Вул. Шевська, 16 – готель "Леополіс" (колишня кам'яниця Крохмалевичівська)

ID: 2222

Кам'яниця вперше згадана у реєстрі 1767 р. З 1864 р. зазнала численних перебудов (архітектори Міхал Фехтер, Ян Крох, Соломон Рімер), проте зберегла первісну структуру, характерну для середньовічного Львова, та окремі стильові елементи. Сьогодні реконструйована будівля є частиною готелю "Леополіс". Пам'ятка архітектури (ох. №1319-М).

Історія

ХV ст. — зведений будинку на мурованих пивницях.
XVII ст. — зведена двоповерхова кам'яниця.
II пол. XVIII ст. — кам'яниця перебудована на триповерхову.
1878 — реконструкція цілого будинку
Злам ХІХ–ХХ ст. — кам'яниця набула сучасного вигляду.
1933 — проведення каналізації в кам'яниці.
2007–2011  — велися роботи з реконструкції кам'яниці із пристосуванням під готель (арх. Зиновій Лагуш, Ярослав Мартинюк).

Вул. Шевська (лат. Suttorum) виходить із північно-західного кута Ринку і веде на захід. Прокладена вона була при розплануванні магдебурзького міста і вперше згадується 1442 р. Назва походить від цеху шевців, що розташовувався тут. Упродовж існування вулиця не раз змінювала свою назву: з 1597 р. — "До хвіртки", бо провадила до міської хвіртки, яку після зведення поруч костелу та колегії Єзуїтів почали називати Єзуїтською; з 1621 р. — Єзуїтська; з 1871 р. — Трибунальська, бо вела до будинку військового суду (трибуналу), що розмістився у Єзуїтській колегії; з 1957 р. — Народної Гвардії ім. Івана Франка, а 1990 р. повернули історичну назву — Шевська.

Будинок розмішений у середміському кварталі Львова на будівельній парцелі що позначалася конскрипційним №53-m. Відомості про вигляд будинку збереглись із ХVІI ст. Тоді він був двоповерховий. За ліктьовим податком 1767 р., називався кам'яницею Крохмалевичівською, від імені її власника-золотаря.

Кам'яниця має нашарування численних перебудов. У II пол. XVIII ст. її перебудували на триповерхову. Від кін. XIX ст. перебудовувалася за участі архітекторів Міхала Фехтера (Fechter), Яна Кроха (Kroch), Соломона Рімера (Riemer).

Перебудовувати кам’яницю почали у 1854 р., а у 1875 р. перебудовували офіцину. Згідно з постановою Львівського магістрату від 1876 р., у всіх середміських кам'яницях ґонтові покрівлі дахів потрібно було замінювати вогнетривкими. Тогочасні власники кам'яниці Рудольф та Єжи Лянґери (Langer) відпродали її Шуліму Мютцу (SchulimMütz), який після пожежі у грудні 1876 р. змушений був провести її реновацію. Він влаштував сходи і вогнетривкий дах за проектом Максиміліяна Анґермана (Angermann). На той час це була триповерхова кам'яниця з мезоніном, з офіциною. 1889 р. будинок перебував у власності родини А. та М. Ґетрітц (Getritz), а 1900 р. належав Хаї Шафф (ChajaSzaff), яка 1902 р. добудувала офіцину.

На зламі ХІХ–ХХ ст. кам'яниця набула сучасного вигляду. Тоді мезонін замінили на високий дах, лише з боку подвір'я залишився понижений поверх; частково змінився вигляд головного фасаду — вікна 2-го поверху отримали сегментні сандрики та орнаментальний фриз під вікнами.

В адресній книзі за 1911 р. мешканцем будинку зазначено купця Зиґмунта Шаффа (Szaff). 1913 р. будівничий Францішек Кнєцінський (Knieciński) виконав кресленик кам'яниці перед проведенням невеликих реконструкційних робіт із замурування прорізів між приміщеннями.

1933 р. магістрат затвердив проект каналізації вул. Шевської, розроблений Зиґмунтом Шмуклером (Schmuckler).

В радянські часи на партері будинку було розташоване проектне бюро "Архпроект". Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979 р. будинок включили до національного списку пам'яток архітектури та містобудування під ох. №1319.

У 2007–2011 рр. велися роботи з реконструкції кам'яниці із пристосуванням під готель за проектом, розробленим в Інституті "Укрзахідпроектреставрація" (архітектори Зиновій Лагуш, Ярослав Мартинюк). Сьогодні кам'яниця на вул. Шевській, 16 у комплексі із сусідніми будівлями функціонує як готель "Леополіс".

Пов'язані історії

Архітектура

Кам'яниця розміщена на парцелі середміського кварталу, на вулиці, що виходить з північно-західного рогу площі Ринок. Кам'яниця органічно вписана у рядову забудову вул. Шевської, вирізняючись неоренесансним архітектурним декором, характерним для Львова XIX ст.

Будинок мурований із цегли на кам'яних фундаментах із використанням білокам'яних елементів. Складається з чільної кам'яниці та офіцини, що прилягає до східного межового муру, які творять невелике внутрішнє подвір'я.

Кам'яниця — триповерхова, збудована за характерною для ренесансного Львова планувально-просторовою структурою: дводільна, тритрактова. Чільний фасад асиметричний, тривіконний з входом, розташованим на крайній осі зліва (первісно брама-прохід). Архітектурний вистрій у стилі неоренесансу: вікна з прямокутними перемичками, оздоблені сандриками, трикутними на 2-му поверсі і сегментними на 3-му. Фасад увінчаний карнизом великого виносу, горизонтальне членування підкреслене невеликим карнизом (під вікнами 2-го поверху), широким орнаментованим пояском (під вікнами 3-го поверху) та невеличким карнизом, що відділяє даховий поверх із віконцями.

В інтер'єрі стіни "тильної ізби" оздоблені традиційною розвантажувальною аркатурою. Тут у північній стіні збереглися різьблені ренесансні міжвіконна колонка і бічні чвертьколонки, які свідчать про належність кам'яниці патриціанській родині.

Сходова клітка — дерев'яна на дерев'яній тятиві, з балясин та різьблених стовпів. Пивниці — готичні, з трьох камер, перекриті цегляними бочковими склепіннями, з білокам'яними порталами. Перекриття поверхів — пласкі, по дерев'яних балках. Під час реставраційно-реконструкційних робіт, пов'язаних із пристосуванням під готель, кам'яниця зазнала чимало втрат, однак зберегла середньовічну структуру та ренесансні елементи.

Персоналії

А. та М. Ґетрітц (A.&M. Getritz) — власники кам'яниці.
Хая Шафф (Chaja Szaff) — власниця кам'яниці, яка 1902 р. добудовувала офіцину.
Зиґмунт Шмуклєр (Zygmunt Schmuckler) — інженер, автор проекту каналізації вул. Шевської.
Зиґмунт Шафф (Zygmunt Szaff) — купець, мешканець кам'яниці.
Зиновій Лагуш — архітектор Інституту "Укрзахідпроектреставрація", співавтор проекту реконструкції кам'яниці з пристосуванням під готель.
Крохмалевичі — власники кам'яниці у XVII ст.
Міхал Фехтер (Michał Fechter) — львівський архітектор, який долучився до реставраційно-реконструкційних робіт на кам'яниці.
Максиміліян Анґерман (Maksymilian Angermann) — будівничий, який розробив проект перебудови кам'яниці.
Францішек Кнєцінський (Franciszek Knieciński) — будівничий, який провів реконструкційні роботи у 1910-х рр.
Юзеф Гермелін (Józef Hermelin) — купець, власник кам'яниці з 1913 р., який мав намір ґрунтовно її перебудувати.
Ян Крох (Jan Kroch) — львівський архітектор, який долучився до реставраційно-реконструкційних робіт на кам'яниці.
Ярослав Мартинюк — архітектор Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, співавтор проекту реконструкції кам'яниці з пристосуванням під готель.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/5196.
  2. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829
  3. Olgierd Czerner, Lwów na dawnej rycinie i planie (Wrocław-Warszawa-Kraków, 1997).
  4. Борис Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Світ, 2001).
  5. Мар'яна Долинська, Історична топографія Львова. XIV–XIX ст. (Львів, 2006).
  6. Мирон Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Львів: Піраміда, 2003).
  7. Денис Зубрицький, Хроніка міста Львова (Львів: Центр Європи, 2002).
  8. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, Т. 3 (Київ: Будивэльнык, 1985), 38.
  9. Роман Могитич, "Урбаністичне середовище Львова в XVI – першій половині XVII ст.", Вісник Інституту "Укрзахідпроектреставрація", 2006, Ч. 16.
  10. С. Костюк, Каталог гравюр XVII–XX ст. з фондів Львівської Наукової Бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР (Архітектура Львова) (Київ: Наукова думка, 1989).
Авторка опису — Оксана Бойко
Редактор — Ігор Жук
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення