Вул. Театральна, 10 – житловий будинок

ID: 161

Цей будинок постав між 1768–1773 рр. у пізньобароковому стилі з класицистичними елементами, ймовірно — за проектом Петра Полейовського. Колись тут містилася відома кав'ярня Sztuka. Сьогодні це — житловий будинок, в якому також розташований хостел "На Театральній", а в приміщеннях партеру — салон годинників "Женева", магазин одягу і бістро. Пам'ятка архітектури (ох. №367-М).

Історія

XVI ст. — на місці будинку були дві кам'яниці: Козловська і Шалінська.
1767 — купівля кам'яниці Козловської Рохом Вінявським.
1768 — купівля кам'яниці Шалінської Рохом Вінявським.
1768–1773  — зведення нового будинку.
1852 — встановлення скульптурної постаті Марса.
Сер. XIX ст. — надбудовани           й 4-ий поверх.
1907 — збудована нова і реконструйована стара офіцини.

1907 — реконструйована сходова клітка.

 

Будинок (старий конскрипційний №72-м, новий — №42-м), як і багато інших у центральній частині міста, постав на місці двох старих кам'яниць — Козловської і Шалінської (Салінської). Перша з них у XVII ст. належала лонгерському писареві Павлові Козловському, була триповерховою, з довжиною фасаду 20,3 ліктя. Близько 1715 р. її придбав львівський райця Микола Гордон (Gordon). На той час вона дійшла до такого зруйнованого стану, що за проведеною у тому році оцінкою, прийняли остаточне рішення що "кам'яниця репарації не підлягає". Цю руїну чи, як тоді називали, "рудеру" у 1767 р. купив перемиський підчаший, генерал коронних військ Рох Вінявський (RochWieniawski), власник сіл Пустомит, Волиці та Милошович.

Кам'яниця Шалінська у 1557 р. належала Феліксу Туркевичу (FelixTurkiewicz), прозваному Шаля. У 1615 р. вона стала власністю Мартина Кампіяна і його дружини Єлизавети з Абрамовичів. Мартин Кампіян був доктором медицини і бургомістром Львова; за своєї каденції збудував вежу львівської ратуші (1619). Вдова Мартина Єлизавета у 1642 р. продала кам'яницю за 4 тис. зол. Павлові Воянковському (Paweł Wojankowski). У І пол. XVIII ст. тут живуть Зенткевичі (Ziętkiewicz), потім Чечевичі (Czeczewicz). Від Чечевичів у 1768 р. кам'яниця перейшла у власність Роха Вінявського (RochWieniawski). Ця кам'яниця була знаною як Єзуїтська бурса, позаяк її винаймала єзуїтська колегія для бурсаків. На час придбання її Вінявським вона була у тяжкому технічному стані. В ніч на 20 липня 1768 р. на ній завалилися дах і стеля.

Таким чином, придбавши руїни Козловської і Шалінської кам'яниць, Рох Вінявський перебудував їх в одну. Роботи розпочалися у 1768 р. з Козловської кам'яниці. Шалінська ж стояла в руїні до 1769 р. коли мулярі почали її розбирати. Ще до Вінявського з руїн цього будинку скористався радник магістрату Казимир Чечевич, привласнивши собі частину будівельного матеріалу: камінь, цеглу тощо. Будівництво тривало кілька років. У 1771 р., коли будувалася кам'яниця Міхала Жевуського, то для її балкону з "фабрики" (будівельного процесу – прим. ред.) Вінявського закупили кам'яну  плиту. Цей факт засвідчує, що будинок генерала Вінявського на той час ще мурувався. Повне викінчення відбулося, правдоподібно, у 1773 р., оскільки 18 березня 1774 р. цехові мулярі Антон Миськевич (AntoniMiskiewicz) і Павло Шендерович (Paweł Szenderowicz) провели оцінку новозбудованої кам'яниці. У підписаному ними звіті йде мова про новий граничний мур і про використання частини старого. Будівництво вів мулярський майстер Йосиф Дубльовський (Józef Dublowski). Він же збудував сусідню кам'яницю (вул. Театральна, 8) для раделицького старости Франциска Девіча. Архітектором же, ймовірно, виступив Петро Полейовський (Piotr Polejowski). Про це свідчать деякі архітектурні деталі, які застосував архітектор у відомих за проектом спорудах. Крім цього, генерал Вінявський, будучи людиною заможною і амбітною, не міг не скористатися послугами відомого архітектора, до того ж наділеного королівським привілеєм. Та й оцінку граничного муру між кам'яницями 8 і 10, що на вул. Театральній, 25 серпня 1775 року провів архітектор Петро Полейовський.

Генерал Рох Вінявський не довго тішився новим будинком, бо в скорому часі помер будучи бездітним. Заповітом від 24 листопада 1775 р., складеним у Чорній, свої маєтки Пустомити, Волицю, а також кам'яницю у Львові він заповів братам Йосифу, Михайлові й Антонові Вінявським. Третину кам'яниці Вінявський записав своїй жінці Уршулі з дому Шембек. Ще за життя, у 1763 р., будучи у Підгорецькому василіянському монастирі у Пліснеську, він купив там образи св. Роха і св. Уршулі, небесних патронів — свого і своєї дружини — за 72 золотих. Дружина Михайла Вінявського, Антоніна, вдруге вийшла заміж за радника Галіційського апеляційного трибуналу, українця, члена Ставропігійського інституту, Якова Кульчицького (JakóbKulczycki). Після даровизни у 1786 р. Йосифом Вінявським своєї частини, Яків Кульчицький став власником усієї кам'яниці Вінявських. Його прийомна дочка вийшла заміж за графа Фелікса Раціборського (FeliksRaciborski). Ймовірно, що це той самий Яків Кульчицький, який разом зі своїми родичами Костянтином і Михайлом залишив датовані ІІ пол. XVIII ст. графіті з іменами на фризі Успенської церкви у Львові (північна сторона над бабинцем). За іронією долі, ці імена увійшли в історію українського мистецтва як виконавці рельєфів Успенського фризу початку XVII ст.

У 1826 р. від Якова Кульчицького (на той час уже покійного) кам'яниця перейшла до Йоганна Тренкеля (JohannTränkel). Разом із Тренкелями тут жила споріднена з ними родина Броєрів (Brojer).

У XIX ст., коли будинок належав Тренкелям і Броєрам, у ньому було проведено деякі внутрішні й зовнішні переробки. У 1852 р. Йоганн Тренкель одне вікно 1-го поверху переробив на двері. Ймовірно, що Тренкелі змінили фасад, надавши йому сучасного вигляду, тобто надбудували 4-й поверх. Певні зміни відбулися на поч. XX ст. У 1907 р. за проектом архітектора Володимира Підгородецького (WłodzimierzPodhorodecki) збудували нову і реконструювали стару офіцини, за його ж проектом у 1908 р. реконструювали сходову клітку та зробили деякі зміни в інтер'єрі. Того ж року Підгородецький виконав проект на перебудову брами під крамницю. Усі приміщення партеру перекриті хрестовими склепіннями. У приміщеннях 2-го поверху цього будинку у 1880-х рр. проводилися художні виставки.

Постановою Ради міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 р. будинок №10 на вул. Театральній внесений до Реєстру місцевих пам'яток, ох.№367-М.

Архітектура

Збудована Рохом Вінявським кам'яниця мала дещо інакший вигляд, ніж сьогодні. На малюнку Бартницького 1843 р., що зберігається у Львівському історичному музеї, вона триповерхова з виділеною центральною частиною, завершеною фронтоном з арматурою і трьома округлими мансардними вікнами. Дах — типовий для барокової архітектури: мансардний із заломом та люкарнами і металевою декоративною решіткою над ними. Фасад декорований гладкими пілястрами. Півциркульні вікна партеру мали віконниці. 

Сьогодні кам'яниця має чотири поверхи, без фронтону, накрита низьким дахом. Її фасад із сімома композиційними осями, декорований рустованими пілястрами, його центральна частина має незначний виступ-ризаліт. Вікна 1-го поверху оздоблені гротескними кам'яними чоловічими масками, 2-го — стюковими рельєфами з арматурою. Основним акцентом будинку є класицистичний портик із двома парами колон, що підтримують антаблемент із дорійським фризом, зверху якого на постаментах лежать скульптурні постаті Венери (Мінерви) і Марса, що символізують війну і мир. Між постаментами влаштований балкон на камяній плиті з кутою металевою решіткою, рисунок якої нагадує балкон кам’яниці на пл. Ринок, 3, роботи ковалів Петра Сенковацького та Якова Зяйки. Жіноча постать є витвором того ж часу, що й будинок, а постать Марса, згідно з написом на жерлі гармати, на яку опирається Марс, виконав скульптор Павло Ойтелє (Paul Eutele) у 1850 р. Символи війни — Марс і арматура — підтверджують належність будинку людині, причетній до військової справи, якою був генерал Вінявський. 

Застосований у цій будівлі портик вирішений у класичній ордерній системі, має пряму аналогію з таким же портиком у митрополичому палаці на Святоюрській горі. Обидві пам'ятки постали майже одночасно і за стилем належать до пізнього бароко з яскраво вираженими класицистичними тенденціями.

Персоналії

Антон Вінявський (Antoni Wieniawski) — брат Роха Вінявського.
Антон Міскевич (Antoni Miskiewicz) — львівський цеховий муляр.
Антоніна Кульчицька (Antonina Kulczycka) — дружина Якова Кульчицького, у першому заміжжі — Михайла Вінявського.
Бартницький (Bartnicki) — художник XIХ ст.
Броєри (Brojer) — родина мешканців будинку у XIX ст.
Володимир Підгородецький (Włodzimierz Podhorodecki) — львівський архітектор.
Йосиф Дубльовський (Józef Dublowski, †1798) — львівський будівничий.
Єлизавета Кампіян з Абрамовичів — дружина Мартина Кампіяна.
Зенткевичі (Ziętkiewicz) — родина власників кам'яниці Шалінської у І пол. XVIII ст.
Йоганн Тренкель (Johann Tränkel) — власник будинку у XIX ст.
Йосиф Вінявський (Józef Wieniawski) — брат Роха Вінявського.
Казимир Чечевич (Kazimierz Czeczewicz) — радник львівського магістрату у 1769 р.
Костянтин Кульчицький (Konstanty Kulczycki) — родич Якова Кульчицького.
Мартин Кампіян (1574–1629) – доктор медицини, бургомістр Львова.
Микола Гордон (Gordon) — львівський райця у 1715 р.
Михайло Вінявський (Michał Wieniawski) — брат Роха Вінявського.
Міхал Юзеф Жевуський (Michał Józef Rzewuski) (1699–1769) — подільський і підляський воєвода, великий коронний писар.
Михайло Кульчицький (Michał Kulczycki) — родич Якова Кульчицького.
Павло Воянковський (Paweł Wojanwkowski) — власник кам'яниці Шалінської у XVII ст.
Павло Козловський (Paweł KozłowskiXVII) — лонгерський писар.
Павло Ойтелє (Paul Eutele) (1804–1889) — львівський скульптор німецького походження.
Павло Шендерович (Paweł Szenderowicz) — львівський цеховий муляр.
Петро Полейовський (Piotr Polejowski, 1734–1776) — львівський архітектор.
Петро Сенковацький (Piotr Sienkowacki) — львівський коваль.
Рох Вінявський (Roch WieniawskiXVIII) — перемиський підчаший, генерал коронних військ.
Тадеуш Рутовський (Tadeusz Rutowski, 1852–1918) — мешканець кам'яниці, президент міста Львова, урядовець, публіцист. 
Тренкелі (Tränkel) — родина мешканців будинку у XIX ст.
Уршуля Вінявська з Шембеків (Urszula Wieniawska z Szembeków) — дружина Роха Вінявського.
Фелікс (Шаль) Туркевич (Felix (Schall) Turkiewicz) — власник кам’яниці Шалінської у 1557 р.
Фелікс Раціборський (Felix Raciborski) — граф, чоловік прийомної доньки Якова Кульчицького.
Франциск Девіч (Franciszek Dewicz) — раделицький староста.
Чечевичі (Czeczewicz)  родина власників кам'яниці Шалінської у І пол. XVIII ст.
Яків Зяйка (Jakób Zjajka) — львівський коваль.
Яків Кульчицький (Jakób Kulczycki) — радник Галіційського апеляційного трибуналу, член Ставропігійського інституту, власник будинку на зламі XVIII–XIX ст.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/5238.
  2. ДАЛО 2/3/1321.
  3. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 52/2/127.
  4. ЦДІАЛ 52/2/367.
  5. Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. (Львів, 1991).
  6. Володимир Вуйцик, "Вулиця Театральна 10", Leopolitana ІІ,  (Львів, 2013), 81-88.
Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення