...

Вул. Туган-Барановського, 36 — житловий будинок

ID: 2535

Чотириповерховий житловий будинок є видатним зразком архітектури функціоналізму. Був зведений у 1938 році для родини Шпатців за проєктом Ришарда Гермеліна. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Історія

Ділянка на розі вулиць Тершаковців і Туган-Барановського утворилася у міжвоєнний період. У середині 1930-х років її придбали Александр, а також Фридерик Шпатц (Aleksander, Fryderyk Spatz) з дружиною Ганею (Hania) з Зімандів. Разом з Бернардом Зімандом (Bernard Zimand), Шпатци володіли паровим тартаком у Кам'янці-Струмиловій (тепер Кам'янка-Бузька), а також виробництвом з дерева (Komar, Bohdanova, 2017, 289). Заможна родина, вони брали активну участь у житті єврейської громади Львова.

До того як спорудити власний будинок, у якому також помістилися квартири для найму, Шпатци мешкали в орендованих квартирах неподалік — також у комфортабельних будинках, зокрема на вулиці Кохановського, 29 (сучасна Левицького), на Пекарській, 1б. Центральний офіс їхньої фірми розміщувався неподалік — на сучасних вулицях Фредра, 4, Саксаганського, 11 або Ліста, 9.

У грудні 1936 року Шпатци подали на затвердження проєкт будинку, який розробив архітектор Ришард Гермелін (Ryszard Hermelin), а розрахунки залізобетонних опор виконав інженер Юзеф Марґулєс (zef Margulies). Затвердження від магістрату вони отримали у березні 1936 року. Після внесення змін із бічним фасадом, вони завершили будівельні роботи наприкінці 1937 року. Окремо затверджувався гараж, який розмістився окремою спорудою на ділянці (ДАЛО 2/3/875:7, 12, 21, 26, 33).

Доля власників, які прожили у будинку всього близько двох років, після початку Другої світової війни не відома. Сам будинок залишився виключно житловим. У 2021-му в межах програми "100 років модернізму у Львові" Бюро спадщини ознакувало його інформаційною табличкою.

Архітектура

Будинок розташований при червоній лінії забудови, аналогічно до забудови габсбурзького періоду у Львові. З одного боку архітектор передбачив, що будинок прилягатиме до сусіднього, хоча наріжна ділянка була ще вільною (у 1960-х тут постав готель), а з іншого має прохід і проїзд до подвір'я, відгороджений від вулиці парканом. Початково в глибині ділянки розміщувався гараж (на три авта), який сьогодні не існує, а також сад. Проїзд межує з сусідньою ділянкою, на якому розміщена вілла з ХІХ століття.

Зовнішні стіни — цегляні, отиньковані. У тиньку виконана імітація великих кам'яних блоків, рельєфно оброблених по периметру. Завдяки слюді у його складі, фасад виблискує.

Композиція фасаду симетрична. Цокольний поверх на фасаді виділений масивним рустом, аналогічними смугами підкреслений і головний вхід у центрі фасаду. Збереглася оригінальна столярка дерев'яних двостулкових дверей з декоративними металевими ґратами геометричного орнаменту.

Починаючи з другого поверху центральна частина фасаду виступає широким еркером на два вікна та вузькими вікнами сходової клітки, що підкреслені вертикальними смугами. Над входом розміщені шість круглих віконець, які також освітлюють сходову клітку.

Кут будинку з боку саду (з заходу) заокруглений, що підкреслено також формою балконів на другому-четвертому поверхах.

Вікна — прямокутної форми, переважно тристулкові, на одному з кутів будинку є кутові вікна. Частина столярки сьогодні замінена на металопластик.

Згідно з оригінальним плануванням, на кожному з чотирьох поверхів розміщувалося по сім просторих кімнат. Квартира зліва — трикімнатна, справа — чотирикімнатна. Кімнати, а також кухня і санвузли розміщені у них радіально довкола холу. Ванні кімнати прилягають до сходової клітки, а кухні відмежовані від холу та решти приміщень додатковим коридором. Поряд з кухнями — комірки та невеликі кімнати для служниць. У кожній квартирі одна з кімнат має вихід на балкон.

У цокольному поверсі розміщувалася кімната для охоронця з кухнею, а також котельня зі складом палива, технічна кімната з доступом до стояків та бомбосховище. Для кожної квартири передбачалося по пивниці (коморі). З тильного фасаду є чорний вхід.

З головної сходової клітки можна піднятися на горище, де архітектор передбачав розміщення двох пралень і однієї сушарні.

В інтер'єрі збереглося обличкування тамбура плитами алебастру охристого та чорного кольорів. Внутрішні двері між тамбуром і сходовою кліткою не збереглися, від них залишилася тільки дерев'яна рама. Сходи виконані з залізобетонних конструкцій та мають дерев'яні огородження з вставками з грубого армованого скла.

Персоналії

Ян Блюм (JanBlum) — директор, мешканець будинку у 1938-1939
Ришард Гермелін (Ryszard Hermelin) — архітектор, автор проєкту будинку
Бернард Зіманд (Bernard Zimand) — купець, співвласник підприємства із Шпатцами
Юзеф Марґулєс (zef Margulies) — інженер, автор розрахунку залізобетонних колон для будинку
Александер Шпатц (Aleksander Spatz)— промисловець, член Єврейського товариства торгової школи, співвласник та мешканець будинку до 1939 року
Фридерик Шпатц (Fryderyk Spatz)— промисловець, співвласник та мешканець будинку до 1939 року
Ганя Шпатц із Зімандів (Hania Spatzowa, ur. Zimand) — дружина Фридерика Шпатца, співвласниця та мешканка будинку до 1939 року

Джерела

Опис архітектури підготувала Неля Мороз, студентка Харківської архітектурної школи у межах літньої практики, що провадилася у Фабриці повидла у співпраці з "Інтерактивним Львовом" у червні-липні 2021 року

Консультації, редагування та розділ "історія" — Ольга Заречнюк