Пл. Ринок, 43 – колишня кам'яниця Роттендорфівська
Історія
Будинок має традиційну назву “кам’яниця Роттендорфівська”. Так він позначений у ліктьовому податку 1767 р., хоча згадувався ще з XVII ст. (ЦДІАЛ 52/2/812:32, 813:24; див. також: Charewiczowa, 1935, 40; Мельник, Шестакова, 2008, 152; Могитич, 2009, 28; Капраль, 2003, карта 1). Тут містилася відома у Львові кав’ярня Латиновичевої (Łatynowiczewa), в якій збиралися переважно вірмени, – це був своєрідний культурний центр. У будинку мешкали вірменські родини Бернатовичів (Bernatowicz), Яхимовичів (Jachimowicz), Яновичів (Janowicz) (Charewiczowa, 1935, 40).
У XVIII ст. кам’яницю викупили отці-домініканці. Перша реконструкція, від фундаментів, відбулася 1768 р., наступна – 1781 р. (Вуйцик, 1991, 172; див. також: Рибчинський, 2008, 159).
Ремонтні роботи проводилися і в ХІХ ст., і на поч. ХХ ст. 1862 р. на подвір’ї добудовано вузьку офіцину (флігель), прилеглу до західного граничного муру (ДАЛО 2/2/3688:1, 84). У 1903 р. над сходовою кліткою встановили світловий ліхтар (ДАЛО 2/2/3688:43, 81). У 1908 р. на замовлення тодішнього власника будинку, товариства “Ризниця”, за проектом арх. Василя Нагірного було реставровано фасад (ДАЛО 2/2/3688:58, 78; див. також: Вуйцик, 1991, 172).
У ХІХ – І третині ХХ ст. будинок мав конскр.№162, середмістя.
Сьогодні приміщеннями 1-го поверху користується відділення Укрпошти.
Кам’яниця Роттендорфівська є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення (Постанова №970 Ради міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року), ох.№326/40.Пов'язані історії
Архітектура
Будівля є компонентом у лінії забудови північної сторони пл. Ринок. Кам'яниця видовжена в плані, складається з двох блоків, розділених внутрішнім подвір’ям: фронтального і тильного будинків. У подвір’ї з західного боку прибудовано офіцину (Памятники градостроительства, 1985, 61). Основу корпусу складають конструкції, датовані ІІ пол. ХVІІІ ст., однак під час ґрунтовних перебудов було збережено планувальну структуру попередньої ренесансної кам’яниці, її підвали та граничні стіни.
Будинок мурований із кам’яних блоків (1-й поверх) та цегли, чотириповерховий, з бочковими склепіннями у пивницях та на партері й дерев’яними міжповерховими перекриттями. Дах спадистий, критий бляхою. У центрі корпусу влаштована широка сходова клітка з верхнім освітленням. До сходів веде вузький коридор від головного входу. На верхніх поверхах уздовж флігеля йдуть галереї.
Вистрій триосьового фасаду відображає стильові впливи рококо та архітектури доби Йосифа ІІ. Перший ярус відділений від верхніх поверхів тягою. Вхідні двері до помешкань (ліворуч) та до пошти (праворуч) – в обрамуваннях із лучковими завершеннями. Центральну вісь акцентує балкон на консолях, із ажурною рокайльною решіткою. Площину стіни на рівні верхніх поверхів по вертикалі членують лопатки. Вікна – у вузьких обрамуваннях із декоративними віньєтками та стрічками ампірних гірлянд внизу, на останньому поверсі – з металевими жардиньєрками. На рівні 2-го поверху – підвіконні вставки з горельєфами, в яких зображено жіночі фігури. Фасад завершений профільованим карнизом широкого виносу.
Пам’ятка є типовим прикладом львівського будинку XVIII ст., спорудженого з використанням основи попередньої ренесансної кам’яниці зі збереженням старої планувальної структури.Персоналії
Василь Нагірний – архітектор.
Латиновичева (Łatynowiczowa) – власниця кав’ярні у кам’яниці Роттендорфівській.
Яновичі (Janowicz) – вірменська родина, що мешкала у кам’яниці Роттендорфівській.
Яхимовичі (Jachimowicz) – вірменська родина, що мешкала у кам’яниці Роттендорфівській.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3688.
- Науково-технічний архів Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, Пам’ятка архітектури XVIII ст. Житловий будинок №43 на пл. Ринок у Львові. Попередні роботи. 1993 р.
- Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 52/2/812.
- ЦДІАЛ 52/2/813.
- Lucja Charewiczowa, Czarna kamienica a jej mieszkańcy (Lwów, 1935, reprint 1990).
- Борис Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Вип. XII, 133-158.
- Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові (Львів: Каменяр, 1991).
- М. Бевз, Т. Максим’юк, І. Оконченко, О. Рибчинський, Архітектура бароко (XVII–XVIII ст.), Архітектура Львова: Час і стилі XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 120-169.
- М. Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини) (Львів: Піраміда, 2003).
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: 3 том. Львовская область… (Київ: Будівельник, 1985).
- Р. Могитич, “Ліктьовий” податок 1767 року у Львові: Ідентифікація забудови за сучасними адресами, Вісник Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, 2009, ч. 19, 22-34.