Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Вул. Шевська, 14 – готель "Леополіс" (колишня кам'яниця Войшівська)

ID: 2221

Кам'яниця вперше згадана у реєстрі 1767 р. З 1864 р. зазнала численних перебудов (архітектори Міхал Фехтер, Ян Крох, Соломон Рімер), проте зберегла первісну структуру, характерну для середньовічного Львова, та окремі стильові елементи. Сьогодні реконструйована будівля є частиною готелю "Леополіс". Пам'ятка архітектури (ох. №1318-М).

Історія

ХV ст. — зведений будинку на мурованих пивницях.
XVII ст. — зведена двоповерхова кам'яниця.
II пол. XVIII ст. — кам'яниця перебудована на триповерхову.
1878 — реконструкція цілого будинку
Злам ХІХ–ХХ ст. — кам'яниця набула сучасного вигляду.
1933 — проведення каналізації в кам'яниці.
2007–2011  — велися роботи з реконструкції кам'яниці із пристосуванням під готель (арх. Зиновій Лагуш, Ярослав Мартинюк).

Вул. Шевська (лат. Suttorum) виходить із північно-західного кута Ринку і веде на захід. Прокладена вона була при розплануванні магдебурзького міста і вперше згадується 1442 р. Назва походить від цеху шевців, що розташовувався тут. Упродовж існування вулиця не раз змінювала свою назву: з 1597 р. — "До хвіртки", бо провадила до міської хвіртки, яку після зведення поруч костелу та колегії Єзуїтів почали називати Єзуїтською; з 1621 р. — Єзуїтська; з 1871 р. — Трибунальська, бо вела до будинку військового суду (трибуналу), що розмістився у Єзуїтській колегії; з 1957 р. — Народної Гвардії ім. Івана Франка, а 1990 р. повернули історичну назву — Шевська.

Будинок розмішений у середміському кварталі Львова на будівельній парцелі що позначалася конскрипційним №53-m. Відомості про вигляд будинку збереглись із ХVІI ст. Тоді він був двоповерховий. За ліктьовим податком 1767 р., називався кам'яницею Войшівською, від імені її власника.

Кам'яниця має нашарування численних перебудов. У II пол. XVIII ст. її перебудували на триповерхову. З кін. XIX ст. перебудовувалася за участю архітекторів Міхала Фехтера (Fechter), Яна Кроха (Kroch), Саломона Рімера (Riemer). 1854 р. тодішній власник отримав дозвіл на розширення дверей крамниці на партері. 1872 р. за недотримання належних санітарних норм орендар Войцех Каша (Wojciech Kasza) мусив сплатити штраф. Однак, через те, що був "настільки бідним, що навіть не в змозі купити собі хліба", просив відкласти покарання. 1875 р. перебудували офіцину. Згідно з постановою Львівського магістрату від 1875 р., всі кам'яниці середмістя мусили замінити ґонтові покрівлі дахів на вогнетривкі. Тогочасний власник кам'яниці Кароль Тьопфер (Töpfer) 1878 р. провів реконструкцію всього будинку з реставрацією фасаду за проектом, розробленим будівничим Максиміліяном Анґерманом (Angermann). Тоді влаштували нові сходи і дах із вогнетривкою покрівлею. На той час це була триповерхова кам'яниця із мезоніном, до якої прилягала офіцина. 1889 р. будинок був у власності родини А. та М. Ґетрітц (Getritz), а 1900 р. належав Хаї Шафф (Chaja Szaff), яка 1902 р. добудовувала офіцину. В адресній книзі за 1911 р. мешканцем будинку зазначено купця Зиґмунта Шаффа. На зламі ХІХ–ХХ ст. кам'яниця набула сучасного вигляду: мезонін замінили на високий дах, лише з боку подвір'я залишився понижений поверх; частково змінився вигляд головного фасаду – вікна другого поверху отримали сегментні сандрики та орнаментальний фриз під вікнами.

1913 р. новий власник кам'яниці купець Юзеф Гермелін (Hermelin) мав намір ґрунтовно її перебудувати. Але після ретельного обстеження, яке 23 квітня 1914 р. провів архітектор Соломон Рімер (Riemer), було вирішено розібрати кам'яницю, позаяк її технічний стан не надавався до реконструкції. 29 липня того ж року магістрат дав дозвіл на демонтаж будинку, однак роботи перервала Перша світова війна, і стара кам'яниця збереглася. 1919 р. архітектор Соломон Рімер розробив проект реконструкції приміщення з крамницею на партері, у 1936 р. велись роботи з відновлення фасаду, влаштували балконні ґратки. У 1930-х рр. будинок належав тому ж власнику. 1933 р. магістрат затвердив проект каналізації вул. Шевської, розроблений Зиґмунтом Шмуклером (Schmuckler). У радянські часи на партері будинку діяло проектне бюро "Архпроект".

Постановою Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979 р. будинок включили до національного списку пам'яток архітектури та містобудування під ох. №1318.

У 2007–2011 рр. велися роботи з реконструкції кам'яниці із пристосуванням під готель за проектом, розробленим в Інституті "Укрзахідпроектреставрація" архітекторами Зиновієм Лагушем та Ярославом Мартинюком. Сьогодні кам'яниця у комплексі із сусідніми будівлями функціонує як готель "Леополіс".

Архітектура

Кам'яниця розміщена на парцелі середміського кварталу, на вулиці, що виходить з північно-західного рогу площі Ринок. Парцеля складається з чільної кам'яниці та офіцини, що прилягає до східного межового муру, які творять невелике внутрішнє подвір'я. Кам'яниця триповерхова, видовжена у плані, цегляна з використанням білокам'яних елементів; збудована за характерною для ренесансного Львова планувально-просторовою структурою: дводільна, тритрактова. Чільний фасад асиметричний, тривіконний, з входом на крайній осі зліва (первісно з брамою-проходом на крайній правій осі). Архітектурний вистрій — у стилі неоренесансу. Вікна оздоблені профільованими лінійними сандриками, розвинений вінцевий карниз спирається на консольки, центральна віконна вісь акцентована балконами з кутими ґратками.

На партері стіни "тильної ізби" оздоблені традиційною розвантажувальною аркатурою.

Сходова клітка — дерев'яна на дерев'яній тятиві, з балясин та різьблених стовпів. Пивниці — готичні, з трьох камер, перекриті цегляними бочковими склепіннями, з білокам'яними порталами із завантажувальними отворами. Міжповерхові перекриття — пласкі (первісно по дерев'яних балках). Під час реставраційно-реконструкційних робіт, пов'язаних із пристосуванням під готель, кам'яниця зазнала чимало втрат, однак зберегла середньовічну структуру та ренесансні елементи.

Персоналії

А. та М. Ґетрітц (A.&M. Getritz) — власники кам'яниці.
Войцех Каша (Wojciech Kasza)— орендар помешкання у кам'яниці.
Войшівські — власники кам’яниці у XVII ст.
Зиґмунт Шмуклєр (Zygmunt Schmuckler) — інженер, автор проекту каналізації вул. Шевської.
Зиґмунт Шафф (Zygmunt Szaff) — купець, мешканець кам'яниці. 
Зиновій Лагуш — архітектор Інституту "Укрзахідпроектреставрація", співавтор проекту реконструкції кам'яниці з пристосуванням під готель.
Кароль Тьопфер (Karol Töpfer) — власник кам'яниці, який 1878 р. провів реконструкцію.
Міхал Фехтер (Michał Fechter) — львівський архітектор, який долучився до реставраційно-реконструкційних робіт на кам'яниці.
Максиміліян Анґерман (Maksymilian Angermann) — будівничий, який розробив проект перебудови кам'яниці.
Соломон Рімер (Salomon Riemer) — львівський архітектор, який долучився до реставраційно-реконструкційних робіт на кам'яниці у 1910-х рр.
Хая Шафф (Chaja Szaff) — власниця кам’яниці, яка 1902 р. добудовувала офіцину. 
Юзеф Гермелін (Józef Hermelin) — купець, власник кам'яниці з 1913 р., який мав намір ґрунтовно її перебудувати. 
Ян Крох (Jan Kroch) — львівський архітектор, який долучився до реставраційно-реконструкційних робіт на кам'яниці.
Ярослав Мартинюк — архітектор Інституту "Укрзахідпроектреставрація", співавтор проекту реконструкції кам'яниці з пристосуванням під готель.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/5194.
  2. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829
  3. Olgierd Czerner, Lwów na dawnej rycinie i planie (Wrocław-Warszawa-Kraków, 1997).
  4. Борис Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Світ, 2001).
  5. Мар'яна Долинська, Історична топографія Львова. XIV–XIX ст. (Львів, 2006).
  6. Мирон Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Львів: Піраміда, 2003).
  7. Денис Зубрицький, Хроніка міста Львова. (Львів: Центр Європи, 2002).
  8. Памятники градостроительства и архитектуры УССР, Т. 3 (Київ: Будивельнык, 1985), 37.
  9. Роман Могитич, "Урбаністичне середовище Львова в XVI – першій половині XVII ст.", Вісник Інституту "Укрзахідпроектреставрація", 2006, Ч. 16.
  10. С. Костюк, Каталог гравюр XVII–XX ст. з фондів Львівської Наукової Бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР (Архітектура Львова) (Київ: Наукова думка, 1989).
Авторка опису — Оксана Бойко
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення