Вул. Довбуша, 24 – колишній костел св. Войцеха з монастирем місіонерів

ID: 2334

Костел Св. Войцеха, збудований Павлом Римлянином, належить до останніх зразків львівського ренесансу. З 1996 р. це — церква Св. Йосафата і всіх українських мучеників, у відновлених монастирських приміщеннях поселилися монахи згромадження Воїнства Христового. Пам'ятка архітектури (ох. №903-М).

Історія

1607 — збудований костел та дерев'яна монастирська будівля з бурсою.
1702 — дерев'яну монастирську будівлю замінили мурованою.
Кін. XVIII ст. — монастир ліквідували і розмістили у ньому склад пороху, костел закритий.
1897 — костел повернули громаді, відреставрували і освятили. Монастирські приміщення пристосували під бурсу для студентів Львівської латинської семінарії.
1940-і–поч. 1990-х — у приміщеннях костелу і монастиря розмістилася військова частина; замурували нижні частини вікон костелу.
1993 — костел із монастирськими приміщеннями передали згромадженню Воїнства Христового.
1996 — відновлений костел освятили як церкву Св. Йосафата і всіх українських мучеників.

Ансамбль монастиря розташований на невеликій ділянці при вул. Довбуша (колишній вул. Св. Войцеха) у надзвичайно мальовничій околиці. На південь від костелу підноситься крутий схил Змієвої гори, на схід — її урвище. Північно-західний схил монастирської території укріплений добротним підмурівком із контрфорсами.

Його історія мало вивчена. Хроніст Львова Бартоломій Зіморович (Zimorowicz) у своїй праці "Потрійний Львів" під 1607 р. пише про постання костелу: "Каплиця Св. Войцеха між пагорбами збудована з такої причини. Петро Москалик, що мешкав по сусідству з Високим замком, втративши п'ять років тому під час загальної пошести своїх дітей і поховавши їх на полі, поставив на верхівлі гори Лева пам'ятник з хрестом, а коли невдовзі там стали ховати дітей, то це місце почали вшановувати спочатку родичі, потім сусіди, які склали внесок і збудували малий костелик, у якому з дозволу архієпископа стали відправляти службу в день святого покровителя. Оскільки ж день св. Войцеха щороку припадає після Великодних свят, то найчастіше святкова громада, покликана гарною весною, збирається тут натовпами, вважаючи, що такими своїми згромадженнями вшановують і пам'ять свого патрона". Тим самим роком датує постання костелу історик Денис Зубрицький: "Цього [1607] року закінчили і посвятили невеликий костел Св. Войцеха на схилах гори Лева [Змієвої гори], де тепер порохівня над селом Знесіння".

З часом опіку над костелом взяли монахи-місіонери, які звели невеликий монастирський будинок із бурсою для готування кліриків до вступу в духовну семінарію. 1702 р. первісну монастирську будівлю замінили мурованою.

Серед львівських оповідей утвердилася традиція, що під час облоги Львова 1704 р. шведськими військами в монастирі зупинявся король Карл XII.

З приходом до Львова австрійської влади "Йосифинською касатою" монастир був ліквідований, костел закритий, а в монастирських приміщеннях розмістили пороховий склад. На кадастровій карті Львова 1849 р. монастир підписаний як Цісарсько-королівський пороховий склад №3 (K.K. Pulver Depot №III). Земельні ділянки монастиря позначені топографічними №№ 5794, 5795 та 5796, будівлі — конскрипційними номерами: костел Св. Войцеха — №3045, монастир — №3044. Щойно 1897 р., в 900-у річницю смерті св. Войцеха, костел повернули громаді, відреставрували і освятили. В монастирських приміщеннях влаштували бурсу для студентів Львівської латинської семінарії.

Після Другої світової війни в приміщеннях костелу і монастиря розмістилася військова частина, яка перебувала тут до початку 1990-х рр. Тоді зменшили вікна, замурувавши нижні частини.

Постановою обласного виконавчого комітету Львівської області №393 від 22.11.1988 р. костел внесений до Реєстру місцевих пам'яток, ох.№903-М.

1993 р. костел із монастирськими приміщеннями передали згромадженню Воїнства Христового, українську гілку якого заснували два ірландські монахи Том (Tomi) і Стів (Steve). 8 вересня 1996 р., після відновлення, костел освятили як церкву Св. Йосафата і всіх українських мучеників, яких відображає стінопис, виконаний 2002 р. маляркою з Чехії Мілою Міною (Mila Mina). У відновлених монастирських приміщеннях поселилися монахи згромадження Воїнства Христового.

Архітектура

Комплекс огороджений зусібіч муром, укріплюючи схили складного рельєфу від сходу, півночі та заходу. На невеликій території, крім костелу, стоїть двоповерховий монастирський будинок і невеличкий господарський. Поза муром до монастиря належить частина південного схилу Змієвої гори, огороджена металевою сіткою.

Костел — невелика однонавна споруда з вужчим гранчастим вівтарем та захристією при його північній стіні. Грубі та аскетичні стіни з високо посадженими півциркульними вікнами, а також вихід на хори та дах узахідній стіні, вказують на його оборонний характер. Чільний фасад підкреслений наріжними пілястрами тосканського ордеру та акцентований трикутним причілком, декорованим неглибокими півциркульними нішами. Над двосхилим дахом підноситься барокова сигнатурка, влаштована, очевидно, під час одного з ремонтів. Два віконця захристії оздоблені ренесансним обрамленням. У планувально-просторовій композиційній схемі костелу закладена характерна дводільність нави з двома пряслами ребристих хрестових склепінь, розділених підпружною аркою, та вівтаря, який перекритий пряслами зірчастого склепіння і зімкненого тригранного в апсиді. Невелика захристія перекрита хрестовим склепінням. Стіни костелу вкриті модерновими розписами з сюжетними композиціями і святими, зокрема — Св. Йосафата і всіх українських мучеників, яким присвячена церква.

Персоналії

Бартоломій Зіморович (Bartłomiej Zimorowic, 1597-1677) — хроніст Львова XVII ст., автор праці "Потрійний Львів".
Денис Зубрицький (Dyoniziusz Zubrzycki, 1777-1862) — історик Львова XIX ст.
Карл XII (Karl XII, 1682-1718) – шведський король.
Міла Міна (Mila Mina) — художниця, авторка розписів.
Павло Римлянин (Paolo Dominici Romanus / Paweł Rzymianin) — львівський архітектор зламу XVI–XVII ст.
Петро Москалик — засновник морового цвинтаря на верхівці гори Лева.
Стів (Steve) — ірландський монах, який заснував українську гілку згромадження Воїнства Христового.
Том (Tomi) — ірландський монах, який заснував українську гілку згромадження Воїнства Христового.

Джерела

  1. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 146/20/70.
  2. ЦДІАЛ 186/8/633.
  3. ЦДІАЛ 726/1/1739.
  4. Бартоломій Зіморович, Потрійний Львів (Львів, 2002), 140-141.
  5. Денис Зубрицький, Хроніка міста Львова (Львів, 2002), 215.
  6. Adam Krajewski, "Lwowskie przedmieścia", Biblioteka Lwowska, T. I (Warszawa, 1990), 37-38.
  7. Czesław Thulie, O kościołach lwowskich z czasów odrodzenia (Lwów, 1913), 55.
  8. Jan Sas Zubrzycki, Zabytki miasta Lwowa (Lwów, 1928), 52-53.
  9. Łucja Charewiczowa, "Historiografia i miłośnictwo Lwowa", Biblioteka lwowska, T. VI (Warszawa, 1990), 228, 232.
  10. Olgierd Czerner, Lwów na dawnej rycinie i planie (Wrocław-Warszawa-Kraków, 1997).
  11. Tadeusz Mańkowski, Lwowskie kościoły barokowe (Lwów, 1932).
  12. Іван Крип'якевич, Історичні проходи по Львові (Львів, 1991), 91-92.
  13. Мар'яна Долинська, Львів: простір і мешканці. Історико-урбаністичний нарис (Львів, 2005).

Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення