Пл. Ринок, 42 – колишня кам'яниця Седмирацька, Квартниківська
Історія
Кам'яниця під назвою “Седмирацька” (або “Семигородська”) (ЦДІАЛ 52/2/812:32, 813:24; див. також: Charewiczowa, 1935, 40; Мельник, Шестакова, 2008, 152; Могитич, 2009, 28; Капраль, 2003, карта 1) фігурує в реєстрах львівської нерухомості з ХVІІ ст. Її звели на місці старого міщанського будинку XVI ст. Зустрічається також назва “Квартниківська”. У XVIII ст. будинок був власністю заможної вірменської родини Мурадовичів (Muradowicz), яка, окрім Седмирацької кам'яниці, володіла у Львові й іншими будинками, зокрема, до 1730 р. – частиною кам'яниці Лоренцовичівської (Чорної).
За інформацією Володимира Вуйцика, цю кам’яницю перебудовували у 1770 р. (Вуйцик, 1991, 172; див. також: Рибчинський, 2008, 158). Очевидно, до сер. ХІХ ст. відбувалися подальші реконструкції – саме з того часу може походити сучасний вистрій чільного фасаду. У 1910 р. на фасаді усунули олійне покриття та розчистили всі кам'яні деталі (ДАЛО 2/2/3687:21). Упродовж тривалого періоду, з 1870-х до 1930-х рр., будівля була власністю львівської родини Ґлікселлі (Glixelli).
У ХІХ – І третині ХХ ст. будинок був означений конскр.№161, середмістя.
У 1980-х рр. на партері будинку містилася ощадна каса, на рівні верхніх поверхів – бухгалтерія міських медичних установ. 1985 р. проведено архітектурно-археологічні обміри та виготовлено проект реставрації та реконструкції приміщень 1-го поверху (Ін-т “Укрзахідпроектреставрація”).
Кам’яниця Седмирацька фігурує у реєстрі пам’яток архітектури і містобудування національного значення під ох.№326/39 (Постанова №970 Ради міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року).Пов'язані історії
Архітектура
Кам'яниця є частиною тракту щільної забудови північного приринкового кварталу. В плані – видовжена, з бічною офіциною (флігелем) та внутрішнім двориком. Частково зберегла давню тритрактову структуру планування на рівні підвалів та частини основного корпусу (Памятники градостроительства, 1985, 61).
Сучасний триповерховий будинок звели у ІІ пол. XVIII ст. з використанням підвалів та мурів попередньої кам’яниці. Триосьовий головний фасад вирішений у стилістиці раннього класицизму. Два входи, розміщені симетрично – в обрамуваннях із лучковими завершеннями.
Нижня частина фасаду оформлена французьким рустом. Над першим поверхом проходять дві профільовані тяги з широким фризом. 2-й і 3-й поверхи об’єднані пласкими лізенами. Всі вікна – прямокутні, у профільованих обрамуваннях. Композицію фасадної стіни завершує карниз, над яким влаштований аттиковий парапет (чотири формовані стовпці та металева огорожа). Тильний фасад оздоблено тягами на усіх поверхах. Вікна 1-2 поверхів мають різьблені ренесансні обрамування з білого каменю.
Пам’ятка – характерний приклад будинку, зведеного у XVIII ст. з використанням планувальної структури старішої кам’яниці, підвали та мури якої включено у нову конструкцію.Персоналії
Ґлікселлі (Glixelli) – родина, у власності якої перебувала кам’яниця упродовж 1870-х – 1930-х рр.
Мурадовичі (Muradowicz) – міщанська родина, володіла кам’яницею у XVIII ст.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3687.
- Науково-технічний архів Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, Пам’ятка архітектури XVIII ст. Житловий будинок №42 на пл. Ринок у Львові. Попередні роботи. 1993 р.
- Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 52/2/812.
- ЦДІАЛ 52/2/813.
- Lucja Charewiczowa, Czarna kamienica a jej mieszkańcy (Lwów, 1935, reprint 1990).
- Борис Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Вип. XII, 133-158.
- Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові (Львів: Каменяр, 1991).
- М. Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини) (Львів: Піраміда, 2003).
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: 3 том. Львовская область… (Київ: Будівельник, 1985).
- Р. Могитич, “Ліктьовий” податок 1767 року у Львові: Ідентифікація забудови за сучасними адресами, Вісник Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, 2009, ч. 19, 22-34.