...

Вул. Староєврейська, 52 – колишня кам'яниця Боруховська

ID: 1640

Кам'яниця Боруховська — характерна триповерхова тривіконна міщанська кам'яниця, що датується XVII ст. У XIX ст. перебудована. До сьогодні частково збереглися планувальна структура та фасад з боку вул. Староєврейської.

Історія

XVII ст. — будівництво кам'яниць.
1728 — будинки з'єднано в одну кам’яницю.
1863 — ремонт кам’яниці Боруховської.
1908 — проект архітектора Едварда Словінського (Edward Słowinski) реконструкції частини кам’яниці від вул. Боїмів, 52. Згідно із цим проектом замінено сходи в подвір'ї.
1909 — плани маґістрату розібрати будинок..
1911 — проект Йозефа Авіна (Yosef Avin) на зведення триповерхового (4 яруси) будинку.
1912 — проект Міхала Уляма (Michał Ulam) на реконструкцію будинку з укріпленням та добудовою ярусу від вул. Собєського (Братів Рогатинців), заміна всіх вікон на нові та замурування входу від вул. Боїмів (Староєврейської), а також влаштування нових санвузлів у подвір'ї-колодязі та нового даху над цілим будинком. Під час будівельних робіт знищили пам’яткові елементи (розібрали кляпові двері до пивниці і змінили підлогу в помешканні швейцара).
1913 — магістрат зобов’язав власників повернути усунуті елементи в 30-денний термін, погрожуючи примусовими діями в разі невиконання.
1934 — проект ремонту каналізації  і його реалізація будівельним підприємством Іґнатія Корнгабера (Ignacy Kornhaber).
1987 — розібрали межовий мур після ґрунтовної перебудови будинку. Глуху східну стіну перетворили на третій фасад, повернутий до Арсеналу. Тоді ліквідували коридор в частині будинку від вул. Староєврейської, влаштувавши в цьому місці мистецьку галерею Спілки художників "Артес". Під час цієї реконструкції було знищено внутрішнє подвір’я-колодязь.

Будинок на вул. Староєврейській, 52 (кол. Божнича, Шкільна, Боїмів, Фрунзе), інша адреса — вул. Братів Рогатинців, 49 (Нова, Собєського, Комсомольська), конскрипційний № 255, розташований на території колишньої юдейської дільниці передмістя. Ця ділянка прилягала до південного прясла міського фортечного муру і первісно на ній було дві міщанські кам’яниці, що входили до лінійної забудови названих вулиць.

Першими її власниками були юдеї. Кам'яницю відзначив Майєр Балабан у своїй монографії "Dzielnica żydowska": "Тут же при божниці на вул. Боїмів, 52 є кам'яниця Боруховська. 1767 року вона перебувала у власності Боруха Вольфовича, який був злотником" (злотник — асенізатор, очищувач міста від нечистот).

Кам'яниця Боруховська походить із XVII ст. Впродовж свого існування вона зазнала численних перебудов та відновлень. Про одне з них свідчить, очевидно, таблиця з датою "5488" за гебрайським літочисленням, що відповідає 1728 року, вміщена на третьому ярусі фасаду від вул. Староєврейської. Ймовірно, тоді відбулося об'єднання двох кам'яниць в єдину споруду.

Збережені документи будівельної справи засвідчують, що на 1863 рік будинок, із уже з'єднаними його частинами, перебував у поруйнованому стані. Тоді він мав багато власників. Частиною будинку від вул. Староєврейської володіли: Данієль Тіміан (Daniel Timian), Кельо Шарвар (Kelo Scharwar), Лейзор Райшер (Leyzor Reiszer), Шмерль Пох (Schmerl Poch), Абрам Клємес (Abraham Klemes), Серль Гульо (Serl Hulo), а від вул. Братів Рогатинців (Нової, Собєського)  — Управління ізраєлітського шпиталю під керівництвом Лейби Міллера (Leyba Miller). Того року магістрат зобов'язав власників відновити стіну, яка від вул. Староєврейської прогнила, при тому погрожуючи покарати власників у разі невиконання. Власники замовили проект на реставрацію цілого будинку, який магістрат затвердив. Певний ремонт було проведено, проте невдовзі будинок знову потребував поновлення.

1908 року архітектор Едвард Словінський (Edward Slowinski) підготував проект на реконструкцію частини будинку від вул. Староєврейської. Згідно з цим проектом відбулася заміна сходів у подвір'ї. Але через те, що реконструкцію вчасно не провели, 1909 року магістрат запланував будинок розібрати. Співвласники планували його все ж таки реконструювати, та через великі кошти просили магістрат відтермінувати розбирання і не виселяти орендарів, які наперед внесли оплату. Вони намагалися вийти зі складної ситуації, шукаючи різних виправдань, зокрема пояснювали, що руйнацію будинку нібито спричинили ремонтні роботи Великої міської синагоги, під час яких пошкодили старий межовий мур, зведений 260 років тому. Однак магістратська комісія визнала, що межовий мур після відновлення може й надалі служити для призначених цілей [від вогню і для як підпора для перекриття].

1911 року керівництво ізраєлітської ґміни замовило архітектору Йозефові Авіну проект нового триповерхового (4 яруси) будинку. Проте, очевидно, кошти було недостатньо, щоб розпочинати нове будівництво, і власники кам'яниці вирішили її реконструювати.

1912 року керівництво ізраєлітського шпиталю і дому перестарілих фундації Мавриція Лазаруса (Maurycy Lazarus) замовило проект на реконструкцію будинку архітектору Міхалові Уляму (Michał Ulam). Цим проектом передбачалося укріплення кам'яниці та добудова останнього ярусу від вул. Собєського (Братів Рогатинців), заміна всіх вікон на нові та замурування входу від вул. Боїмів (Староєврейської), а також влаштування нових санвузлів у подвір'ї-колодязі та нового даху над цілим будинком.

Проект Уляма був реалізований, але під час робіт було знищено пам'яткові елементи будівлі, зокрема без дозволу розібрали кляпові двері до пивниці та замінили підлогу в помешканні швейцара від вул. Собєського. 1913 року магістрат зобов'язав власників повернути вилучені елементи в 30-денний термін, погрожуючи примусовими діями в разі невиконання.

Із будівельної справи за 1934 рік відомо, що в будинку з боку вул. Боїмів 52 розташовувалася пекарня, власником якої був Зиґмунд Юліуш Горовіц (Zygmund Yuliusz Horovic). Для того, щоби механізувати процес випікання хліба, магістрат зобов’язав власника до січня 1935 року виконати певні вимоги санітарно-гігієнічного й протипожежного характеру. Згідно з вимогою магістрату, в 1934 році був виготовлений проект ремонту каналізації, що його реалізувало будівельне підприємство Іґнатія Корнгабера (Ignacy Kornhaber).

Після знищення синагоги в Другій світовій війні будинок, що прилягав до синагоги, відгороджував від утвореної площі збережений межовий мур. Його розібрали лише 1987 року — після ґрунтовної перебудови будинку. Глуху східну стіну перетворили на третій фасад, звернений до арсеналу. Тоді ліквідували коридор у частині будинку від вул. Староєврейської, влаштувавши в цьому місці мистецьку галерею Спілки художників "Артес". Під час цієї реконструкції знищили внутрішнє подвір'я-колодязь.

Архітектура

Будинок об'єднує дві кам'яниці, що прилягали до Великої міської синагоги східною стіною. Кам'яниця Боруховська (з боку Староєврейської) первісно була характерною триповерховою тривіконною міщанською кам'яницею. До сьогодні частково збереглася її планувальна структура та фасад. Більша частина партерового ярусу підсилена довгим контрфорсом, увінчаним ґзимсом, у якому прорубані два вікна.

Третє прямокутне вікно зберегло білокам’яне ренесансове обрамування. На третьому ярусі фасаду поміщена білокам’яна таблиця з датою "5488" за гебрайським літочисленням, що відповідає 1728 року. Гебрайські літери та рослинний орнамент на таблиці випуклі й укриті цеглястою барвою.

Персоналії

Борух Вольфович (Boruch ben Wolf) — власник кам’яниці на вул. Боїмів 52 на 1767 рік, злотник.
Данієль Тіміaн (Daniel Timian) — власник кам’яниці на 1863 рік.
Кельо Шарвар (Kelo Scharwar) — власник кам’яниці на 1863 рік.
Лейзор Райшер (Leyzor Reiszer) — власник кам’яниці на 1863 рік.
Шмерль Пох (Schmerl Poch) — власник кам’яниці на 1863 рік.
Абрам Клємес (Abraham Klemes) — власник кам’яниці на 1863 рік.
Серль Гульо (Serl Hulo) — власник кам’яниці на 1863 рік.
Лейба Міллер (Leyba Miller) — керівник ізраелітського шпиталю.
Едвард Скавінський (Edward Skawinski) — архітектор.
Йозеф Авін (Yosef Avin) — львівський архітектор.
Міхал Улям (Michał Ulam) — архітектор, власник архітектурного бюро.
Зиґмунд Юліуш Горовіц (Zygmund Yuliusz Horovic) — власник пекарні.
Іґнатій Корнгабер (Ignacy Kornhaber) — будівельне підприємство.

Джерела

  1. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/ 629.
  2. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 19/12/2-5.
  3. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/3/161.
  4. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/459: арк. 30.
  5. Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, Т. 3 (Київ, 1985), 75.
  6. Бойко О., Синагоги Львова (Львів, 2008).
  7. Bałaban M., "Dzielnica żydowska: jej dzieje i zabytki", Biblioteka Lwowska (Warszawa, 1990), T. III.
  8. Schall J. Przewodnik po zabytkach żydowskich Lwowa (Lwów, 1935).
Авторка опису – Оксана Бойко, 2009

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення