Нові сусіди ID: 251
Практика націоналізації приватних помешкань, чи підселення нових мешканців. Історія родини Лілль. Сюжет є частиною теми "Радянська окупація 1939-1941", розробленої в межах програми "Складні сторінки спільної історії: розповідаючи про Другу світову війну у Львові".
Історія
Від перших днів радянської окупації Львова нова влада розпочала розподіл помешкань, квартир і кімнат новоприбулим до міста. Передусім була потреба у розміщенні представників партійно-військового апарату і їхніх родин. До 27 листопада 1939 року у Львові в розпорядження НКВС перейшли 1004 квартири і кімнати. Вільні помешкання отримували шляхом виселення, переселення або арештів власників, і ці квартири займали родини офіцерів, міліції, урядовців інших рангів та інші "потребуючі", що посідали високі посади в радянській системі. Прибулих до Львова нижчого рангу часто підселяли до родин, що мали багатокімнатні квартири.
Нові мешканці мусили мати призначення, так званий ордер, що видавався в Житловій конторі. Але частими були випадки, коли люди самовільно займали квартири, власників яких виселяли чи арештовували.
У будинку факультету міжнародних відносин, а в міжвоєнний період — власність графа Міхала Баворовського, до 1941 року винаймали квартиру Ян і Фридерика (Ірена) Лілль. Ірена Лілль була представницею рідкісної для жінки в першій половині ХХ століття професії біохіміка, і у Львові у царині гематології була єдиною представницею своєї статі. Через антисемітську кампанію в середині 1930-х років змушена була покинути академічне середовище, заснувала власну приватну лабораторію (на вул. Фредра, 4) неподалік приватного кабінету доктора Ґроера і "Шкоцької кав`ярні". Її чоловік, Ян Лілль, закінчив правничі студії, був представником заможного міщанського середовища адвокатів і суддів, мав приватну практику. З початку 1930-х років подружжя проживало в семикімнатних апартаментах, які з приходом радянської влади стають власністю держави. Восени 1939 року до Ліллів підселяють дві родини — представників військової і цивільної адміністрації, а кімнати, де урядував Ян Лілль, перетворили на гуртожиток для учнів професійно-технічного шахтарського училища, фірму закрили. І якщо гуртожиток за допомогою доктора Ґроера таки вдалося виселити, то дві підселені родини залишились з Ліллями до початку нацистської окупації.
Пов'язані будівлі та простори
-
Вул. Січових Стрільців, 19 – корпус ЛНУ ім. Франка (колишній житловий будинок)
Джерела
- Оля Гнатюк, Відвага і страх (Київ: Дух і Літера, 2015), 496;
- Grzegorz Hryciuk, Polacy we Lwowie 1939–1944, Życie codzienne (Warszawa: Książka i Wiedza, 2000), 430;