Вул. Тернопільська, 14 – житловий будинок

ID: 2492

Двоповерховий однородинний особняк із підвалом та горищем був споруджений у 1934–1935 рр. за типовим проектом № 3, який адаптував інженер-архітектор Максиміліан Кочур для Анни та Францішека Жихлінських.

Це зразок доступного однородинного житла в оточенні саду.

Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 2820 рішенням Львівського облвиконкому № 374 від 15.04.1994 р.

Історія

На початку 1930-х рр. територія околиць маєтку Красучин біля парку "Залізна Вода" привернула увагу уряду Львова завдяки мальовничому розташуванню, здоровому клімату та відповідним гігієнічним вимогам. Ініціатором забудови цієї дільниці був видатний інженер-архітектор Тадеуш Врубель (TadeuszWróbel), який розробив шість типових проектів для поселення "Новий Львів", будівництво якого він обстоював. У 1933 р. магістрат виділив територію площею близько 8 гектарів, розбивши її на 115 ділянок для фінансово доступної приватної забудови. Ця територія розташована в межах сучасних вулиць: Мишуги (в польський період — вул. Поморська), Панаса Мирного (вул. Козельницька, пізніше — вул. Власна Стріха), Литовської, Запорізької (вул. Мазовецька), Кибальчича (вул. Шльонська), Тернопільської (складалася з двох вулиць — Цешинської і Торунської) та Тиверської ( вул. Кашубська). 20 жовтня 1933 р. Комітет розбудови міста Львова затвердив 6 типових проектів будинків авторства Тадеуша Врубеля, якими мала забудовуватися житлова колонія "На Залізній Воді". Кожен із будинків, запроектованих на 3–5 кімнат, це зразок доступного однородинного житла в оточенні саду, що споруджувалося на засадах модерністичних пошуків, які активно провадилися в усій Європі та світі з початку 1920-х рр.

Із кожним власником ділянки укладалася угода про те, що найпізнішою датою початку будівництва має бути 1 вересня 1934 р., і не пізніше 1 вересня 1936 р. ці будинки повинні бути здані в експлуатацію.

Станом на 1934 р. було збудовано 31 будинок, завдяки державній програмі кредитування з терміном виплати до 10 років.

3 вересня 1934 р. подружжя Жихлінських подали до магістрату міста прохання про отримання дозволу на будівництво (ДАЛО 2/3/535:1), а 30 жовтня 1934 р. дозвіл було отримано (ДАЛО 2/2/535:19). Будівництво закінчено 12 липня 1935 р. (ДАЛО 2/3/535:8). Дозвіл на заселення цього будинку було видано 3 серпня 1935 р. (ДАЛО 2/3/535:15).

Сьогодні цей будинок можна впізнати лише за його північним фасадом, перебудова якого виявилася нераціональною. Високий двоскатний дах будівлі вже зовсім не асоціюється з плоскими покрівлями, а надбудова і розбудова повністю знівелювали триоб’ємну просторову композицію.

Архітектура

Двоповерховий однородинний особняк із горищем та підвалом, збудований у 1934–1935 рр. за типовим проектом № 3 архітектора Тадеуша Врубеля, адаптацію якого виконав інженер-архітектор Максиміліан Кочур. Будівля цегляна, тинькована, складається з трьох різновисоких об’ємів, накритих дахами з мінімальним кутом ухилу, покритих бляхою, що створювало ілюзію застосування плоских покрівель.

Площа забудови становить 116, 95 м. кв., будівельний об’єм — 1006,26 м. куб.

У будинку розміщено:

— на рівні підвалу: дві комори та сходова клітка;

— на рівні першого поверху: дві кімнати, передпокій, кухня з приміщенням для служниці, туалет, комора, сходова клітка і тераса;

— на рівні другого поверху: три кімнати, ванна, сходова клітка та сходи на горище (ДАЛО 2/3/535:20-21).

Під час будівництва Максиміліану Кочуру довелося віддзеркалювати план будинку відносно осі схід — захід, оскільки, виконуючи адаптацію типового проекту до умов існуючої ділянки, імовірно, була допущена помилка з орієнтацією щодо сторін горизонту. Головний вхід до будинку (у проекті орієнтований на захід) опинився на сході й розміщений зі сторони вул. Тернопільської. Над ним, у рівні другого поверху, розташоване невеличке вікно, що освітлює ванну кімнату. Блок житлових кімнат на двох рівнях зібрано в окремий об’єм, розташований зліва від вхідної групи (у проекті — справа). Для його освітлення запроектовано великі кутові вікна, орієнтовані на східну та південну сторони (за проектом — західну й південну). Південно-західний кут будівлі опоясує тераса, до якої ведуть двері з однієї з кімнат. Приміщення кухні, розташованої на першому поверсі, та однієї з житлових кімнат — на другому, орієнтовано на захід (за проектом — на схід) і освітлені великими вікнами. Північний фасад позбавлений великих віконних отворів, виключенням служать лише невеликі квадратні вікна по два боки від дверей додаткового входу до будинку. У рівні другого поверху композиційний прийом повторено із застосуванням третього квадратного вікна замість дверей, що освітлюють передпокій.

Персоналії

Тадеуш Врубель (Tadeusz Wróbel) — інженер-архітектор, видатний урбаніст, один із найславетніших львівських архітекторів, який пропагував та розвивав ідеї авангардизму в архітектурі. Був ініціатором забудови дільниці "Новий Львів" у 30-х рр. ХХ ст. компактними та комфортними особняками в оточенні саду. Був провідником передових архітектурно-урбаністичних ідей "Werkbund" на теренах Львова. Розробив шість типових проектів для поселення "Новий Львів", будівництво якого він обстоював. У рамках реалізації цього проекту міська влада виділила вісім гектарів (сто п'ятнадцять ділянок) в існуючій житловій колонії "Залізна Вода".
Максиміліан Кочур (Maksymilian Koczur) — інженер-архітектор, який адаптував типовий проект будинку № 3.
Анна та Францішек Жихлінські (Anna, Franciszek Zychliński) — замовники та перші власники будинку.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/3/535.
2. Шишка О., Галицька Брама, 2001, № 11–12, 3.

Авторка опису — Юлія Богданова