Пл. Ринок, 03 – колишня кам'яниця Вільчківська

ID: 141
Будинок на пл. Ринок, 3 (охор. №326/2) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Це типова ринкова кам'яниця, яка у другій половині ХVІ ст.  належала патриціям Вільчкам (Wilczkowie). У ХVІІІ ст. перебудована у стилі бароко за проектом відомого львівського архітектора Петра Полейовського (Piotr Polejowski) для магнатської родини Жевуських (Rzewuscy).

Історія

Будинок на пл. Ринок, 3 (конскрипційний номер 172) у другій половині ХVІ ст. належав патриціям Вільчкам (Wilczkowie) і від прізвища власника аж до кінця ХVІІІ ст. називався Вільчківською кам'яницею.

Будівля мала ще й інші назви – Бзовська і Валентинівська. У 1580 р. третя частина цієї кам'яниці переходить до рук зятя львівського райці Валентина Вільчека (Walenty Wilczek) – італійця Урбано делля Ріпo Убальдіні (Urbano della Ripo Ubaldini), родича папи римського Сикста V (Sykst V) і кардинала Октавіана Убальдіні (Oktawian Ubaldini). Урбанo Убальдіні брав участь у змові проти Медічі (Medici). Замах не вдався. Щоб уникнути переслідувань, Убальдіні змушений був покинути Флоренцію та в пошуках притулку опинився у Кракові. Звідти він прибув до Львова, де прийняв міське громадянство.

У Львові Убальдіні займався торгівлею і підтримував тісні зв'язки з іншим італійським купцем Себастьяно Монтелупо (Sebastiano Montelupo). Син останнього, Доменіко Монтелупо (Domeniko Montelupo) організував у Львові першу пошту у 1629 р. Частину будинку, яку отримав Убальдіні у посагу своєї дружини Анни Вільчківни, перейшла у спадок його синові лавнику Йоанну Убальдіні (Joann Ubaldini). Останній у 1663 р. продав другу частину Вільчківської кам'яниці львівському купцеві Валентинові Бзовському (Walenty Bzowski) за 5 тисяч злотих. Від імені нового власника будівля деякий час називалася Бзовською.

Через три роки Бзовський викупив її другу частину від іншого співвласника Яна Ґенсьоровича (Jan Gęsiorowicz). Один зі спадкоємців Бзовського – мансіонарій (комірник) костелу Св. Катерини на Низькому замку – Казимир Бзовський (Kazimierz Bzowski) продав у 1713 р. другу частину Вільчківської кам'яниці маґнату Станіславу Матіасу Жевуському (Stanisław Matiasz Rzewuski).

Тильна частина Вільчківської кам'яниці від вул. Руської Бічної (тепер вул. І. Федорова) належала вірменській родині Лискевичів і мала назву Лискевичівська, а згодом отримала назву Криве коло від кривої вулички, що проходила повз Домініканський костел. Поруч з Лискевичівською була Нестеровичівська або Красовська кам'яниця, яка належала у ХVІІ ст. відомому члену Ставропігійського братства Миколі Красовському.

Після смерті Миколи Красовського його дружина Анастасія пішла у Київський печерський монастир. Власницею кам'яниці стала сестра Миколи Красовського. Близько 1725 р. каштелян підляський Адам Жевуський (Adam Rzewuski), котрий володів на той час сусідньою Корняктівською кам'яницею, купив Красовську кам'яницю.

Згодом, Міхал Юзеф Жевуський (Michał Józef Rzewuski), син Адама, купив будинок Лискевичівський, об'єднав  разом дві кам'яниці і ґрунтовно перебудував їх таким чином, що утворився теперішній будинок від вул. І. Федорова, 8. Для того, щоб володіти всією парцелею Міхал Жевуський у 1729 р. викупив у вірменського братства Святого Григорія решту тильної кам'яниці Криве коло. Контракт від братсва підписали Деодат Никорович та Маріянна Кобачевська.  Міхал Жевуський вирішив перебудувати кам'яницю на пишну магнатську резиденцію, але його смерть у 1770 р. перешкодила задуму.

Після смерті маґната його дружина Франциска перебудовує двоповерховий основний будинок та тильну кам'яницю на чотириповерхову будівлю. Такою кам'яниця дійшла до нашого часу.  Проект перебудови виконав відомий львівський архітектор Петро Полейовський (Piort Polejowski). Будівельні роботи почалися у 1770 р. У червні 1772 р. головний фасад від пл. Ринок був викінчений. 5 серпня цього ж року був виконаний декор фасаду.

Білокам'яні герми (скульптури лицарів атлантів), які підтримують балкон, скульптурна група "Генії" на балконі та скульптурна група "Слава" на аттику будинку належать різцю скульптора Франциска Олендзького (Francysk Ołendzki). Постамент під скульптурну групу "Слава" витесав каменяр Андрій Осовський.

Скульптурне оздоблення фасаду належить до кращих зразків львівської барокової скульптури. Металеву балюстраду для аттика і для балкону виконали львівські слюсарі Петро Сенковацький та Яцентій Зяйко. На початку 1774 р.  почалися оздоблювальні роботи в інтер'єрі, які завершилися у 1775 р. В них брали участь художники Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński), Томаш Гертнер (Tomasz Hertner), Мартин Білобриський, сницар Ян Щуровський (Jan Szczurowski). Кахляні печі виконав майстер Домінік Пйонтковський (Dominik Pjontkowski). Внаслідок реставрацій та численний перебудов інтер'єр пам'ятки не зберігся. Жевуські володіли будинком до 1823 р.

Після смерті останнього Жевуського – Казимира – кам'яниця переходить до графів Йозефа та Людвіки Лянцкоронських (Józef i Ludwika Lanzkorońscy). У 1834 р. від них будинок купує граф Станіслав Скарбек (Stanisław Skarbek), відомий у Львові як засновник міського театру (тепер театр ім. Марії Заньковецької). Він жив тут до 1840 р.

В наступному році граф Станіслав Скарбек продав кам'яницю Францискові Річчі (Francysk Ricci), оскільки сам тоді переселився у приміщення вже готового театру. Cпадкоємці Річчі – Томаш, а опісля Леон Казимир володіли будинком аж до 1930-х рр. До нашого часу зберігся малюнок архітектора Альфреда Каменобродського з початку ХХ ст., на якому зображений будинок. В 1930-х рр. будинок належав Кесслеру Давиду (Kessler Dawid).

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок зведений на східному боці пл. Ринок, в лінійній забудові. Побудований з каменю та цегли (фундаменти з кам'яних блоків), тинькований, чотириповерховий, в плані має характерний для ринкових кам'яниць витягнутий у глибину ділянки прямокутник з вузьким головним фасадом.

Основний будинок в плані зберегає в цілому середньовічну планувальну структуру. Чотирьохтрактовий в глибину; індермах (переднє велике приміщення – світлиця і сіни, внутрішній коридор, сходова клітка та кухні); внутрішній дворик з бічною офіциною; гіндермах (тильний будинок від теперішньої вул. І. Федорова, 8). По ширині будинок дводільний: одно велике приміщення (світлиця) від пл. Ринок, яке розташоване з лівого боку під'їзду (сіней).                   

Головний фасад тривіконний, симетричної композиції, вирізняється з кам'яниць східного боку пл. Ринок скромною елегантністю. Це одна з небагатьох кам'яниць, які збегегла свої архітектурні барокові форми у незміненому вигляді. Перший поверх обличкований  тесаним каменем, балкон зі скульптурами "Геніїв", який підтримують герми у вигляді рицарів-атлантів, служать основою для верхніх поверхів. Балкон другого поверху декорований ажурним бароковим огородженням (слюсарі Петро Сенковацький та Яцентій Зяйко). Архітектурний вистрій верхніх поверхів потрактований суховато. Чіткий вертикальний поділ гладкими та рустованими лопатками на рівні другого поверху підтриманий архівольтами вікон для врівноваження круглих барокових світликів наддверних вікон партеру.

Фасад завершений аттиком, увінчаним скульптурною групою "Слава". Скульптурний декор фасаду належать різцю скульптора Франциска Олендзького. Постамент під скульптурну групу "Слава" витесав каменяр Андрій Осовський.

Персоналії

Валентин Бзовський (Walenty Bzowski) — співвласник будинку
Казимир Бзовський (Kazimierz Bzowski) — комірник костелу св. Катерини, співвласник будинку
Мартин Білобриський художник
Вільчки родина патриціїв, власники будинку
Валентин Вільчек (Walentyn Wilczek)львівський райця
Анна Вільчківнадружина Урбано делла Ріпo Убальдіні, власниця будинку
Томаш Гертнер (Tomasz Hertner)художник
Ян Ґенсьорович (Jan Gęsiorowicz)співвласник будинку
Міхал Юзеф Жевуський (Michał Józef Rzewuski власник будинку
Франциска Жевуськадружина Міхала Юзефа Жевуського, власниця будинку
Станіслав Матіас Жевуський (Stanisław Matias Rzewuski)співвласник будинку
Яцентій Зяйкослюсар
Давид Кесслер (Dawid Kessler)власник будинку
Йозеф Лянцкоронський(Józef Lanckoroński) граф, власник будинку
Людвіка Лянцкоронська (Ludwika Lanckorońska) дружина Йозефа, графиня, власниця будинку
Франциск Олендзький (Francysk Ołędzki)скульптор
Андрій Осовський каменяр
Домінік Пйонтковський (Dominik Pjontkowski) — майстер, виконав кахляні печі
Петро Полейовський (Piotr Polejowski) архітектор, автор проекту реконструкції
Франциск Річчі (Francysk Ricci) власник будинку
Томаш Річчі — син Франциска Річчі, співвласник будинку
Леон Казимир Річчі — син Франциска Річчі, співвласник будинку
Станіслав Скарбек (Stanisław Skarbek) — граф, засновник міського театру, власник будинку
Петро Сенковацький — слюсар
Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński) — художник
Урбано делла Ріпo Убальдіні (Urbano della Ripo Ubaldini) — зять Валентина Вільчека, родич апи римського Сикста V і кардинала Октавіана Убальдіні, власник будинку
Йоанн Убальдіні (Joann Ubaldini) — син Урбано та Анни, лавник, власник будинку
Ян Щуровський (Jan Szczurowski— різьбяр по дереву

Джерела

  1. Проект "Галіціана" (І. Жук), 2001-2002.
  2. Центральний державний історичний архів у м. Львові (далі – ЦДІА у м. Львові). – Ф. 52. – Оп. 2. – Спр. 801. – С. 1-34. 
  3. ЦДІА у м. Львові. – Ф. 181. – Оп. 2. – Спр. 1722. – Арк. 2.
  4. ЦДІА у м. Львові. – Ф. 181. – Оп. 2. – Спр. 1637. – Арк. 1.
  5. Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. – Львів, 1991. – С. 32.
  6. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. – С. 48.
  7. Вуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Ринок, 3 // Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація". – Львів, 2004. – №14. – С.117-123.
  8. Вуйцик. В. С. Львівські етюди // Жовтень. – Львів, 1984. – №6. – С. 97-100.
  9. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львову. – Львів: вид-во "Каменяр", 1991. – С. 36.
  10. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. / Серія "Історичні місця України". – Вид. 3-тє зі змінами. – Львів: Світ, 2006. – С. 61-62.
  11. Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – В четырех томах. – Т. 3. – Киев, 1985. – С. 44.
  12. Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. – Lwów, 1935. – S. 18-20. 
  13. Medyński A. Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto. – Drugie wydanie poprawione i uzupelnione. – Lwów: nakładem autora. – 1937. – S. 84.
  14. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, nazw ulic i placów król. stół. miasta Lwowa wedlug Rady meijskiej w r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. Lwów: nakładem Karola Wilda. – 1872. – S. 206.
  15. Skorowidz król. stół. miasta Lwowa z planem miasta. – Lwów: staraniem i nakladem gminy. – Z drukarni "Dziennika Polskiego" (Dr. Felixa Wojnarowskiego) pod zarządem Fr. Kattnera. – Lwow, 1899. – S. 183.
  16. Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa . – S. 66. // Księga adresowa Małopołski. – Lwów. Stanisławów. Tarnopól. Rocznik 1935/1936.
 Авторка опису  Христина Харчук

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення