Вул. Стрийська, 88 – стадіон (не існує)

Львівський спортивний клуб “Поґонь” (LKS  “Pogoń”) створили в 1904 р. учні 4-ї гімназії з ініціативи їхнього викладача Євгена П’ясецького  (Eugeniusz Piasecki) (Księga, 1939, 6, 9, 27; Lwów i Wilno, 1997, 18; Pilka, 1996, 78). Спочатку називався Гімнастично-спортивним клубом 4 гімназії (Klub Gimnastyczno-sportowy 4 Gimnasjum), допоки в 1907 р. не отримав назву “Поґонь”. Власного осередку клуб не мав і користувався майданчиком на велодромі, що належав Львівському клубові циклістів (велосипедистів) і моторовців (Lwówski Klub Cyklistów i Motorowców – LKSiM) і прилягав до верхньої частини Стрийського парку з півдня. З 1908 р. клуб винаймав цей майданчик, переобладнавши його у свій домашній стадіон (Księga, 1939, 18; Bryl, 1982, 32). Проте клуб прагнув мати власний стадіон; його керівництво завзято працювало над здійсненням цих планів і врешті-решт домоглося від магістрату дозволу загосподарювати горбисту місцину на фільварку Боднарівка при вул. Стрийській.

Будівельні роботи розпочались 1911 р. і тривали до 1913 р. 1 травня цього року новозбудований стадіон посвятили і віддали у користування (Księga, 1939, 54). Першими його випробували футболісти “Поґоні” і “ Краковії ” (з Кракова). Львів’яни перемогли у цьому поєдинку – 3:1. Невдовзі “Поґонь” приймав перші іноземні команди: дві з Будапешта – Budapesti Egyetelmi Athletikai Club, яку двічі здолав (3:2 і 1:0) і Magna Athletikai Club, якій поступився – 1:2, ще один гість приїхав з Відня – Wiener Sport Club – і двічі переміг львівський клуб – 2:1 і 4:0 (Księga, 1939, 54).

У 1920–1921 рр. було облаштовано легкоатлетичну доріжку (Księga, 1939, 110). Найбільше до цього спричинився Польський Олімпійський комітет, який виділив кошти і забезпечив робочою силою. Водночас розширились трибуни, і видовжилося саме поле. 1930 р. стадіон “Поґоні” отримав нову огорожу (Księga, 1939, 216).

Спортивна арена приносить славу “Поґоні” чотири роки поспіль – 1922–1926 рр. Футбольна команда отримує титул чемпіона Польщі (Lwów i Wilno, 1997, 21–29; Pilka, 1996, 80–85). Страх на супротивників наводить трійка нападників – Мечислав Батш (Mieczyslaw Batsch), Юзеф Ґарбєнь (Józef Garbien), Вацлав Кухар (Waclaw Kuchar). На зустрічі з клубом приїздять найавторитетніші європейські команди з Австрії, Данії, Бельгії, Болгарії, Чехословаччини, Югославії, Угорщини, навіть з Палестини. 1934 р. сюди, на Стрийську, завітав справжній європейський ґранд – італійський “Мілан” – і повіз додому поразку – 3:5. В організованих “Поґонню” 1936 р. великих народних легкоатлетичних змаганнях взяли участь бігуни світової слави – Волмарі Ісо-Холло (Volmari Iso-Hollo) з Фінляндії, Януш Кухарський (Janusz Kucharski) з львівської “Поґоні” (Księga, 1939,  287–288). Під час 15-ї річниці діяльності клубу присутні мали нагоду вперше побачити матч із регбі між дружинами “білих” (польські гравці) і “чорних” (французи) (Sport, 1992, 1).

Клуб ретельно слідкує за станом свого спортивного осередку, прагне утримувати його на найвищому рівні. У 1932–1933 рр. на стадіоні проводилися реконструкційні роботи. Передусім оновлення зазнало футбольне поле, що отримало нове трав’яне покриття. Свою першу гру на ньому команда “Поґонь” зіграла проти бельгійського “Стандарта” з м. Льєж у травні 1933 р. (Księga, 1939, 247). Ґрунтовну реорганізацію об’єкта планували здійснити в 1938–1939 рр., принагідно до 35-річчя існування клубу. Але встигли розпочати тільки будівництво нового тренувального футбольного поля (Bryl, 1982, 286). Початок Другої світової війни перешкодив здійснити задумане.

Із встановленням радянської влади у Львові восени 1939 р., всі чинні спортивні товариства були розпущені. Стадіон “Поґоні” зайняли військовики з метою спорудження на ньому казарм (Bryl, 1982, 310). Війна ненадовго перервала здійснення цього плану, але до нього повернулися у 1940- х рр. і до збудованих казарм перенесли зі Стрийського парку 5- й мотострілецький полк, автомобільну бригаду (Мельник, 2008, 191, 349). На футбольному полі, що зараз заасфальтоване, облаштовано плац, на якому відбувають муштру солдати.