Андрій Бояров

Значний вплив на становлення художника мав дядько, який закінчив відділення графіки в Поліграфічному Інституті. Андрій вирішив вчитися професії архітектора, а для цього необхідно було освоїти техніки рисунку і графіки. Тому ще під час навчання у школі, Андрій Бояров брав уроки у львівського художника Маріона Ілку який, в свою чергу, був учнем Романа Сельського. Багато років Андрій приятелював з Тинісом Вінтом (таллінським колегою Олександра Аксініна).

У 1984-1989 роках Андрій Бояров навчався на факультеті архітектури Львівського політехнічного інституту, але ще перед завершенням навчання, з 1987 року, він почав жити на 3 міста — Таллінн, Варшаву та Львів. Тоді й почалися знайомства з митцями, які в подальшому мали вплив на формування мистецької мови художника, і його перші творчі експерименти. Бояров одним з перших львівських художників почав експериментувати у сфері концептуальної фотографії та відео-арту. Його творчий метод полягає у перевикористанні візуального матеріалу: він працює з уже готовими фото чи відеокадрами з газет, журналів, книг, телебачення і тп. Образи він дублює, витягує з первинних контекстів та ситуацій, підштовхує глядачів до інтерпретації та реінтерпретації медіа-реальності. "Сам він сприймав себе діджеєм, який уміє вправно семплювати звуками та сентенціями та деконструйовувати існуючий твір задля отримання нової естетичної якості" (Шумилович, "Львівське медіа-мистецтво. Короткий екскурс").