Українська соціал-демократична партія
ID:
112
Політична партія, що утворилася внаслідок розколу Русько-української радикальної
партії (РУРП) у 1899 році.
В основі ідеології — соціал-демократія, австромарксизм з його національно-культурною диференціацією,
теза про єдність українського народу, розділеного кордонами імперій. Значного впливу на політичне життя краю не мала, адже соціальною базою
партії були нечисленні українські промислові та сільськогосподарські наймані
працівники. Фактично, довгий час партія була невеликою групою інтелігенції без
власних організаційних структур.
Історія
Із часу заснування і до 1918 року УСДП діяла як автономна секція Соціал-демократичної робітничої партії Австрії. Адже статут австрійської соціал-демократії, затверджений 1897 року, як і Гайнфельдська програма 1889 року, сприяв автономії окремих національних фракцій.
Однак відкритим і надалі було питання відносин з Польською соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії (ППСД або PPSD). Одна частина УСДП чітко дотримувалася української національної політики, інша намагалася узгоджувати свої дії з польською соціал-демократією. Ці непорозуміння тривали аж до вибуху українсько-польської війни, коли національне питання остаточно взяло гору над класовим.
Ще однією причиною напружених відносин з ППСД були робітничі профспілки, які контролювали поляки. Відповідно, в українських соціал-демократів постійно були проблеми з фінансуванням, нерегулярно виходила партійна преса.
Історія українських соціал-демократів бере свій початок від таємних зборів українських робітників міста Львова 1896 року, які організували члени Русько-української радикальної партії. На цих зборах було ухвалено "Poklyk do robitnykiw Rusyniw" (17.09.1896), у якому вони, зокрема, заявили про необхідність створення окремої української соціал-демократичної партії. Тоді ж було започатковано випуск газети "Robitnyk". Ця газета, як і "Поклик", друкувалася латинським шрифтом українською мовою для робітників міста Львова.
На діяльність партії значний вплив справило входження до її структури членів молодіжного товариства "Молода Україна". Ця організація виступала за відкриття українського університету у Львові, доповнюючи цю вимогу питаннями соціальної справедливості та національної єдності українців. Упродовж 1899–1901 років було організовано три студентські віча, а після невдалої спроби "виходу студентів-українців" (сецесії) з Львівського університету лідери "Молодої України" поповнили ряди УСДП. Саме колишні "молодоукраїнці" найбільше виступали за розрив з польськими соціал-демократами, тоді як старші товариші (Микола Ганкевич, Семен Вітик) і далі були в керівних органах Польської соціал-демократичної партії Галичини та Сілезії.
У період піднесення робітничого руху в 1905–1907 роках. УСДП здобула два мандати на виборах 1907 року, на виборах 1911-го — один депутатський мандат. Залишаючись слабоорганізованою і маловпливовою, партія на ІІІ з’їзді 1909 року вирішила (за прикладом більш успішних народовців і радикалів) працювати через організації-сателіти. Так було засновано просвітнє товариство "Воля".
Під час подій 1918 року Микола Ганкевич від імені УСДП єдиний виступив проти проголошення незалежності ЗУНР і за безумовну єдність української держави на уламках Австро-Угорської та Російської імперій (19.10.1918). У Будинку залізничників соціал-демократи навіть провели окрему конференцію, на якій підготували відозву до наддніпрянських українців. Так само на політичній маніфестації 20 жовтня 1918 року Семен Вітик проголошував вимогу негайного об’єднання з Україною. Після Акту Злуки УНР і ЗУНР (22.01.1919) УСДП перейшла в опозицію до уряду ЗО УНР, вимагаючи фактичного, а не декларативного об’єднання, критикувала "буржуазність" керівництва і політику зближення з Антантою. Натомість делегувала своїх членів до уряду Директорії.
У 1921 році партія перейшла на прорадянські позиції, а 1924-го була заборонена польською владою, її пресу ліквідували. Частина членів приєдналася до КПЗУ, депутати сейму — до польських комуністів. Партія відновила діяльність 1929 року, діяла до 1939-го.
Пов'язані історії
Пов'язані місця
Опис
вул. Федьковича, 54-56 – будинок науки та культури Львівської залізниці
У жовтні 1918 року соціал-демократи провели тут конференцію за єдність з наддніпрянською Україною.
Детальніше про місце
Опис
Жовтень 1918 року у Львові
На політичній маніфестації 20 жовтня 1918 року засновник партії Семен Вітик проголошував вимогу негайного об’єднання з Україною.
Перейти до повного описуПерсоналії
Микола Ганкевич — перший голова і засновник УСДП, ідеолог австромарксизму, організатор профспілкового і робітничого руху, посол до Державної Ради.
Семен Вітик — засновник УСДП, посол до Державної Ради, міністр у галицьких справах УНР.
Організації
Джерела
1. John-Paul Himka, Socialism in Galicia: The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890) (Harvard University Press: Harvard Ukrainian Research Institute, 1983), 244.
2. Ярослав Грицак, Пророк у своїй Вітчизні. Франко та його спільнота (1856–1886), (Київ: Критика, 2006), 631.
3. Ярослав Грицак, "“Молоді” радикали в суспільно-політичному житті Галичини", Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Історико-філософської секції, т. ССХХІI, (Львів, 1990), 71–110.
4. Олег Жерноклеєв, "Від “Молодої України” до “молодого” крила української соціал-демократії: походження, платформа й тактика внутріпартійної опозиції в УСДП (1905–1907 рр.)", Галичина, Івано-Франківськ, 2005, ч. 11, 139–147.
5. Олег Жерноклеєв, Українська соціал-демократія в Галичині: нарис історії (1899–1918) (Київ: Основні цінності, 2000), 168.
6. Олег Жерноклеєв, Ігор Райківський, "Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-ліття від дня народження)", Український історичний журнал, 2004, № 6, 68–83.
7. Андрій Заярнюк, "Позачергові парламентські вибори 1908 р.: штрихи до біографії Миколи Ганкевича та історії соціалістичного руху у Львові", Місто: історія, культура, суспільство, 2018, № 1 (5), 73–83.
8. Орест Мазур, Олексій Сухий, "Українські політичні партії Галичини в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.: проблема державності", Вісник Національного університету "Львівська політехніка" "Держава та армія", Львів, 2001, № 431, 55–63.
9. Василь Расевич, Українська національно-демократична партія (1899–1918 рр.): автореф. дис. канд. іст. наук: спец. 07.00.01 "Історія України" (Львів, 1996).
10. Василь Расевич, "Засади політичної незалежності України у програмі Української національно-демократичної партії", Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, Львів, 2000, вип. 7, 229–242.
11. Ігор Райківський, "Українська соціал-демократія в суспільно-політичному житті ЗУНР (листопад 1918 р. — липень 1919 р.)", Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 2019, № 18, 216–228.
12. Оксана Хімяк, "Українська соціал-демократична партія: періодичні видання та діяльність (кінець ХІХ — початок ХХ ст.)", Українська національні ідея: реалії та перспективи розвитку, 2008, вип. 20, 144–149.
Автор — Назар Кісь
Редагування — Василь Расевич
Літературне редагування — Оксана Панчишин
Літературне редагування — Оксана Панчишин