...

Вул. Сахарова, 52 – житловий будинок

ID: 2685

Вілла, збудована Емілією Маріон у 1894-1896 роках, у міжвоєнний період була власністю відомого українського фармацевта, власника аптеки "Під чорним орлом", мецената та колекціонера Михайла Терлецького. Архітекторами-будівничими вілли були львівські архітектори періоду історизму — Іґнацій Віняж, Едвард Мустафович, Іван Левинський.

Історія

Вілла входить в межі історичного ареалу Львова. Розташована на перехресті вулиць, її історія пов'язана із спортивним комплексом, що з 1950-х років називається "Медик".

Ця частина міста у давні часи називалась Вількою — від юридик сестер домініканок під назвою Воля (Вілька, польською — Вулька/ Wólka). Тут розташовувалася водойма з Великого та Малого ставів, званими Вулецькими. Її творили води потоку Бондарівка, який стікав з Вулецьких пагорбів (верхня частина сучасної вулиці Сахарова), продовжував свою течію до вулиці Пелчинської (сучасна Вітовського) і доходив до початку вулиці Стрийської. Сучасна вулиця Сахарова утворилася об'єднанням Вулецької дороги, що йшла від вулиці Коперника на південь, та т. зв. Вулецького корзо, що вело догори, до Стрийського парку. Забудова почала формуватися тут у XIX столітті і первісно мала вигляд садибних будинків.

У XVII-XVIII століттях на ґрунтах коло ставів розміщувався маєток відомого львівського міщанського роду Кастеллі. Між ставами, розділених між собою шлюзом, розташовувався млин, відзначений на кадастральній карті Львова 1849 року, як Вулецький (Wulka Mühle). І стави, і млин належали до приватного маєтку, який у XIX ст. мав конскрипційний номер 193 ¼ (кадастральний №2255). До 1831 року маєток належав родині Чижів, від яких перейшов до родини Левицьких. За часів останніх водойма згадується в документах, як купальня. З будівельної справи відомо, що 1877 року був розбудований мурований Вулецький млин. Наприкінці XIX століття він перестав існувати.

Левицькі утримували свій маєток до 1891 року. Його власницею стала тоді Емілія Маріон (Emilia Marion). Саме вона впорядкувала Вулецькі стави і заснувала тут водно-спортовий комплекс під назвою "Світязь" (Świtez), який у радянський час перетворили на оздоровчий комплекс "Медик". На початку XX століття комплексом розпоряджався Марек Данек (Marek Danek). "Світязь" був важливим спортивним осередком міста, тут львів'яни відпочивали, а також проводили спортивні змагання. 

Наприкінці XIX століття Емілія Маріон на території свого маєтку при Вулецькій дорозі звела віллу, проєкт на яку розробив львівський будівничий Іґнацій Віняж (Ignacy Winiarz) у 1894 році. 1896 року був виготовлений додатковий проєкт з незначними змінами (будівничий Едвард Мустафович). Згідно з цим проєктом був понижений ґрунт зі східного і тильного боків. Також на проєкті останнього з'явився наріжний акцент — невисока сферична баня з флюгером. Вілла була двоповерховою будівлею під невисоким двосхилим бляшаним дахом з прямокутними, горизонтально видовженими горищаними віконцями.

1907 року будинок перебудували. Був змінений дах над основною двоповерховою брилою, що мав прямокутні горизонтальні горищані віконечка під профільованим вінцевим ґзимсом, змінили на причілковий з вузькими вертикальними віконцями. Наріжник, завершений сферичною банею, вкрили новим шпилястим наметовим дахом з флюгером. Такий же дах влаштували над верандою з тилу. Ця перебудова, ймовірно, була реалізована в бюрі Івана Левинського.

У 1920 році цю віллу, тоді на Вулецькій дорозі, 30 придбали брати Терлецькі — Роман та Михайло. Останній — відомий фармацевт, меценат та громадський діяч. Терлецькі набули також і спортивний комплекс "Світязь", який належав їм до вибуху Другої світової війни. Тут проводилися різні спортивні заходи, зокрема, 1923 року спортивне товариство "Україна" влаштувало змагання з плавання IV Запорізьких ігор. У 1939 році, невдовзі після вступу радянських військ до Львова, вілла Терлецьких була націоналізована, її перетворили на багатоквартирний житловий будинок. Терлецькі залишалася мешкати у частині будинку до 1966 року.

В часи української Незалежности, у 1990-х роках житловий будинок на Сахарова, 52 викупила телекомунікаційна компанія "Фарлеп" (сьогодні, у 2020 році, Vega), тут розмістився західний регіональний офіс компанії. 2003 року проведені ремонтно-реконструкційні роботи (інженер проєкту Едуард Нестерович). Тоді будівлю розширили з тилу, на ширину старої дерев'яної веранди, яку розібрали. Покрівлю замінили на металодахівку, а фасади опорядили сучасними матеріялами, заміненили віконну столярку та автентичні вхідні двері на металопластик, влаштували дашок над ними, а також муровану огорожу з ґратками та з кованою брамою від вулиці Горбачевського.  

7 травня 2019 року товариство продало будинок ТзОВ "Інсула Інвест", яке, всупереч пам'яткоохоронному законодавству, запланувало знести історичний будинок та на його місці спорудити триповерховий IT-офіс з підземним паркінгом.

Згідно з Історико-архітектурним опорним планом, вілла Терлецьких входить в межі історичного ареалу та визначена, як пропонований об'єкт до внесення в пам'ятки культурної спадщини.

Архітектура

Зведений в стилі історизму. Мурований з цегли на кам'яних фундаментах, з пивницями, двоповерховий з мансардою, вкритий причілковим (чотирисхилим) дахом, отинькований. Базований на прямокутному плані, витягнутому з північного сходу на південний захід (вздовж вулиці Сахарова), з виступаючим, квадратним у плані невеликим наріжником та витягнутою з тильного боку верандою. Його архітектурне вирішення зумовлене розташуванням – виступаючий триповерховий наріжник акцентований шпилястим наметовим верхом з флюгером. Такий же шпилястий дах вкриває веранду. Будинок освітлений крізь прямокутні вікна, вікна причілків – вузькі, вертикально видовжені. Чільний фасад — від вулиці Сахарова — шестиосьовий, віконні прорізи другого поверху оздоблені профільованими лиштвами з вушками та замковими каменями. Партеровий ярус чільного фасаду та наріжника опоряджений дощатим рустом, з замковими каменями над вікнами. Поверхи підкреслені між'ярусними карнизами, підвіконні ніші другого поверху заповнені рельєфом у вигляді діамантового русту. Головий вхід — на четвертій справа осі — прямокутний, прикритий сучасним дашком. Тильний та бічні фасади — гладкі, пожвавлені лише віконними прорізами.

Розпланування — секційне, міжповерхове перекриття — дерев'яне пласке, пивниці перекриті цегляним склепінням на металевих рейках типу Кляйна.

Будинок при вулиці Академіка Сахарова, 52, зведений львівським архітектором та будівничим Іґнацієм Віняжем, є яскравим зразком віллової забудови Львова, який маркує історичну дільницю міста під назвою Вілька; зберіг об'ємно-планувальну структуру та стильові елементи. Будинок пов'язаний з іменем українського фармацевта, мецената та колекціонера мистецтва Михайла Терлецького.

Персоналії

Кастеллі — львівський міщанський рід, що у XVII-XVIII ст. на ґрунтах коло Вулецьких ставів мав маєток.
Чижі — власники маєтку з млином біля Вулецьких ставів до 1831 р.
Левицькі — власники маєтку з млином біля Вулецьких ставів у 1831-1891 рр.
Емілія Маріон (Emilia Marion)— власниця маєтку з Вулецькими ставами від 1891 р., та Панєнського ставу (на тодішній вулиці Пелчинській) котра впорядкувала Вулецькі стави і перетворила їх на водно-спортовий комплекс під назвою "Світязь", і яка наприкінці XIX ст. на ґрунтах свого маєтку при Вулецькій дорозі звела віллу.
Марек Данек (Marek Danek) — розпорядник комплексом на початку XX ст.
Ігнацій Віняж (Ignacy Winiarz) — львівський будівничий, котрий розробив проєкт вілли на теперішній Сахарова, 52.
Едвард Мустафович (Edward Mustafowicz)— будівничий, що розробив додатковий проєкт вілли з незначними змінами.
Роман Терлецький — брат Михайла Терлецького, співвласник вілли на вул. Сахарова, 52.
Михайло Терлецький — відомий фармацевт, меценат та громадський діяч, власник вілли на Сахарова, 52 та водно-спортового комплексу "Світязь" від 1920 року.

Джерела

  1. Державний архів Львівської обл. (ДАЛО) 2/1/1479. Справа перейменована: ДАЛО 2/1/1407. URL: https://e.archivelviv.gov.ua/file-viewer/228186#file-780977
  2. ДАЛО 2/1/5922
  3. Лев Білас, Оглядаючись назад. Пережите й передумане, (Львів, 2005), с. 132
  4. Василь Лев, "Львівська богема між двох війн", Наш Львів. Ювілейний збірник 1251-1952, (Ню Йорк: Червона Калина, 1953), с. 176-178
  5. Борис Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, (Львів: Видавництво світ, 2001)
  6. Ігор Мельник, Львівський Новий світ та південні околиці королівського столичного міста Галичини, (Львів: Центр Європи, 2009)
  7. Богдан Михалюньо, Вулиця Горбачевського, 24 – Спортивний комплекс "Медик", Інтерактивний Львів
  8. Роман Пачовський, "Спогад про аптекаря Михайла Терлецького", Свобода, 1967, №6, с. 4 [доступ 26.03.2020]
  9. Ігор Чорновол, "Богема. Лев Білас і Михайло Терлецький", Львівська газета, 2012, №28, с. 19 [доступ 26.03.2020]

Оксана Бойко, "Вул. Сахарова, 52 колишня вілла", Інтерактивний Львів (Центр міської історії, 2020). URL: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/sakharova-52/