XVII ст. — будівництво кам'яниць.
1728 — будинки з'єднано в одну кам’яницю.
1863 — ремонт кам’яниці Боруховської.
1908 — проект архітектора Едварда Словінського (Edward Słowinski)
реконструкції частини кам’яниці від вул. Боїмів, 52. Згідно із цим проектом замінено
сходи в подвір'ї.
1909 — плани маґістрату розібрати будинок..
1911 — проект Йозефа Авіна (Yosef Avin) на зведення
триповерхового (4 яруси) будинку.
1912 — проект Міхала Уляма (Michał Ulam) на
реконструкцію будинку з укріпленням та добудовою ярусу від вул. Собєського (Братів
Рогатинців), заміна всіх вікон на нові та замурування входу від вул. Боїмів
(Староєврейської), а також влаштування нових санвузлів у подвір'ї-колодязі та
нового даху над цілим будинком. Під час будівельних робіт знищили пам’яткові
елементи (розібрали кляпові двері до пивниці і змінили підлогу в помешканні
швейцара).
1913 — магістрат зобов’язав власників повернути усунуті
елементи в 30-денний термін, погрожуючи примусовими діями в разі невиконання.
1934 — проект ремонту каналізації і його реалізація будівельним підприємством Іґнатія
Корнгабера (Ignacy Kornhaber).
1987 — розібрали межовий мур після ґрунтовної перебудови будинку. Глуху східну
стіну перетворили на третій фасад, повернутий до Арсеналу. Тоді ліквідували
коридор в частині будинку від вул. Староєврейської, влаштувавши в цьому
місці мистецьку галерею Спілки художників "Артес". Під час цієї
реконструкції було знищено внутрішнє подвір’я-колодязь.
Будинок на вул. Староєврейській, 52 (кол. Божнича, Шкільна, Боїмів,
Фрунзе), інша адреса — вул. Братів Рогатинців, 49 (Нова, Собєського,
Комсомольська), конскрипційний № 255, розташований на території колишньої
юдейської дільниці передмістя. Ця ділянка прилягала до південного прясла
міського фортечного муру і первісно на ній було дві міщанські кам’яниці, що
входили до лінійної забудови названих вулиць.
Першими її власниками були юдеї. Кам'яницю відзначив Майєр Балабан у своїй
монографії "Dzielnica żydowska": "Тут же при божниці на вул. Боїмів,
52 є кам'яниця Боруховська. 1767 року вона перебувала у власності Боруха
Вольфовича, який був злотником" (злотник — асенізатор, очищувач міста
від нечистот).
Кам'яниця Боруховська походить із XVII ст. Впродовж свого існування
вона зазнала численних перебудов та відновлень. Про одне з них свідчить,
очевидно, таблиця з датою "5488" за гебрайським літочисленням, що
відповідає 1728 року, вміщена на третьому ярусі фасаду від вул. Староєврейської.
Ймовірно, тоді відбулося об'єднання двох кам'яниць в єдину споруду.
Збережені документи будівельної справи засвідчують, що на 1863 рік будинок,
із уже з'єднаними його частинами, перебував у поруйнованому стані. Тоді він мав
багато власників. Частиною будинку від вул. Староєврейської
володіли: Данієль Тіміан (Daniel Timian), Кельо Шарвар (Kelo
Scharwar), Лейзор Райшер (Leyzor Reiszer), Шмерль Пох (Schmerl
Poch), Абрам Клємес (Abraham Klemes), Серль Гульо (Serl Hulo),
а від вул. Братів Рогатинців (Нової, Собєського) — Управління
ізраєлітського шпиталю під керівництвом Лейби Міллера (Leyba Miller).
Того року магістрат зобов'язав власників відновити стіну, яка від вул. Староєврейської
прогнила, при тому погрожуючи покарати власників у разі невиконання. Власники
замовили проект на реставрацію цілого будинку, який магістрат затвердив. Певний
ремонт було проведено, проте невдовзі будинок знову потребував поновлення.
1908 року архітектор Едвард Словінський (Edward Slowinski)
підготував проект на реконструкцію частини будинку від вул. Староєврейської. Згідно
з цим проектом відбулася заміна сходів у подвір'ї. Але через те, що
реконструкцію вчасно не провели, 1909 року магістрат запланував будинок
розібрати. Співвласники планували його все ж таки реконструювати, та через
великі кошти просили магістрат відтермінувати розбирання і не виселяти
орендарів, які наперед внесли оплату. Вони намагалися вийти зі складної
ситуації, шукаючи різних виправдань, зокрема пояснювали, що руйнацію будинку нібито
спричинили ремонтні роботи Великої міської синагоги, під час яких пошкодили
старий межовий мур, зведений 260 років тому. Однак магістратська комісія
визнала, що межовий мур після відновлення може й надалі служити для призначених
цілей [від вогню і для як підпора для перекриття].
1911 року керівництво ізраєлітської ґміни замовило архітектору Йозефові
Авіну проект нового триповерхового (4 яруси) будинку. Проте, очевидно, кошти було
недостатньо, щоб розпочинати нове будівництво, і власники кам'яниці вирішили її
реконструювати.
1912 року керівництво ізраєлітського шпиталю і дому перестарілих фундації Мавриція
Лазаруса (Maurycy Lazarus) замовило проект на реконструкцію будинку
архітектору Міхалові Уляму (Michał Ulam). Цим проектом
передбачалося укріплення кам'яниці та добудова останнього ярусу від вул. Собєського
(Братів Рогатинців), заміна всіх вікон на нові та замурування входу від вул. Боїмів
(Староєврейської), а також влаштування нових санвузлів у подвір'ї-колодязі та
нового даху над цілим будинком.
Проект Уляма був реалізований, але під час робіт було знищено
пам'яткові елементи будівлі, зокрема без дозволу розібрали кляпові двері до
пивниці та замінили підлогу в помешканні швейцара від вул. Собєського.
1913 року магістрат зобов'язав власників повернути вилучені елементи в 30-денний
термін, погрожуючи примусовими діями в разі невиконання.
Із будівельної справи за 1934 рік відомо, що в будинку з боку вул. Боїмів
52 розташовувалася пекарня, власником якої був Зиґмунд Юліуш Горовіц (Zygmund
Yuliusz Horovic). Для того, щоби механізувати процес випікання хліба,
магістрат зобов’язав власника до січня 1935 року виконати певні вимоги
санітарно-гігієнічного й протипожежного характеру. Згідно з вимогою магістрату,
в 1934 році був виготовлений проект ремонту каналізації, що його реалізувало
будівельне підприємство Іґнатія Корнгабера (Ignacy Kornhaber).
Після знищення синагоги в Другій світовій війні будинок, що прилягав до
синагоги, відгороджував від утвореної площі збережений межовий мур. Його
розібрали лише 1987 року — після ґрунтовної перебудови будинку. Глуху
східну стіну перетворили на третій фасад, звернений до арсеналу. Тоді
ліквідували коридор у частині будинку від вул. Староєврейської,
влаштувавши в цьому місці мистецьку галерею Спілки художників "Артес".
Під час цієї реконструкції знищили внутрішнє подвір'я-колодязь.
