Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Пл. Ринок, 40 – житловий будинок

ID: 2171
Кам’яниця, відома з податкових реєстрів як “Зухоровичовська”, будувалася на північній стороні Ринку, на ділянці, межа якої принципово не мінялася з локаційного періоду. Між старими граничними стінами компонуються головний будинок з тритрактовою структурою плану, внутрішнє подвір’я і тильна офіцина. Підвали зберігають залишки готичного мурування, проте основу корпусу складають мури, датовані бл. 1772 р. Симетричний фасад на 4 вікна свідчить про вплив йозефінської архітектури. Експресивні пізньобарокові атланти під балконом виконані у традиції скульптури Йогана Пінзеля. Є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення, ох.№326/40. Функціонує як житловий, а на партері влаштовано галерею історичного військового однострою і крамницю сувенірів.

Історія

У львівському податковому реєстрі 1767 р. приринковий будинок, який згодом означили “орієнтаційним” №40, фігурує як “кам’яниця Зухоровичовська” (Zuchorowiczowska) (ЦДІАЛ 52/2/812:30; 52/2/813:24; див. також: Charewiczowa, 1935, 40; Мельник, Шестакова, 2008, 142; Могитич, 2009, 28; Капраль, 2003, карта 1).

Згадана кам’яниця, у свою чергу, стоїть на місці старішої будівлі, від якої збереглися фрагменти готичного мурування на рівні підвалів (Трегубова, 1969, 152). Відомо, що наприкінці 1560-х рр. господарем будинку на цій ділянці був ректор школи, організованої при католицькій катедрі. Близько 1582 р. новим власником став міщанин Капер Гулінський. Упродовж ХVІІ ст., після Гулінського, тут мешкали родини Зухоровичів (звідси походить історична назва – “кам’яниця Зухоровичовська”), Ґордонів, Боїмів. У ХVІІІ ст. власниками окремих частин цієї ж кам’яниці були гаптар Дацко, кушнір Андрій Дем’янович, магістратський писар Іван Злоторович, а також львівська Ставропігія і василіанський монастир св. Онуфрія (Вуйцик, 2004, 132-133).

1771 р., відкупивши відповідні частки нерухомого майна у спадкоємців Злоторовича та в отців василіан, одноосібним господарем Зухоровичовської кам’яниці стає королівський поштмейстер і член Ставропігійського братства Антон Дейма. Попередні “візії”, проведені у 1769-му та 1770 рр., констатували аварійний стан будинку і загрозу обвалу – отже, Дейма купив його у стані майже руїни. Довелося взятися за ґрунтовну перебудову, яка на 1772 р. мала б завершитися. Як наслідок, кам’яниця набула тих форм, які в основі збереглися до сьогодні. У документах часів Дейми вона згадується як “новозбудована від фундаментів”. При цьому імена будівничого та скульптора залишаються невідомими. Реконструювавши давню кам’яницю Зухоровичовську, Антон Дейма чомусь її дуже швидко продав. За актом купівлі-продажу, оформленим 1773 р., будинок перейшов у власність “підсудкової” люблінської Людвики Трембінської (Вуйцик, 2004, 133-134).

Через століття, у 1873 р., Анна Ґабріель (Gabriel) і Анджей Лунда (Lunda), тодішні співвласники будинку №40 на пл. Ринок, провели реставрацію його фасаду (ДАЛО 2/2/3685:1). Тривалий час, від 1900-го до 1920-х рр., кам’яниця належала родині Ґлікселлі (Glixelli) (ДАЛО 2/2/3685:10, 13, 28). У 1927 р. добудовано вузьку одноповерхову офіцину (флігель) у подвір’ї, де розмістилася кухня ресторану (ДАЛО 2/2/3685:40). За архівними документами, з кінця 1920-х рр. співвласником стає Дмитро Дружбяк (ДАЛО 2/2/3685:40, 43).

До Другої світової війни за будинком на пл. Ринок, 40 був закріплений конскр.№59, дільниця середмістя.

Зараз він має статус пам’ятки архітектури і містобудування національного значення, ох.№326/40. Функціонує як житловий, а на партері влаштовано галерею історичного військового однострою і крамницю сувенірів.

Пов'язані історії

Архітектура

Кам’яниця під №40 будувалася на північній стороні пл. Ринок, на витягнутій ділянці, межа якої принципово не мінялася з локаційного періоду, а формат є стандартним для львівського ринкового майдану. Між старими граничними стінами компонуються головний будинок, внутрішнє подвір’я і тильна офіцина. Корпус включено у лінію периметральної забудови північного приринкового кварталу.

Будинок – триповерховий, з мансардним півповерхом, надбудованим над тильною частиною основного блоку. Симетричний чільний фасад на 4 вікна свідчить про вплив йозефінської архітектури. Міжвіконні простінки на рівні 2-го – 3-го поверхів заповнені широкими лізенами, які акцентують вертикальне членування. Нижня частина фасадної стіни викладена тесаним каменем, по краях розташовані два портали – входи до крамниць. Вікна та портали мають лучкові завершення. На 2-му поверсі у центрі розташований балкон, під ним – основний вхід до будинку.

Пластичні оздоби балкону свідчать про пізні впливи стилю рококо, які у Львові проявлялися до останніх десятиліть ХVІІІ ст. Експресивні пізньобарокові півфігури атлантів, на які спираються балконні консолі, виконані у традиції скульптури Йогана Пінзеля. Володимир Вуйцик вказував на стильову подібність форм Зухоровичовської кам’яниці до будинку №3 на пл. Ринок (Вуйцик, 2004, 134).

Незважаючи на ґрунтовний характер відбудови, проведеної близько 1772 р., внутрішнє планування головного будинку зберегло ознаки первісної трирядної структури плану: бачимо фронтальний тракт покоїв, які виходять вікнами на Ринок, тильний тракт із боку внутрішнього подвір’я, між ними – сходова клітка (Памятники градостроительства, 1985, 60).

Натомість, у підвалах виявлено зразки цегли, формат якої був поширений за доби готики. Тетяна Трегубова стверджує, що тут збереглася середньовічна “хрестова” система мурування (Трегубова, 1969, 152).

Персоналії

Анджей Лунда (Lunda) – співвласник будинку №40 на пл. Ринок, який 1873 р. провів реставрацію його фасаду.
Андрій Дем’янович – кушнір, співвласник кам’яниці у ХVІІІ ст.
Анна Ґабріель (Gabriel) – співвласниця будинку №40 на пл. Ринок, яка 1873 р. провела реставрацію його фасаду.
Антон Дейма – королівський поштмейстер і член Ставропігійського братства, власник кам’яниці з 1771 р., який ґрунтовно її перебудував.
Боїми – родина, що мешкала в Зухоровичовській кам’яниці в ХVІІ ст.
Ґлікселлі (Glixelli) – родина, якій належала кам’яниця з 1900 р. до 1920-х рр.
Ґордони – родина, що мешкала в Зухоровичовській кам’яниці в ХVІІ ст.
Дацко – гаптар, співвласник кам’яниці у ХVІІІ ст.
Дмитро Дружбяк – співвласник кам’яниці з кін. 1920-х рр.
Зухоровичі – родина, від імені якої пішла назва кам’яниці, мешкали тут у ХVІІ ст.
Іван Злоторович – магістратський писар, співвласник кам’яниці у ХVІІІ ст.
Йоган (Іван, Ян) Пінзель (Jan Jerzy Pinzel) – галицький скульптор сер. XVIII ст., зачинатель Львівської школи скульпторів.
Капер Гулінський – міщанин, власник Зухоровичовської кам’яниці з 1582 р.
Людвика Трембінська – “підсудкова” люблінська, власниця кам’яниці з 1773 р.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3685: 1, 10, 13, 28, 40, 43.
  2. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ) 52/2/812:30.
  3. ЦДІАЛ 52/2/813:24.
  4. Charewiczowa Łucja, Czarna kamienica i jej mieszkańcy: Z 33 ilustracjami w tekscie (Lwów, 1935, reprint 1990) [Biblioteka Lwowska, t. 3].
  5. Вуйцик Володимир, Площа Ринок, 40, Володимир Вуйцик: Вибрані праці: До 70-річчя від дня народження, “Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація»”, 2004, ч. 14, 132-135.
  6. Капраль М., Національні громади Львова XVI–XVIII ст.: (соціально-правові взаємини) (Львів: Піраміда, 2003).
  7. Мельник Б., Шестакова Н.,Кам’яниці Львівського середмістя, “Наукові записки. Львівський історичний музей”, 2008, Випуск XII, 133-158.
  8. Могитич Р., “Ліктьовий” податок 1767 року у Львові: Ідентифікація забудови за сучасними адресами, “Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація»”, 2009, ч. 19, 22-34.
  9. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: 3 том. Львовская область... (Київ: Будівельник, 1985).
  10. Трегубова Т., Нове про архітектуру середньовічного житла на площі Ринок у Львові, “Українське мистецтвознавство”, 1969, Випуск 3, 150-157.
Автор опису — Ігор Жук
Літературна редакторка — Юлія Павлишин