Вул. Ткацька, 5 — житловий будинок (колишня синагога)

Поч. XX ст. — зведено невеличкий клойз (11,50х5,50 м) товариства "Зіхрон Горав Мешілем Зіше". 
1922 р. — розширення молитовного дому за проектом архітектора Альберта Корнблюта.
1931 р. — розбудова синагоги за проектом архітектора Марека Ляксера.
Період Другої світової війни — синагога перестала функціонувати.
1950-і рр. — будівлю перебудували, пристосувавши під житло

Наприкінці XIX ст. хасидське товариство "Зіхрон Горав Мешілем Зіше" відкрило свій молитовний дім, який називали клойз, на Замарстинові — в ремісничому середовищі вул. Ткацької (Weber Gasse). Ця вулиця виникла у місці, де були зосереджені майстерні львівських ткачів, через що на початку XIX ст. отримала відповідну назву. З появою фабричного виробництва тканин текстильна мануфактура не витримала конкуренції, і на зламі XIX–XX ст. тут функціонувала лише одна ткацька фірма із назвою "LEN". Натомість на вулиці виникли різні ремісничі осередки, зокрема майстерні залізних і дротяних виробів, кілька столярень, власниками яких були її мешканці-ремісники, переважно юдеї. На цій вулиці мешкав також львівський архітектор Генрик Сальвер (Henryk Salwer).

У 1900 р. ділянка № 5 на вул. Ткацькій належала двом власникам — теслям Феліксові Плянеті (Feliks Planeta) і Павелкевичу (Pawełkiewicz). На початку XX ст. вони відпродали свою нерухомість юдейському товариству "Зіхрон Горав Мешілем Зіше", яке невдовзі спорудило там молитовний дім.

Невеличка будівля (11,50х5,50 м), видовжена по осі схід-захід, постала в глибині парцелі, прилягаючи північною стіною до споруди на сусідній ділянці, що належала Лейбелю (Leibel). Два входи на чільному південному фасаді вели до чоловічої та жіночої молитовень.

Незабаром товариство вирішило розширити свій молитовний дім. 1922 р. на замовлення його президента Мойсея Гохнера (Mojzesz Hochner) архітектор Альберт Корнблют (Albert Kornblüth) виконав проект розбудови клойзу "Зіхрон Горав". До первісної будівлі з південного боку було добудовано таку ж брилу (11,40х5,0 м), відтак розміри синагоги подвоїлися (11,40х10,50 м). Архітектурне вирішення чільного фасаду цього клойзу мало ознаки мавританського стилю.  

Однак і такі розміри молитовного дому не задовольняли громаду. Нове керівництво в особі голови товариства "Зіхрон Горав Мешілем Зіше" кушніра Юди Ранцера (Juda Ranzer) та керівника хасидської громади Рабі Мешуле (Rabi Meszule) вирішило продовжити розбудову синагоги. 1931 р. архітектор Марек Ляксер (MarekLakser) розробив наступний проект на її реконструкцію. Згідно з цим проектом зі східного боку добудували брилу розміром 7,60х10,50 м, а з чільного боку — невеликий партеровий ґанок. Синагога збільшилася до розмірів 17,70х10,50 м із молитовним залом розміром 11,70х10,50 м. Жіноча галерея 5,0 м ушир містилася над присінком у західній частині приміщення. Арон Кодеш традиційно розташовувався при східній стіні, посередині молитовного залу стояла біма.

Синагога "Зіхрон Горав Мешілем Зіше" перестала функціонувати в часи II світової війни. В роки радянської окупації будівлю перебудували, пристосувавши під житло, зокрема розібрали ґанок, влаштували два поверхи з дерев'яною сходовою кліткою, замінили видовжені півциркульні віконні прорізи на два яруси прямокутних.

Сьогодні колишній хасидський клойз "Зіхрон Горав" проглядається в забудові вул. Ткацької збереженою двоповерховою брилою під односхилим дахом, з невеликим відступом від червоної лінії у вигляді палісаднику. Попри те, що споруда перебудована, проте вона зберігає первісні сліди, зокрема в композиції чільного фасаду, щоправда, одну віконну вісь замуровано.