Вул. Туган-Барановського, 36 — житловий будинок
Чотириповерховий житловий будинок є видатним зразком архітектури функціоналізму. Був зведений у 1938 році для родини Шпатців за проєктом Ришарда Гермеліна. Пам'ятка архітектури місцевого значення.
Архітектура
Будинок розташований при червоній лінії забудови, аналогічно до забудови габсбурзького періоду у Львові. З одного боку архітектор передбачив, що будинок прилягатиме до сусіднього, хоча наріжна ділянка була ще вільною (у 1960-х тут постав готель), а з іншого має прохід і проїзд до подвір'я, відгороджений від вулиці парканом. Початково в глибині ділянки розміщувався гараж (на три авта), який сьогодні не існує, а також сад. Проїзд межує з сусідньою ділянкою, на якому розміщена вілла з ХІХ століття.
Зовнішні стіни — цегляні, отиньковані. У тиньку виконана імітація великих кам'яних блоків, рельєфно оброблених по периметру. Завдяки слюді у його складі, фасад виблискує.
Композиція фасаду симетрична. Цокольний поверх на фасаді виділений масивним рустом, аналогічними смугами підкреслений і головний вхід у центрі фасаду. Збереглася оригінальна столярка дерев'яних двостулкових дверей з декоративними металевими ґратами геометричного орнаменту.
Починаючи з другого поверху центральна частина фасаду виступає широким еркером на два вікна та вузькими вікнами сходової клітки, що підкреслені вертикальними смугами. Над входом розміщені шість круглих віконець, які також освітлюють сходову клітку.
Кут будинку з боку саду (з заходу) заокруглений, що підкреслено також формою балконів на другому-четвертому поверхах.
Вікна — прямокутної форми, переважно тристулкові, на одному з кутів будинку є кутові вікна. Частина столярки сьогодні замінена на металопластик.
Згідно з оригінальним плануванням, на кожному з чотирьох поверхів розміщувалося по сім просторих кімнат. Квартира зліва — трикімнатна, справа — чотирикімнатна. Кімнати, а також кухня і санвузли розміщені у них радіально довкола холу. Ванні кімнати прилягають до сходової клітки, а кухні відмежовані від холу та решти приміщень додатковим коридором. Поряд з кухнями — комірки та невеликі кімнати для служниць. У кожній квартирі одна з кімнат має вихід на балкон.
У цокольному поверсі розміщувалася кімната для охоронця з кухнею, а також котельня зі складом палива, технічна кімната з доступом до стояків та бомбосховище. Для кожної квартири передбачалося по пивниці (коморі). З тильного фасаду є чорний вхід.
З головної сходової клітки можна піднятися на горище, де архітектор передбачав розміщення двох пралень і однієї сушарні.
В інтер'єрі збереглося обличкування тамбура плитами алебастру охристого та чорного кольорів. Внутрішні двері між тамбуром і сходовою кліткою не збереглися, від них залишилася тільки дерев'яна рама. Сходи виконані з залізобетонних конструкцій та мають дерев'яні огородження з вставками з грубого армованого скла.
Персоналії
Ян Блюм (JanBlum) — директор, мешканець
будинку у 1938-1939
Ришард Гермелін (Ryszard Hermelin) — архітектор,
автор проєкту будинку
Бернард Зіманд (Bernard Zimand) — купець,
співвласник підприємства із Шпатцами
Юзеф Марґулєс (Józef Margulies) — інженер, автор розрахунку залізобетонних колон
для будинку
Александер Шпатц (Aleksander Spatz)— промисловець,
член Єврейського товариства торгової школи, співвласник та мешканець будинку до
1939 року
Фридерик Шпатц (Fryderyk Spatz)— промисловець,
співвласник та мешканець будинку до 1939 року
Ганя Шпатц із Зімандів (Hania Spatzowa, ur. Zimand) — дружина Фридерика Шпатца, співвласниця та
мешканка будинку до 1939 року
Джерела
Опис архітектури підготувала Неля Мороз, студентка Харківської архітектурної школи у межах літньої практики, що провадилася у Фабриці повидла у співпраці з "Інтерактивним Львовом" у червні-липні 2021 року
Консультації, редагування та розділ "історія" — Ольга Заречнюк