Вул. Словацького, 14 – житловий будинок
Архітектура
Чотириповерховий будинок займає прямокутну ділянку у щільній периметральній забудові західної сторони кварталу, охопленого вул. Словацького, Січових Стрільців, Костюшка та Дорошенка. Його брандмауери межують із торцями домів на вул. Словацького, 16 та вул. Дорошенка, 36, вузький замкнений двір – з видовженою офіциною (флігелем) будинку №34 на вул. Дорошенка.
Кам’яниця має симетричний фасад, виставлений за регуляційною лінією вулиці. На фасаді виступають два призматичні еркери, простір між якими заповнюють довгі балкони, розташовані трьома ярусами. Невисокі карнизи, прокладені над 1-м і 3-м поверхами, посилюють горизонтальні акценти композиції, що має статичний, врівноважений характер. Долішню частину фасадної стіни, відокремлену карнизом, оформлено прямокутними панелями русту, вищі поверхи – смужками легкого лінійного рустування. Масивний верхній карниз доповнено рядом дентикулів, вище – встановлено високу балюстраду. Над еркерами надбудовано 2 причілки з овальними горищними віконцями.
Орнаментальні оздоби використовуються доволі стримано. Прямокутні вікна (трисекційні на виступах еркерів, чотири віконні осі по центру між еркерами і по дві на краях фасаду) не мають декоративних обрамувань. Великі вікна-вітрини нижнього ярусу – з заокругленими завершеннями. Між віконними прорізами у рельєфних панелях фігурують геометризовані класицистичні мотиви ромбів та овалів. У рисунку металевих оздоб (балконні огорожі, вхідна брама, сходові решітки) також домінують форми з відтінком класицизму.
Основу корпусу кам’яниці становить фронтальний блок, що виходить фасадом на вул. Словацького. Його внутрішній план базується на двотрактовій системі розташування приміщень. З півночі прилаштована коротка дворова офіцина. Простора сходова клітка у тильному тракті, прямокутна в плані, сполучена через широкі сіни з вхідним порталом.
Згідно з первісним проектом, на 2–4-му поверхах передбачалося облаштувати по 2 помешкання (13 кімнат на поверх). Пізніше ці великі квартири перепланували. Приміщення партеру проектувалися з розрахунку на функціонування однієї великої та п’яти менших крамниць, та чотирьох складів (ДАЛО 2/2/4294:61).
Колишня кам’яниця Вайсберґів презентує львівську модернізовану версію архітектури неокласицизму, яка розвинулася напередодні Першої світової війни.Персоналії
Август Шмонєвський (August Szmoniewski) – власник ділянки конскр.№731 2/4 з "дворком, або домом партеровим" на ній з 1869 р.
Бенно Вайсберґ (Benno
Weissberg) – співвласник ділянки
конскр.№731 2/4, на якій побудували чиншову кам’яницю.
Єтті Вайсберґ (Jetti
Weissberg) – співвласниця ділянки
конскр.№731 2/4, на якій побудували чиншову кам’яницю.
Леон Рубінфельд (Leon Rubinfeld)
– власник фірми "торгівля південними
фруктами та делікатесами", яка орендувала
приміщення на партері кам’яниці Вайсберґів.
Міхал Улям (Michał Ulam) – архітектор, власник львівської будівельної фірми, архітектурне бюро якої
розробило проект чотириповерхової кам’яниці Вайсберґів на вул. Словацького, 14.
Софія з Вендриховських Шидловська (Zofią z Wędrychowskich Szydłowska) – купила у 1879 р. у спадкоємців Шмонєвського парцелю
із забудовою, а на ній побудувала сучасну міську лазню.
Фредро (Fredro) – графська родина, власники "реальності" №102 2/4, з якої у 1860-х рр. була
відокремлена ділянка №731 2/4.
Юзеф
Каєтан Яновський (Józef Kajetan Janowski) – архітектор, автор проекту будинку міської лазні з басейнами,
індивідуальними купелями та комплексом новітнього технічного обладнання,
збудованого у 1879–1880 рр.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/4294.
- Budowle wykonane w dziesięcioleciu 1903–1913 przez firmę: Michał Ulam architect-budowniczy Lwów (Lwów, b.d. [1914]).
- Orłowicz M., Ilustrowany przewodnik po Lwowie: Ze 102 ilustracjami i planem miasta. Wydanie drugie rozszerzone (Lwów – Warszawa: Książnica-Atlas, 1925).
Літературний редактор – Юлія Павлишин