — вулиця Лінде, 5 (ul. Lindego, тепер — Ліста), у 1904 році — Коперника, 17, у 1908–1910 роках — вулиця Асника, 11. У 1939 році Юзефа Ґолдблатт мешкала на вул. Мілковського, 2 (ul. Miłkowskiego, тепер — Гулака-Артемовського). 

Не вдалося знайти жодної інформації про Юзефу Ґольдблат після 1939 року. Ймовірно, Юзефа не пережила Другу світову війну — у 1939 році їй було вже 75 років. Вона не мала  чоловіка та дітей. 

Джерела