У міжвоєнний період, спорт набув чималої популярності. У місті споруджувалися стадіони, спортивні зали, та ряд басйенів. Одним із них є відкритий басейн "Залізна вода" (сьогодні "Динамо" у парку "Залізна вода"). Його спорудили у 1933-1938 рр. за проектом Адама Козакєвича і Леопольда Карасінського на місці колишнього ставу Камінських. Будівництво провадили за кошти громади м. Львова з дотацій Фонду праці і, частково, комунального фонду коштом 201 тисяча злотих.

Комплекс спроектовано на 2 тис. осіб, із двома басейними чашами: неглибокою, розміром 30 на 60 м,— для дітей, а також глибшою, 18 на 50 м, — для дорослих. У другій глибина біля трампліну становила 3,5 м. Сумарна площа обох басейнів сягала 3000 м². Поблизу бетонних чаш розміщені гардероб та душові кабіни, де відвідувачі милися перед купанням.

У 1932-33 рр. облаштували підземний резервуар для збору води з потоку Софіївка, який наповнювався із джерел Рьорінґа (під парковим узгір'ям) та Янковського (на Снопкові) — зі швидкістю 15-18 тис. л/год. Відновлення води в басейні відбувалося за 8-10 днів. У 1938 р. комплекс обладнали спеціальним фільтром, щоб відловлювати часточки заліза, якими були перевантажені води з парку "Залізна Вода". Воду в басейні повністю поновлювали приблизно через кожні 20 днів. Це робили із естетичних міркувань, адже на дні басейну наростали водорості, що призводило до помутніння води.