Вул. Академічна, 7 - колишня кам'яниця Шнайдера

Початки будинку на березі Полтви

Вздовж сучасного проспекту у XVIII столітті, тоді вулиці Гарбарської, відкрито текла річка. З обох боків вулиця оточувалася дерев'яними будинками (карта 1766 р.). На місці сучасного будинку профспілок у 1802 р. тоді були будівельні парцелі. Зі сходу — сучасна вулиця Нижанківського, тоді називалася Krummegasse (Крива); із заходу теперішній проспект, тоді ul. Św. Jana, нім. Sankt Johann Gasse. На південь від ділянки проходила Alte Post Gasse (вулиця Старої пошти), що тепер не існує. Вона вела від Полтви до палацу, де на початку ХІХ століття діяла пошта. З іншого боку цієї вулички стояв житловий будинок, його розібрали у 1880-х роках і таким чином з'явилася сучасна форма проспекту.

На східній частині ділянки (конскрипційний №435 ¼) у 1802 році вже розміщувався мурований будинок. Його головний фасад виходив на вулицю Нижанківського, а зліва від нього розміщувався сад. У 1828 році був запроектований будинок, що мав зайняти обидві ділянки. Його замовником був Вінценц Шмідт (Vinzenz Schmidt), а креслення виконав Андреас Іґнац Шиндлер (Andr. Ign. Schindler), який пізніше згадується як практикант будівельного департаменту львівського намісництва (Szematyzm, 1837). Цей будинок планувався двоповерховим, із трьома двокімнатними помешканнями і одним трикімнатним, кожне із кухнею. У вузькому видовженому подвір'ї на обох поверхах мали розміститися туалети-"виходки". Цей проект, попри те що його затвердив магістрат, не був реалізованим (ДАЛО 2/1/44:101).

Зліва будинку протікала Полтва. З 1850 року збереглося незатверджене креслення "Проект зміцнення межуючого, правого берегу Полтви" (Plan zur Uferversicherung des abgrenzenden, rechten Peltew Ufers). На ньому зображений шлюз із дерев'яними дверима поміж кам'яних підмурівків (ДАЛО 2/1/44:103), але не відомо, чи його виконали. Власником будинку тоді був Ян Добровольський (Johann Dobrowolski). У 1851 році до існуючого будинку домурували невелику офіцину, креслення якої виконав будівельний майстер Йозеф Мюель (Muhel, baumeister) (ДАЛО 2/1/44:105).

Café Schneider — кав'ярня Шнайдера

У 1867 році починається історія кав'ярні у цьому будинку. У цьому році власник будинку Ян Добровольський здав наріжне приміщення у оренду, у ньому  вимурували пекарську піч (ДАЛО 2/1/44:5). У 1871 році власником будинку був Др. Ернест Ректожик (Ernest Rektorzyk). Сусідня ділянка №433 ¼  залишалася незабудованою (Skorowidz, 1871).

У 1879 році власником обох ділянок вже був Ґустав Рудольф Шнайдер (Gustaw Rudolf Schneider). Тоді на ділянці 433 ¼, тобто на місці саду, був зведений триповерховий будинок у стилі неоренесансу. Кав'ярня значно розширилася: із входом із західного фасаду вона займала чотири кімнати що практично утворювали великий вільний простір 19,5 на 9,5 метрів габаритами.  

Влітку 1890 року поруч з будинком по теперішньому проспекту Шевченка проводилося засклеплення Полтви. У пресі повідомлялося, що це стало причиною безладу в місті та поширення хвороб. Загалом відвідування кав'ярень знизилося ("Przysklepianie Pełtwi", Kurjer Lwowski, 16/07/1890, s.3). Заохочуючи львів'ян до відвідування своєї кав'ярні, Ґустав Шнайдер здійснив ремонт та, зокрема, встановив у ній нові більярдні столи ("Café Schneider", Kurjer Lwowski, 7/09/1890, s.6).

Розширення будинку

У 1896 році на замовлення Шнайдера була перебудована права частина будинку — на ділянці 435 ¼. Автором цього проекту був відомий архітектор Ян Шульц (Jan Schulz). Він повторив стилістику будинку 1879 року і зробив будинок ззовні симетричним. На першому поверсі розширили кав'ярню, в підвальному поверсі влаштували додаткову пекарню і пральню, встановили вентиляцію. 1897 року відбулося урочисте відкриття.

Шнайдер володів будинком до своєї смерті у 1900 році. Наступним власником став Якуб Рольауер (Jakób Rollauer), який залишив кав'ярню і її назву. У 1907 р. відома львівська архітектурна фірма Юзефа Сосновського (Józef Sosnowski) і Альфреда Захарієвича (Alfred Zachariewicz) запроектувала заміну частини залізних каналізаційних труб на залізобетонні із реконструкцією стічного каналу (ДАЛО 2/1/44:12,13,113).

1912 року кав'ярню було закрито з метою розібрання будинку ("Kawiarnia Schneidra", Kurjer Lwowski, 2/3/1912, s. 8).

Наступні проекти 1912-1926

У 1914 році власник кам'яниці/ділянки ювелір Ян Яжина (Jan Jarzyna) планував звести тут новий п'ятиповерховий будинок із залізобетонних конструкцій. Креслення і розрахунки конструкцій цього проекту не збереглися. У липні цього року Яжина подав документи на затвердження до магістрату, і його погодили (ДАЛО 2/1/44:15,16,18), однак через Першу світову війну йому не вдалося реалізувати свої плани. У серпні 1918 році він спробував ще раз (ДАЛО 2/1/44:17), проте знову неуспішно.

У 1926 році власником будинку був відомий архітектор і урбаніст Іґнатій Дрекслер (Ignacy Drexler). Принаймні частина будинку на цей час була розібрана, адже згадуються "розібрані фундаменти здемольованого дому", оточені напівзгнившим дерев'яним парканом. Таким чином створювалася небезпека для перехожих, які могли впасти і травмуватися. Магістрат змушував власника замінити паркан і засипати ями від фундаментів. Проте Дрекслер планував спорудити тут будинок і відстоював своє право не засипати ями, адже для нього це означало "пусту трату грошей". Очевидно, йому не вдалося реалізувати свої плани щодо будівництва і він продав ділянку Йоні і Вільгельму Шпрехерам, котрі у 1928-1930 рр. спорудили сучасний будинок.