Вул. Театральна, 10 – житловий будинок

XVI ст. — на місці будинку були дві кам'яниці: Козловська і Шалінська.
1767 — купівля кам'яниці Козловської Рохом Вінявським.
1768 — купівля кам'яниці Шалінської Рохом Вінявським.
1768–1773  — зведення нового будинку.
1852 — встановлення скульптурної постаті Марса.
Сер. XIX ст. — надбудовани           й 4-ий поверх.
1907 — збудована нова і реконструйована стара офіцини.

1907 — реконструйована сходова клітка.

Будинок (старий конскрипційний №72-м, новий — №42-м), як і багато інших у центральній частині міста, постав на місці двох старих кам'яниць — Козловської і Шалінської (Салінської). Перша з них у XVII ст. належала лонгерському писареві Павлові Козловському, була триповерховою, з довжиною фасаду 20,3 ліктя. Близько 1715 р. її придбав львівський райця Микола Гордон (Gordon). На той час вона дійшла до такого зруйнованого стану, що за проведеною у тому році оцінкою, прийняли остаточне рішення що "кам'яниця репарації не підлягає". Цю руїну чи, як тоді називали, "рудеру" у 1767 р. купив перемиський підчаший, генерал коронних військ Рох Вінявський (RochWieniawski), власник сіл Пустомит, Волиці та Милошович.

Кам'яниця Шалінська у 1557 р. належала Феліксу Туркевичу (FelixTurkiewicz), прозваному Шаля. У 1615 р. вона стала власністю Мартина Кампіяна і його дружини Єлизавети з Абрамовичів. Мартин Кампіян був доктором медицини і бургомістром Львова; за своєї каденції збудував вежу львівської ратуші (1619). Вдова Мартина Єлизавета у 1642 р. продала кам'яницю за 4 тис. зол. Павлові Воянковському (Paweł Wojankowski). У І пол. XVIII ст. тут живуть Зенткевичі (Ziętkiewicz), потім Чечевичі (Czeczewicz). Від Чечевичів у 1768 р. кам'яниця перейшла у власність Роха Вінявського (RochWieniawski). Ця кам'яниця була знаною як Єзуїтська бурса, позаяк її винаймала єзуїтська колегія для бурсаків. На час придбання її Вінявським вона була у тяжкому технічному стані. В ніч на 20 липня 1768 р. на ній завалилися дах і стеля.

Таким чином, придбавши руїни Козловської і Шалінської кам'яниць, Рох Вінявський перебудував їх в одну. Роботи розпочалися у 1768 р. з Козловської кам'яниці. Шалінська ж стояла в руїні до 1769 р. коли мулярі почали її розбирати. Ще до Вінявського з руїн цього будинку скористався радник магістрату Казимир Чечевич, привласнивши собі частину будівельного матеріалу: камінь, цеглу тощо. Будівництво тривало кілька років. У 1771 р., коли будувалася кам'яниця Міхала Жевуського, то для її балкону з "фабрики" (будівельного процесу – прим. ред.) Вінявського закупили кам'яну  плиту. Цей факт засвідчує, що будинок генерала Вінявського на той час ще мурувався. Повне викінчення відбулося, правдоподібно, у 1773 р., оскільки 18 березня 1774 р. цехові мулярі Антон Миськевич (AntoniMiskiewicz) і Павло Шендерович (Paweł Szenderowicz) провели оцінку новозбудованої кам'яниці. У підписаному ними звіті йде мова про новий граничний мур і про використання частини старого. Будівництво вів мулярський майстер Йосиф Дубльовський (Józef Dublowski). Він же збудував сусідню кам'яницю (вул. Театральна, 8) для раделицького старости Франциска Девіча. Архітектором же, ймовірно, виступив Петро Полейовський (Piotr Polejowski). Про це свідчать деякі архітектурні деталі, які застосував архітектор у відомих за проектом спорудах. Крім цього, генерал Вінявський, будучи людиною заможною і амбітною, не міг не скористатися послугами відомого архітектора, до того ж наділеного королівським привілеєм. Та й оцінку граничного муру між кам'яницями 8 і 10, що на вул. Театральній, 25 серпня 1775 року провів архітектор Петро Полейовський.

Генерал Рох Вінявський не довго тішився новим будинком, бо в скорому часі помер будучи бездітним. Заповітом від 24 листопада 1775 р., складеним у Чорній, свої маєтки Пустомити, Волицю, а також кам'яницю у Львові він заповів братам Йосифу, Михайлові й Антонові Вінявським. Третину кам'яниці Вінявський записав своїй жінці Уршулі з дому Шембек. Ще за життя, у 1763 р., будучи у Підгорецькому василіянському монастирі у Пліснеську, він купив там образи св. Роха і св. Уршулі, небесних патронів — свого і своєї дружини — за 72 золотих. Дружина Михайла Вінявського, Антоніна, вдруге вийшла заміж за радника Галіційського апеляційного трибуналу, українця, члена Ставропігійського інституту, Якова Кульчицького (JakóbKulczycki). Після даровизни у 1786 р. Йосифом Вінявським своєї частини, Яків Кульчицький став власником усієї кам'яниці Вінявських. Його прийомна дочка вийшла заміж за графа Фелікса Раціборського (FeliksRaciborski). Ймовірно, що це той самий Яків Кульчицький, який разом зі своїми родичами Костянтином і Михайлом залишив датовані ІІ пол. XVIII ст. графіті з іменами на фризі Успенської церкви у Львові (північна сторона над бабинцем). За іронією долі, ці імена увійшли в історію українського мистецтва як виконавці рельєфів Успенського фризу початку XVII ст.

У 1826 р. від Якова Кульчицького (на той час уже покійного) кам'яниця перейшла до Йоганна Тренкеля (JohannTränkel). Разом із Тренкелями тут жила споріднена з ними родина Броєрів (Brojer).

У XIX ст., коли будинок належав Тренкелям і Броєрам, у ньому було проведено деякі внутрішні й зовнішні переробки. У 1852 р. Йоганн Тренкель одне вікно 1-го поверху переробив на двері. Ймовірно, що Тренкелі змінили фасад, надавши йому сучасного вигляду, тобто надбудували 4-й поверх. Певні зміни відбулися на поч. XX ст. У 1907 р. за проектом архітектора Володимира Підгородецького (WłodzimierzPodhorodecki) збудували нову і реконструювали стару офіцини, за його ж проектом у 1908 р. реконструювали сходову клітку та зробили деякі зміни в інтер'єрі. Того ж року Підгородецький виконав проект на перебудову брами під крамницю. Усі приміщення партеру перекриті хрестовими склепіннями. У приміщеннях 2-го поверху цього будинку у 1880-х рр. проводилися художні виставки.

Постановою Ради міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 р. будинок №10 на вул. Театральній внесений до Реєстру місцевих пам'яток, ох.№367-М.