Вул. Вітовського, 35 – житловий будинок

Ділянка, на якій у 1920-х роках Стефан Бачевський збудував собі віллу, розташована між осушеними після Першої світової війни Панянським та Пелчинським ставами. Ці стави у ХІХ столітті були місцем відпочинку львів'ян. Назва ставу Панянського пов'язана з жіночим домініканським монастирем, якому він належав, а Пелчинського — походила від власників цієї місцевости Львова, Пелків.

Вулиця Вітовського (тоді Пелчинська) та рівнобіжна їй вулиця Зарицьких (Обертинська), що виникла на Вулецькому потоці, були розпарцельовані під забудову на початку XX століття. Між ними тоді проклали короткі вулиці з назвами: Турецька, Грецька та Болгарська. На початку 1920-х років, після осушення Вулецького потоку і Пелчинського ставу, вулицю Вітовського почали замощувати бруківкою та забудовувати чиншовими кам'яницями в межах визначеної регуляційної лінії.

У 1923 році доктор Стефан Бачевський, власник знаменитої лікеро-горілчаної фабрики, придбав у міста велику ділянку між вулицями Пелчинською (від півночі), Обертинською (від півдня) та Грецькою (від сходу). Складалася вона з 16 парцелей, він запланував тут будівництво "палацику" (dworek). Частину невеликих парцель з боку вулиць Обертинської і Грецької, Бачевський віддав місту під вулиці, та виконав своїм коштом на цих вулицях земляні роботи. За це місто навколо його ділянки своїм коштом виконала дорожнє бруковане покриття.

Шість з набутих Бачевським будівельних парцелей (№№ 2429/2, 2429/15, 2429/16, 2429/17, 2429/18, 2429/19) призначалися для забудови чиншовими кам'яницями. Відразу після купівлі ділянки у 1923 році, на замовлення Бачевського, Вітольд Якимовський розробив проєкт на будівництво трьох будівель: вілли, службового будинку з помешканням сторожа та гаражів з тимчасовим бараком та складом матеріялів. Службовий будинок і гаражі були запроєктовані окремо на двох парцелях 2429/16 та 2429/2. Проєкт був затверджений 22 серпня 1923 року, але лише вілли і тимчасового складу. Зводити будівлі для служби та гаражі не дозволили з причини прокладення вулиць Грецької та Обертинської (сучасна Зарицьких). Вілла будувався згідно з будівельними нормами, визначеними для Львова ще 1885 року.

Влітку 1924 року вілла Бачевського була завершена. Вона мала вигляд класицистичного палацику на два поверхи, з колонним портиком завершеним трикутним фронтоном від вулиці Обертинської (Зарицьких), та з двома бічними крилами, завершеними трикутними фронтонами, — від вулиці Пелчинської (Вітовського). Були проведені інсталяційні роботи, зокрема, комини і опалювальні печі виготовляла фірма Й. Блішовського. 12 серпня 1924 року Бачевський отримав дозвіл на заселення вілли. Cлужбовий будинок на той час ще не був зведений; на нього розроблявся окремий проєкт. У віллі розмістився Почесний консулят, позаяк Стефан Бачевський був почесним консулом Австрії від 4 січня 1924 року.

Наприкінці 1924 року на оточуючих ділянку Бачевського вулицях — Обертинській, Грецькій, Пелчинській, коштом міста та власника ділянки, було встановлене газове освітлення, що складалося з підвідних труб та ліхтарів (нічних і пів-нічних).

26 березня 1926 року Бачевський черговий раз звертався до маґістрату. Він просив зняти з нього оплату за освітлення вулиць Грецької та Обертинської — як компенсацію за безплатно відпущений для міста ґрунт для регуляції вулиці Пелчинської. При встановленні нової регуляційної лінії вулиці Пелчинської, з метою її розширення, Бачевський віддав кілька невеликих парцель (№№ 2436/4, 7976/2, 2436/10, 2436/11, 7866/8) і частини парцель (№№ 2429/2, 7266/7, 2429/12).

18 травня 1926 року маґістрат дав дозвіл на використання зведеного службового будинку з помешканнями служби та гаражами. Він постав на куті вулиць Пелчинської і Грецької та був збудований згідно з загальними вимогами, з невеликими винятками. Зокрема, кухні, санітарні вузли і ванни повинні були бути бетонними або засклепленими на швелерах та вентилюватися трубами виведеними понад дах.

27 липня 1926 року, після зведення на цих парцелях садиби, що складалася з вілли і службового будинку, в ґрунтові книжки були внесені зміни в розпарцелюванні ділянки Бачевського.

З початком Другої світової війни доробок кількох поколінь Бачевських було вщент зруйновано. У вересні 1939 співробітники НКВС заарештували Стефана Бачевського разом з його кузеном Адамом, відтак нацистська авіація розбомбила фабрику Бачевських на Знесінні, решту вцілілого обладнання й запасів розграбували. 1940 року Стефана Бачевського розстріляли в Катині.

Після арешту Стефана Бачевського радянська влада націоналізувала його віллу, відтак у ній був влаштований дитячий садок, який діяв до Незалежности. В приміщеннях були проведені роботи з пристосування, а також були опоряджені фасади, зокрема, змінили кольорове вирішення. Будинок служби став житловим.

13 грудня 1991 року рішенням Львівського облвиконкому № 671 віллу Стефана Бачевського внесено до пам'яток культурної спадщини місцевого значення під охоронним № 2033-М.

Від початку 1990-х до 2014 року вілла належала ПАТ "Брокбізнесбанк". У той час були проведені ремонтні роботи та пристосування. У 2016 році будинок придбала фірма "Кас Консалтинг". У 2018 році нові власники реконструювали будівлю, знехтувавши статусом пам'ятки. Було проведено перепланування, замінено перекриття, конструкції даху, всю віконну та дверну столярку, з боку вулиці Вітовського доставлено скляну конструкцію та перефарбовано фасади у темно-сірий колір.  Всі ці роботи озвучив автор проєкту, архітектор Ігор Гризлюк: "Ми замінили перекриття та системи інженерних мереж, які були в аварійному стані. Таким чином виконали внутрішню компоновку конструкцію, аби унеможливити руйнування будівлі. Задля реконструкції фасаду були проведені дослідження всіх шарів штукатурки. З’ясувалося, що раніше будівля мала сірий колір, а у жовтий вона була перефарбована вже за часів Радянського Союзу, коли тут існував дитячий садочок". Фаховими дослідженнями тиньку, які провела Ірина Гірна, було виявлено ілюзорну мармуризацію колон та сіро-блакитний колір стін. За протиправні дії Львівська міська рада наклала на ПП "Кас Консалтинг" штраф в розмірі 170 тисяч гривень, який після суду зменшився до 17 тисяч грн.

2019 року будівля вілли перейшла у власність ТзОВ "Плеяда Львів", у 2020 році нові власники провели реновацію фасадів, запросивши архітекторів Юрія Дубика та Віктора Лося. Запропоноване кольорове вирішення базоване на дослідженнях реставраторки Ірини Гірної.