Вул. Кривоноса, 01 – церква блаженного о. Климента Шептицького (колишній костел св. Казимира)

1630-і — зведений дерев'яний Костел свв. Роха і Себастяна та монастиря.
1648 — первісний монастир згорів під час облоги Львова.
1656 — будівництво нового мурованого костелу завершилося.
1664 — новий костел св. Казимира освятили.
1714 — заснований шпиталь сестер милосердя.
1783 — монастир ліквідований, приміщення передані під сиротинець.
1950-і рр. – поч. 1970-х — у приміщеннях костелу, монастиря і шпиталю розмістилася виправна трудова колонія.
1980-і — у приміщеннях розмістили школу міліції.
1990-і — на базі школи міліції створений Львівський державний університет внутрішніх справ.
2007 — відновлений костел освятили як Церкву св. Климентія Шептицького.

Комплекс монастиря реформатів складається з Костелу св. Казимира, монастиря, у якому пізніше розмістився сиротинець сестер милосердя, та Шпиталю св. Вінцента сестер милосердя.

Чернечий орден реформатів виник в Європі у ХVI ст. як відгалуження ордену францисканців. До Львова реформати прибули з Перемишля 1630 р. за сприяння львівського старости Станіслава Мнішека (Stanisław Mniszek) і католицького архієпископа Яна Анджея Прухніцького (Pruchnicki). "Архієпископ Ян Прухніцький, бажаючи якнайкраще прислужитися стаду, ...новий осередок побожних отців більш строгого закону св. Франциска в листопаді того ж [1630] року до Львова запровадив і під Замковою горою в дерев'яному конвенті оселив", — занотував Бартоломей Зіморович. Земельну ділянку для нього виділила руська воєводина Софія Данилович. Цього ж року її коштом почали будувати дерев'яний монастир і одночасно дерев'яний костел під назвою свв. мучеників Роха і Себастьяна.

Гора, під якою розташовані згадані будівлі, була високою та своїм підніжжям сягала міських фортифікацій, зокрема, земляних шанців, і її крутизна заважала спорудженню будинків. Для залучення робітників о. Бонавентура, майбутній ігумен, у своїх красномовних проповідях обіцяв молоді стільки заслуг перед Богом і громадою міста, скільки тачок землі вони зможуть звезти згори вниз. Таким чином, невдовзі гора була спланована під будівництво костелу та монастиря. Дерев'яні костел із монастирем згоріли 1648 р. під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького.

1656 р. коштом кам'янецького каштеляна Миколи Бігановського завершилося будівництво нового мурованого костелу, який у 1664 р. посвятили св. Казимиру. До північно-західної стіни костелу добудували монастирські корпуси, які, замикаючись по периметру, утворюють внутрішнє подвір'я. Архітектурне вирішення корпусів дуже скромне.

1783 р. монастир отців реформатів скасувала австрійська влада, а їх споруди разом із землями передали сестрам милосердя для утримання дитячого притулку-сиротинця, шпиталь яких був розташований на сусідній ділянці. Реформатів же перевели до Костелу св. Михайла монастиря кармелітів босих.

Монастирський комплекс Милосердя впродовж його існування не раз ремонтували, добудовували та розширювали. У веденні будівельних робіт та проектуванні брали участь відомі львівські архітектори, зокрема Вінцент Равський (Wincenty Rawski), Альфред Каменобродський (Alfred Kamienobrodzki), а також будівничі Едмунд Кьолер (Edmund Köhler), Каєтан Сеначек (Kajetan Senaczek), Мартин Кривошинський (Marcin Krzywoszyński).

Шпиталь сестер милосердя під назвою св. Вінцента був закладений 1714 р. з метою надання допомоги бідним хворим. Його комплекс складали: два корпуси з приміщеннями самого шпиталю та каплиця "Святого таїнства", яка їх з'єднувала, три господарських будинки і притулок для убогих. Зводили їх упродовж XVIII–XX ст. архітектор Вінцент Равський (Wincenty Rawski), Йозеф Фром (Joseph Fromm). У 1879 р. відбулася ґрунтовна реставрація головної споруди шпиталю, здійснена за проектом Альфреда Каменобродського. 1911 р. на ділянці шпиталю постав партеровий будинок для убогих за проектом Ігнатія Кендзерського (Ignacy Kędzierski) та Адама Опольського (Adam Opolski).

Сиротинець, що отримав назву св. Казимира, та шпиталь св. Вінцента, ведені сестрами милосердя, функціонували до 1939 р.

Від реформатів сестри милосердя отримали у власність величезну земельну територію під Високим Замком, частина якої була засаджена фруктовим садом, що тягнувся вздовж вул. Кляшторної (сучасна вул. Замкова), і віддавна був огороджений муром.

У 1950–1970-х рр. у приміщеннях сиротинця розмістилася трудова колонія для неповнолітніх дівчат, а у шпиталі св. Вінцента — школа міліції. Від 1980-х рр. весь комплекс Милосердя використовувався Міністерством внутрішніх справ СРСР, а відтак тим самим міністерством України.

Постановою Ради міністрів УРСР №442 від 6 вересня 1979 р. костел внесений до реєстру національної спадщини, ох. №1327, а рішенням Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980 р. комплекс шпиталю внесений до Реєстру місцевих пам'яток, ох. №139-М.

2007 р. костел передали греко-католицькій церкві під посвятою св. Климентія Шептицького. В корпусах монастиря реформатів і шпиталю милосердя розташований навчальний корпус Львівського державного університету внутрішніх справ.