Вул. Театральна, 11 – колишня кам'яниця Гартманна
Будинок зведений 1829 р. Матеєм Брезані, реконструйований Альфредом Каменобродським у 1880 р. і оздоблений Леонардом Марконі. Його власниками були Юзеф Понінський, Гартмани, Зібери, тут містилися Кредитне товариство будівельного промислу, Державний уряд працевлаштування, Міське адресне бюро, а в радянський період та пізніше — навчальні заклади. Пам'ятка архітектури (ох.№1039-М).
Архітектура
Будинок наріжний, в стилі неоренесансу, три фасади виходять на вул. Театральну і Беринди та на пл. Святого Духа. У плані — Г-подібний, триповерховий, з пивницями, вкритий повним та двосхилим дахом під бляшаною покрівлею. Будований з цегли та каменю, отинькований; зведений на кам’яних пивницях двох середньовічних кам'яниць (Абиховської і Носе), які зберегли дводільну тритрактову структуру, традиційно розділені межовим муром (збереглися склеплені пивниці та партерний ярус, а також межовий мур із розвантажувальною аркою на рівні пивниць). Західні приміщення пивниць прилягають до стіни західного прясла міських укріплень.
Фасади горизонтально членовані міжповерховими карнизами (середній оздоблений орнаментом у вигляді "завитка Вітрувія"), увінчані розвиненим карнизом на формованих кронштейнах, декорованих листям аканту та гірляндами. Фриз вирізняється круглими даховими віконцями, на східному фасаді — медальйонами з горельєфними лев'ячими маскаронами. Стіни фасадів оздоблені французьким рустом, партер виділений рустом "впереміжку". Композиційна схема східного фасаду (від вул. Театральної) поєднує давні дві тривіконні кам'яниці, розділені ширшими простінками; його чільність підкреслена головним входом. У композиції п'ятиосьового північного фасаду тривіконна середня частина підкреслена пілястрами й акцентована аттиком в оздобленні гірлянд, який завершується шістьма вазами, прикрашеними лев’ячими головами. Південний фасад прорізаний десятьма осями вікон, з одним прорубаними входом. Віконні отвори оздоблені обрамленнями із трикутними (на 2-му поверсі) і лінійними (на 3-му поверсі) сандриками. В дахах влаштовані люкарни.
У планувальній структурі чільна, тритрактова; частина кам'яниці – коридорного типу (первісно з брамою-проходом). Вузька брама-сіни, перекрита хрестовим склепінням, веде до дерев'яної сходової клітки і далі — у подвір'я. До пивниць ведуть три входи: з південно-східного кутового приміщення по металевих сходах та з приміщення від вул. Беринди по металевих ґвинтових сходах — до приміщень під ними, по кам'яних сходах під дерев'яною сходовою кліткою — до решти пивничних приміщень. Перекриття всіх поверхів пласкі, по дерев'яних балках, отиньковані по очеретяному підсофітку.
Будинок — яскрава пам'ятка архітектури Львова XIX ст., яка зберігає в своїй основі структуру двох середньовічних кам'яниць, в її субстанцію інтегрована частина східної стіни міських укріплень.
Персоналії
Альберт Корнблют (Albert
Kornbluth) — архітектор.
Альфред Каменобродський (Alfred Kamenobrodzki) —
архітектор, автор проекту реконструкції кам'яниці 1880 р.
Антон Зібер (Antoni Ziber) — власник кам'яниці від 1870
р., який своїм коштом перебудував кам'яницю.
Баронч (Barącz) — адвокат, власник дому від 1912
р.
Бено Кляфтен (Beno Klaften) — продавець
взуття.
Владислав Опольський (Władysław Opolczyk) — намісник
Галичини у XIV ст.
Володимир Підгородецький (Włodzimierz Podhorodecki) — львівський архітектор.
Ґеновефа Зібер — власниця кам’яниці від 1870 р.
Герш Борнфельд (Hersch Bornfeld) —
торговець чоловічим одягом.
Ірена Рюстель (Irena Rustel) — донька
Климентини з Гартманів, спадкоємниця кам'яниць на пл. Святого Духа від 1856 р.
Карл Гартман (Karl Hartmann) — мешканець Львова, який 1827 р. своїм коштом збудував кам'яниці
і міську гауптвахту на пл. Святого Духа.
Климентина з Гартманів Рюстель, баронеса — донька Карла Гартмана,
спадкоємиця кам'яниць на пл. Святого Духа від 1848 р.
Леонард Марконі (Leonard Marconi) – відомий
скульптор, автор неоренесансного архітектурного вистрою фасадів кам’яниці.
Матей Брезані (Mateo Brezani) — архітектор, автор кам'яниць
та гауптвахти на пл. Святого Духа.
Пйотрович — співвласник львівської торгової фірми
"Piotrowicz&Szumann".
Станіслав Уленецький — будівничий.
Ф. Іванейко — власник цукерні в приміщенні кам'яниці.
Ф. Носе — власник Кравецької кам'яниці поч. XVIII ст.
Філіповський — шляхтич, який 1680 р. збудував кам'яницю для
шпитального пароха.
Францішка з Зіберів Савчинська — співвласниця кам'яниць.
Шуман (Szumann) — співвласник львівської
торгової фірми "Piotrowicz&Szumann".
Юзеф Понінський (Józef Poninski) —
познанський воєвода, який 1763 р. об'єднав дві давні кам'яниці в одну.
Юзеф Торн (Józef Thorn) — архітектор.
Ян Абіхт — власник кам'яниці
Томаша-пекаря від поч. XVIII ст.
Ян Томаш Кудельський (Jan Tomasz Kudelski) —
архітектор.
Ян Якоб (Jan Jakob) — власник частини
чиншової кам'яниці від 1868 р.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/5239.
- Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/631.
- Архів Кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУ "Львівська політехніка", Проект реставрації та пристосування будинку №11 на вулиці Театральній під конференц-центру НУ "Львівська політехніка". Дипломант М. Фрейдун, керівники М. Бевз, Ю. Дубик. 2012 р.
- Czerner O., Lwów na dawniej rycinie i planie (Wrocław-Warszawa-Kraków, 1997).
- Jaworski F., O szarym Lwowie (Lwów-Warszawa: Biblioteka historyczna Altenberga, 1914).
- Архітектура Львова. Час і стилі (Львів: Центр Європи, 2008).
- Зубрицький Д., Хроніка міста Львова (Львів: Центр Європи, 2002), 62.
- Котлобулатова Ірина, Львів на фотографії-1 (Львів: Видавництво "Центр Європи", 2006).
- Котлобулатова Ірина, Львів на фотографії-2 (Львів: Видавництво "Центр Європи", 2011).
- Львів. Ілюстрований путівник (Львів, 2000).
- Мельник Б., Вулицями старовинного Львова (Львів: Світ, 2002).
- Мельник Б., Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Світ, 2001).
- Могитич Р., "Ліктьовий податок 1767 року у Львові", Вісник Інституту Укрзахідпроектреставрація, 2009, Ч. 19.
- Сьомочкін Ігор, "Наріжний будинок на вул. Памви Беринди, 1 / Театральна, 9", Вісник Інституту Укрзахідпроектреставрація, 2008, Ч. 18, 177-184.
Літературна редакторка — Юлія Павлишин
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення